Празькі куранти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Празькі куранти

50°05′13″ пн. ш. 14°25′14″ сх. д. / 50.086990000028° пн. ш. 14.420700000028° сх. д. / 50.086990000028; 14.420700000028Координати: 50°05′13″ пн. ш. 14°25′14″ сх. д. / 50.086990000028° пн. ш. 14.420700000028° сх. д. / 50.086990000028; 14.420700000028
Країна  Чехія[1]
Розташування Старе Місто[1]
Прага 1
Тип Астрономічний годинник
24-годинний аналоговий годинникd
дзвіниця[1] і пам'ятка
Перша згадка 1410
Дата заснування 1410
Празькі куранти. Карта розташування: Чехія
Празькі куранти
Празькі куранти
Празькі куранти (Чехія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Пра́зькі кура́нти[2] або Ста́роміський астрономічний годинник (чеськ. Staroměstský orloj) — середньовічний астрономічний годинник у Празі в Чехії, один із символів міста та одна з головних туристичних пам'яток. Знаходиться в Старому Місті, на південному фасаді Староміської ратуші, і працює з 1410 року[3][4][5].

Годинник має складний астрономічний циферблат, а під ним календар. Циферблат вказує чотири різні часи: центральноєвропейський (раніше це був празький середній сонячний час), зоряний час, так званий вавилонський або природний час і старочеський час. Також годинник показує положення кількох небесних тіл і та деякі астрономічні події: схід, кульмінацію, захід, нижня кульмінація та висота над або під горизонтом для Сонця, Місяця та всіх знаків зодіаку, поточні зодіакальні знаки Сонця та Місяця, фази Місяця, положення Місяця відносно Сонця, сутінки, світанок, вказує дату.

У центрі циферблату розташована Земля, довкола якої обертається Сонце. Щогодини, коли б'є годинник, відбувається невелика вистава в традиціях середньовічного лялькового театру. Фігурки, що є втіленнями людських вад і таких домінант людського життя, як смерть або неминуча розплата за вчинення гріхів, починають рухатися: скелет смикає за мотузок дзвін, янгол здіймає та опускає караючого меча. У віконцях годинника — лики Апостолів змінюють одне одного, і нарешті на довершення вистави кукурікає півень. Рух годинника, календаря та статуй забезпечується механічним годинниковим механізмом, який з часом зазнав кількох модифікацій та оновлень.

Староміський астрономічний годинник належить до найкраще збережених середньовічних астрономічних годинників[6]. Він є одним із найвідоміших туристичних об'єктів Праги і є частиною її історичного центру, занесеного до списку культурних пам'яток ЮНЕСКО[7]. Це третій за віком астрономічний годинник у світі і найстаріший з тих, що досі працюють[8][9].

Історія[ред. | ред. код]

У 1338 році король Богемії Ян I Сліпий[10][11] дав дозвіл міщанам Старого міста заснувати ратушу в будинку, отриманому від заможного купця Вольфіна з Каменя[12]. Зі східної сторони будинку було на старих фундаментах було збудовано вежу. У 1402 році на вежі було встановлено годинник[13] (у зв'язку з чим згадується годинникар Альберт)[14], а пізніше, у 1409 році, встановлено дзвін. Також у вежі є каплиця, освячена в 1381 році[15]. Оригінальний годинниковий механізм, ймовірно, відноситься до часів Карла IV, і створений годинникарем Мартіном. Пізніше над створенням астрономічного годинника працювали Ян, Альберт і Мікулаш з Кадані[16].

  • Staroměstský orloj roku 1791
    Празькі куранти в 1791 році
  • Staroměstský orloj roku 1808
    Куранти в 1808 році
  • Staroměstský orloj roku 1860
    Куранти в 1860 році

Найдавнішою частиною астрономічного годинника є механічний годинниковий механізм і астрономічний циферблат, створені в 1410 році годинникарем Мікулашем з Кадані[cz][17][18], ймовірно, за проєктом майстра Яна Шинделя[cz][19] професора філософії, математики, астрономії та ректора Празького університету. Інформація про цей рік походить з «Верхньої празької книги» 1410 року, яка згоріла в 1945 році[20]. Натхненням для створення празького годинника міг бути старий годинник, виготовлений у Падуї в 1344 році, або, можливо, інші європейські годинники[21]. Скульптурне оздоблення безпосередньо навколо циферблата астрономічного годинника походить із майстерень ливарного заводу Петера Парлержа[22].

Тривалий час помилково вважалося, що годинник створили в 1490 році годинникар Ян Руже[cz] (також званий майстром Ганушем[23]) та його помічник Якуб Чех[24]. За легендою, Гануш осліп, тому більше ніколи не зміг побудувати подібний годинник[25]. Ця помилка була пізніше спростована Зденеком Горським[cz]. У 1962 році Станіслав Махачек виявив книгу з описом німецького документа 1410 року, в якому ратуша дякує Мікулашу з Кадани за його добру роботу (на відміну від його попередника), коротко, але точно описує астрономічний годинник і дарує годинникарю в винагороду будинок і велику річну плату[26]. Припущення про авторство майстра Гануша, ймовірно, пов’язане з перебудовою Старої Ратуші між 1470 і 1473 роками та змінами, які майстер Гануш вніс у годинник[27].

Староміський орлой на малюнку, що зображує Прагу в день оголошення Австро-Прусської війни 17 червня 1866 року, 1896

Протягом століть годинник багато разів зупиняли й кілька разів ремонтували[28]. Ймовірно, у 1629 чи 1659 роках середньовічну барабанну машину з вежі також перенесли на годинник і додали дерев’яні статуї. Згодом інтерес до годинника впав, люди перестали ним цікавитися. У XVIII столітті він був у критичному стані, і муніципалітет Праги розглядав можливість продати астрономічний годинник на металобрухт[29]. Його врятував чеський патріот і метеоролог, професор Карлового університету Антонін Стрнад[cz][30], який розумів його історичну цінність і домагався його ремонту. Після довгих зусиль йому вдалося переконати муніципальну раду, а згодом і весь муніципалітет виділити суму, необхідну для реконструкції. Під експертним наглядом Стрнада годинникар Шимон Ландспергер за 793 гульдени відремонтував годинник між 1787 і 1791 роками. Фігури апостолів, ймовірно, були додані трохи пізніше. Під час ще одного капітального ремонту, між 1865 і 1866 роками, було введено в дію астрономічні функції та додано статую півня зі звуком. Оригінальний механічний привід був замінений на значно досконаліший, тому годинник почав показувати точний час. Подальший ремонт і перебудова годинника завершилися в 1912 році, тоді ж на стіні була вмонтована пам'ятна дошка (з помилковим зазначенням авторства). Під час Празького повстання в останні дні Другої світової війни годинник був сильно пошкоджений 8 травня 1945 року[31], коли в Стару ратушу влучив артилерійський снаряд. Цегляна стіна захистила машину від значних пошкоджень, але дерев'яна конструкція, на якій стояв механізм з апостолами, згоріла. Пошкодження здавалося непоправним, і розглядалась можливість заміни годинника на сучасний механізм[32]. З великими зусиллями, зокрема братів Весецьких, астрономічний годинник було відремонтовано та введено в дію в 1948 році. Однак під час ремонту неправильно пофарбували астрономічний циферблат, в результаті годинник невірно показував час закінчення ночі, з відхиленням до 6 годин. Помилка була усунута лише в ремонті 1979 року[33].

Годинник знову реконструювали восени 2005 року, коли реставрували статуї та календарну пластину[34]. Дерев'яні скульптури були обтягнуті сіткою для захисту від птахів. У квітні 2017 року почалась реконструкція зовнішньої оболонки Староміської ратуші, з 8 січня наступного року годинник не працював і відбулася його масштабна реставрація, під час якої електричний привід 1948 року було замінено на копію оригінального механізму з конопляними тросами[35]. Годинник запустили 28 вересня 2018 року під час початку святкування 100-річчя створення Чехословаччини. Під час першого запуску ланцюг, що рухає фігуру апостолів, застряг, і машиністу довелося рухати його вручну[36].

Годинникарі[ред. | ред. код]

Першим годинникарем був годинникар Мікулаш із Кадані, якому приписують виготовлення годинника. Майстер Ян Руже (Гануш) очолив годинник в 1475 році і керував нею до своєї смерті в 1497 році. Після нього цю функцію взяв на себе майстер Якуб на прізвисько Чех, який, ймовірно, був сином Яна Руже і добре знав роботу механізму. Майстер Якуб керував астрономічним годинником до своєї смерті за часів правління короля Фердинанда І. Після його смерті посаду годинникаря обійняв Вацлав Звунек, але він не зміг підтримувати задовільну роботу складної машини. Після його смерті в 1552 році ключі від астрономічного годинника отримав майстер Ян Штайнмайсе, але він не хотів опікуватися годинником, і міська управа передала управління годинником Яну Таборському з Клокоцької Гори. 1556 року в нього відібрали управління годинником і передали Вацлаву Тобіашу, який керував ним до своєї смерті в 1560 році, коли годинникарем знову став Таборський. За життя Ян Таборський підготував свого заступника Якуба Шпачека та посвятив його в секрети машини. Коли Ян Таборський помер у 1572 році, Якуб Шпачек керував астрономічною годинником згідно з його заповітом приблизно до 1590 року. З 1593 року годинникарем був майстер Ваврінец, потім Шимон Подольський з Оломоуца, а з 1624 року - Їржик Шворцпах. Тут закінчується безперервна серія відомих завніх годинникарів, і наступним годинникарем був Ян Кляйн аж приблизно на початку XVIII століття[37]. Зараз годинникар щотижня звіряє годинник, а вдома на моніторі слідкує за годинником за допомогою відеокамери з будинку напроти[38].

Фігури апостолів[ред. | ред. код]

  • Сучасні образи апостолів
  • Jakub a Petr
    Яків і Петро
  • Ondřej a Matěj
    Андрій і Маттій
  • Tadeáš a Filip
    Тадей і Пилип
  • Tomáš a Pavel
    Фома і Павло
  • Jan a Šimon
    Іван і Симон
  • Barnabáš a Bartoloměj
    Варнава і Варфоломій
порядок Ліве вікно Праве вікно
1. Андрій

X-подібний хрест

Петро

ключ, піднята до неба рука на знак вірності

2. Іван

чаша

Маттій

сокира

3. Симон

пила

Яків, син Зеведеїв

палка

4. Пилип

посох із хрестом

Фома

спис, хитає головою на знак сумніву

5. Яків, син Алфеїв

смичок

Варфоломій

ніж

6. Павло

меч і книга, киває на знак згоди

Матвій

книга родоводу Ісуса

Галерея[ред. | ред. код]

  • Іноді буває важко проштовхатись у натовпі цікавих, щоб подивитись на Празькі куранти, серпень 2008
    Іноді буває важко проштовхатись у натовпі цікавих, щоб подивитись на Празькі куранти, серпень 2008
  • Циферблат Празьких курантів
    Циферблат Празьких курантів
  • Фрагмент оздоблення — фігурки смерті (скелет) і турка (як уособлення іншоземних загарбників)
    Фрагмент оздоблення — фігурки смерті (скелет) і турка (як уособлення іншоземних загарбників)
  • Фігурка апостола у віконці
    Фігурка апостола у віконці

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в https://www.drobnepamatky.cz/node/22453
  2. ↑ Біг-Бен, Празькі куранти та Цитглогге: які вони - найкрасивіші годинники Європи. УНІАН. 7 вересня 2018. Процитовано 2 лютого 2024.
    Цікаві факти про середньовічний баштовий годинник у Празі. 24 канал. 29 серпня 2012. Процитовано 2 лютого 2024.
    Висів з 1410 року: чому у празі знімають єдиний діючий годинник часів Середньовіччя. 5 канал. 9 січня. Процитовано 2 лютого 2024.
  3. ↑ Pražský orloj – historie. Ing. Petr Král.
  4. ↑ Malá Československá Encyklopedie. ACADEMICA, nakladatelství ČSAV.
  5. ↑ Praha na dobových pohlednicích 1886-1930 (česky) . Belle Epoque. с. 81. ISBN 80-86214-00-1.
  6. ↑ Staroměstský orloj. Panorama. с. 116.
  7. ↑ UNESCO – památky ČR. Архів оригіналу за 15 липня 2010. Процитовано 4 серпня 2010.
  8. ↑ Staroměstský orloj se po rekonstrukci znova rozběhl, elektrický pohon nahradila původní mechanika. iROZHLAS. Český rozhlas.
  9. ↑ Jeho prapradědeček oživil orloj, on v tradici pokračuje. iDNES.cz. 1 жовтня 2007.
  10. ↑ Pražský orloj – historie. Ing. Petr Král.
  11. ↑ Pražský staroměstský orloj – I.
  12. ↑ Průvodce po zemské jubilejní výstavě se stručným popisem Prahy a okolí (česky) . J. Otto. с. 76.
  13. ↑ [1] Průvodce po radnici staroměstské, 1893, s. 30
  14. ↑ [2] Památky archaeologické, 1860 : „Albertus orlogista praetorii“
  15. ↑ Pražská architektura (česky) . с. 28–79 (42). ISBN 80-900209-6-8.
  16. ↑ Dějiny Prahy (česky) . Schütz. с. 276–349 (313).
  17. ↑ Staletá Praha. Orbis. с. 140–185 (151).
  18. ↑ Ulice a domy města Prahy. Victoria Publishing. с. 113–130 (119). ISBN 80-85865-29-7.
  19. ↑ Pražský orloj – osobnosti kolem orloje. Ing. Petr Král.
  20. ↑ [3] časopis Květy, 1963, 48, s. 12
  21. ↑ Staroměstský orloj v Praze (česky) . J. Otto.
  22. ↑ Pražský orloj – Petr Parléř. Ing. Petr Král.
  23. ↑ Praha a království České. Český zemský svaz ku povznesení návštěvy cizinců v Království českém. с. 59.
  24. ↑ Pražský orloj – omyly kolem orloje. Ing. Petr Král.
  25. ↑ Staré pověsti české. Cesty. с. 136—140. ISBN 80-7181-294-3.
  26. ↑ Horský, s. 26–28
  27. ↑ Staletá Praha. Orbis. с. 33–63 (55).
  28. ↑ Staroměstský orloj v Praze (česky) . J. Otto.
  29. ↑ Stará Praha. Lidové nakladatelství. с. 188—205.
  30. ↑ Meteorologie téměř detektivní. Horizont.
  31. ↑ Vilímkův průvodce Prahou (česky) . Vilímek. с. 33.
  32. ↑ Praha město barikád. Svoboda. с. 17.
  33. ↑ Byl jsem při tom: aneb co všechno se přihodilo, když se opravoval Pražský orloj v roce 1979. 25 жовтня 1979.
  34. ↑ Pražský orloj – osobnosti kolem orloje. Ing. Petr Král.
  35. ↑ VIDEO: Začala rekonstrukce Staroměstské radnice, orloj zahalilo lešení. iDNES.cz. 11 квітня 2017. Процитовано 19 травня 2017.
  36. ↑ Staroměstský orloj opět funguje, na úvod se však zasekl řetěz u apoštolů. iDNES.cz. 28 вересня 2018.
  37. ↑ Staroměstský orloj v Praze (česky) . J. Otto.
  38. ↑ Petr Třešňák: Mám orloj pod kontrolou. Rozhovor s Petrem Skálou. Respekt 42/2010. 18. října 2010: s. 80.

Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Празькі куранти
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Празькі_куранти&oldid=42682926