Права людини на Мальті
Права людини на Мальті — низка законів, які захищають права людини, визначені конституцією. Було створено кілька організацій та НУО, метою яких є підвищення обізнаності навколо певних свобод та прав на Мальті.
Історія[ред. | ред. код]
15 червня 1802 року сто чотири представники мальтійських міст і сіл підписали декларацію, яка підтверджувала монархічну владу та основний набір прав:[1]
- Вільні чоловіки мають право вибирати власну релігію.
- Жодна людина не має жодної особистої влади над життям, майном або свободою іншого.
- Стримування, або покарання, може здійснюватись лише згідно із законом.
Після Першої світової війни Мальта була вражена нездатністю забезпечити основними продовольчими товарами більшість островів, що збільшило вартість життя після війни. Доктор Філіппо Скеберрас з Національної Асамблеї Мальти працював на захист нації та сприяв соціальним та політичним змінам. Він запросив засідання Національних зборів 7 червня 1919 р.[2] 20 листопада 1919 року мальтійцям було надано власний парламент, що дозволить внутрішнє врегулювання внутрішніх справ.
Мальта здобула незалежність від Британської імперії у вересні 1964 року. Конституція 1964 р. підлягає судовому виконанню законопроєкт про права, наприклад, право на життя та особисту безпеку, приватність дому та іншого майна. У 2004 році Мальта вступила до Європейського Союзу.
Джерела прав[ред. | ред. код]
Джерело прав насамперед засноване в Конституції Мальти. Розділ II (Декларація принципів) повторює перелік шістнадцяти (статті 7 — 21) явних прав, які забезпечують основу прав, що забезпечуються нацією, як зазначено у статті 21 (Застосування принципів): Захист прав людини забезпечується Конституцією Мальти у главі IV (Основні права та свободи особи; статті 32 — 45). Насамперед ці права прагнуть досягти трьох основних принципів, викладених у конституції:"(а) життя, свобода, безпека особи, користування власністю та захист закону;(b) свобода совісті, вираження поглядів та мирних зібрань та об'єднань;(c) повага до його приватного та сімейного життя "(стаття 32). Складові частини мальтійського законодавства включають понад 600 глав, які стосуються поведінки людей, їх прав та відповідного поводження з іншими особами. [3]
Свободи[ред. | ред. код]
Основні схеми національних прав викладені в главі II (Декларація принципів) Мальтійської конституції:
7. Право на працю.
8. Пропаганда культури тощо.
9. Захист ландшафту та історико-мистецької вотчини.
10. Обов'язкова та безплатна початкова освіта.
11. Освітні інтереси.
12. Захист праці.
13. Години роботи.
- 48 годин — це законний максимальний час роботи.
- Працюючи на Мальті, ви маєте законне право на 25 днів щорічної відпустки. Працівники також мають право на вихідні у святкові дні, які не припадають на суботу чи неділю.
14. Рівні права чоловіків і жінок.
15. Мінімальний вік оплачуваної праці.
- Мінімальний вік для працевлаштування — 16 років[4]
| У віці 18 років і старше | 175,84 євро |
| Вік 17 років | 169,06 євро |
| До 17 років | 166,22 євро |
16. Захист праці неповнолітніх.
17. Соціальна допомога та страхування.
18. Заохочення приватного господарського підприємства.
19. Захист ремісничих промислів.
20. Заохочення кооперативів.
20А. Участь громадян Мальти, які проживають за кордоном.
21. Застосування принципів.
Конституція передбачає, що обмеження повинні прагнути до того, щоб користування правами і свободами будь-якої особи не зашкоджувало правам і свободам інших осіб чи суспільним інтересам.
Поводження з групами та меншинами[ред. | ред. код]
В принципі, кожне основне право та свобода однаково стосуються всіх людей, однак Мальта переживала події та повідомляла про сценарії, які представляють рівень нерівності між групами та меншинами.
Біженці[ред. | ред. код]
Закон передбачає надання притулку або статусу біженця, а уряд створив систему забезпечення захисту біженців. Мальта є підписантом
Конвенція про біженців 1951 року про статус біженців та Протокол до неї 1967 року з 1971 року[5]
Після того, як шукач притулку подав заяву, він / вона має такі права:[5]
- Право залишатися на Мальті до розгляду справи.
- Право на отримання інформації про процедуру надання притулку.
- Право на конфіденційність.
У період із січня 2018 року по вересень 2018 року статус біженця отримали 100 осіб. З січня 2018 року по серпень 2018 року країна надала додатковий захист 334 особам[6]
ЛГБТ[ред. | ред. код]
Мальта — одна з небагатьох країн у світі, яка зрівняла права ЛГБТ на конституційному рівні.[7] Зараз Мальта посідає перше місце в рейтингу Міжнародна асоціація лесбійок, геїв, бісексуалів, транссексуалів та інтерсексуалів) серед усіх 49 країн Європи з поваги до прав людини та рівності.[8]
Мальтійський уряд також запровадив небінарну стать «Х» як опцію в офіційній документації.[9]
Права жінок[ред. | ред. код]
Станом на 2015 рік, Мальта посідає 15 місце в ЄС-28, згідно з індексом, опублікованим Європейським інститутом гендерної рівності.[10]
Організації, включаючи Національну раду жінок на Мальті (NCW)[11] та Фонд захисту прав жінок[12] існують як зовнішній орган, який просуває права та просвічує жінок щодо їх відповідних прав. Наприклад, Національна рада жінок на Мальті публікує щорічні резолюції[13] яких розглядається безліч питань. Резолюції NCW від січня 2019 року включали:
- Рівень життєвого балансу та розбіжність у оплаті статей
- Цілісний підхід до міграції
- Збільшення оплачуваної батьківської відпустки для батьків У 2014 році уряд запровадив безплатний догляд за дітьми для батьків у роботі та навчанні, а також ранковий та післяшкільний догляд. З того часу кількість жінок, що повертаються на ринок праці після пологів, зросла на 6 %
Інвалідність[ред. | ред. код]
Закон про рівні можливості (інваліди) (Закон I 2000 р.) (Глава 413) забороняє несправедливу дискримінацію за передумовою інвалідності. Метою стратегії є сприяння кращим можливостям для людей з обмеженими можливостями на ринку праці, вдосконалення освітнього досвіду, надання соціальних послуг та, зрештою, просування основних прав людини.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ McDonald, Neil (2016). Malta & Gozo a megalithic journey. LULU COM. ISBN 978-1326598358. OCLC 980435217.
- ↑ Sette Giugno. www.users.on.net. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 30 травня 2019.
- ↑ Republic of Malta (1964). The Constitution of Malta. pp.1-79.
- ↑ Minors and Youth in Malta - Minimum Age for Work. Mywage.org/Malta (en-mt) . Процитовано 30 травня 2019.
- ↑ а б Asylum Seekers - UNHCR Malta. UNHCR (англ.). Процитовано 13 травня 2019.
- ↑ Bureau of Democracy, Human Rights and Labour. (2018). Malta 2018 Human Rights Report (pp. 1-17, Rep.). United States Department of State.
- ↑ Ltd, Allied Newspapers. Malta among just five countries which give LGBT people equal constitutional rights. Times of Malta (брит.). Процитовано 13 травня 2019.
- ↑ Why Malta Has Europe's Most Progressive Gay Rights. Time (англ.). Процитовано 13 травня 2019.
- ↑ Collins, Nicola. This Small Island Nation Is Leading the Way for LGBT Rights in Europe. Culture Trip. Процитовано 13 травня 2019.
- ↑ Malta | Index | 2015 | Gender Equality Index 2017. European Institute for Gender Equality (англ.). Процитовано 30 травня 2019.
- ↑ National Council of Women of Malta - Promoting Equality of Opportunities. www.ncwmalta.com. Процитовано 30 травня 2019.
- ↑ Womens Rights Foundation|Malta|wrf.org.mt|Home. wrfmalta2 (англ.). Процитовано 30 травня 2019.
- ↑ National Council of Women of Malta - Promoting Equality of Opportunities. www.ncwmalta.com. Процитовано 30 травня 2019.