Прасугрель
 | |
|---|---|
Прасугрель
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (RS)-5-[2-Cyclopropyl-1-(2-fluorophenyl)-2-oxoethyl]-4,5,6,7- tetrahydrothieno[3,2-c]pyridin-2-yl acetate | |
| Класифікація | |
| ATC-код | B01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C20H20FNO3S |
| Мол. маса | 373,442 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 79% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 7,4 год. (середнє значення), 2-15 год. (інтервал) |
| Екскреція | Нирки (~68%), фекалії (27%) |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ЕФФІЕНТ, «Елі Ліллі енд Компані»/«Ліллі С.А.», США/Іспанія UA/10550/01/02 30.03.2010-30/03/2015 |
Прасугрель (англ. Prasugrel, лат. Prasugrelum) — синтетичний препарат, який є похідним тієнопіридинів[1][2][3] та належить до групи антиагрегантів. Прасугрель застосовується виключно перорально.[4] Прасугрель уперше синтезований у Японії в лабораторії компанії «Daiichi Sankyo Co.», та вироблявся на заводі компанії «Ube». У США прасугрель вироблявся та розповсюджувався японськими компаніями у співпраці з фірмою «Eli Lilly». У Європейському Союзі прасугрель зареєстрований у лютому 2009 року[5] а у США в липні 2009 року.[6]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Прасугрель (САГРАДА®) — синтетичний препарат, що є похідним тієнопіридину та належить до групи антиагрегантів. Механізм дії препарату полягає у блокуванні Р2Y12-рецепторів тромбоцитів, що призводить до інгібування дії на них АДФ, та знижує зв'язування фібриногену з глікопротеїнами ІІв/ІІІа, наслідком чого є гальмування І та ІІ фази агрегації тромбоцитів.[4] Прасугрель, як і інший представник цього класу препаратів — клопідогрель, є проліками, і для його активації необхідно його перетворення в активний метаболіт у травній системі.[1][2] Як і інші представники класу тієнопіридинів, прасугрель є незворотнім інгібітором Р2Y12-рецепторів.[7] У проведених клінічних дослідженнях прасугрель має більший антиагрегантний ефект у порівнянні з клопідогрелем[8][3], та швидший початок антиагрегантної дії у хворих, які готуються для проведення крізьшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики[1][2], та рівнозначну ефективність у порівнянні з тикагрелором.[9] Ефективність препарату не залежить від одночасного застосування хворими інгібіторів рецепторів глікопротеїну IIb/IIIa (до яких відносяться абциксимаб, ептифібатид, тирофібан[7]), та не збільшує ризик кровотеч[3][8], хоча й також не завжди забезбечує досить швидкого інгібування тромбоцитів, яке переважно виходить на потрібний рівень за 4 години після прийому препарату.[9] Щоправда, ефективність прасугреля є нижчою у хворих із перенесеним інсультом, у хворих віком більше 75 років та у хворих із масою тіла меншою 60 кілограм, і в цих хворих є вищий ризик побічних ефектів препарату, в тому числі важких кровотеч.[1]
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Прасугрель швидко та добре всмоктується після перорального застосування та швидко перетворюється у активний метаболіт, біодоступність препарату становить 79 %, після прийому жирної їжі біодоступність препарату знижується. Максимальна концентрація прасугрелю в крові досягається протягом 30 хвилин. Препарат майже повністю (на 98 %) зв'язується з білками плазми крові. Прасугрель частково проникає у еритроцити. Метаболізується препарат у печінці з утворенням 2 неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно нирками (68 %), решта препарату виводиться з калом (27 %). Середня тривалість періоду напіввиведення препарату становить 7,4 години (варіює від 2 до 15 годин). Збільшення часу напіввиведення препарату спостерігається при печінковій недостатності, незначне збільшення періоду напіввиведення препарату спостерігається також при нирковій недостатності.[4]
Показання до застосування[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Прасугрель застосовується переважно у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою призначається для запобігання або зменшення ризику тромбозу коронарних судин у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарду як без підйому сегмента ST, так із з підйомом сегмента ST), та при проведенні крізьшкірного коронарного втручання.[4]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні прасугрелю найчастішими побічними ефектами є: артеріальна гіпертензія (8 % випадків застосування) або гіпотензія (4 %), гіперхолестеринемія (7 %), головний біль (6 %), носова кровотеча (6 %) або інші кровотечі (зокрема, шлунково-кишкові кровотечі до 2 %), задишка (5 %), нудота (5 %), біль у спині (5 %) або в кінцівках (до 3 %), кашель (4 %), головокружіння (4 %), швидка втомлюваність (4 %), фібриляція передсердь, брадикардія, біль в грудній клітці, периферичні набряки, свербіж шкіри, гарячка, діарея, лейкопенія, анемія, алергічні реакції (у тому числі набряк Квінке).[10] Характерним побічним ефектом прасугрелю, як і інших тієнопіридинів, є тромботична тромбоцитопенічна пурпура, щоправда, даний побічний ефект зустрічається рідко.[11]
Протипокази[ред. | ред. код]
Прасугрель протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при гострих кровотечах, важкій печінковій недостатності, при наявності в анамнезі інсульту або транзиторного порушення мозкового кровообігу, при вагітності та годуванні грудьми.[4]
Форми випуску[ред. | ред. код]
Прасугрель випускається у вигляді таблеток по 0,005 та 0,01 г..[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г (рос.)Прасугрель в сравнении с клопидогрелем у больных острыми коронарными синдромами. [Архівовано 30 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в (рос.)АНТИТРОМБОЦИТАРНАЯ ТЕРАПИЯ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА: ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в (рос.)О безопасности прасугреля в сравнении с клопидогрелем. Увеличивается ли еще больше риск кровотечений на фоне ингибиторов рецепторов гликопротеина IIb/IIIa? [Архівовано 2 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д е (рос.)http://www.vidal.ru/drugs/molecule/2227 [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.)European Public Assessment Report for Efient (PDF). EMA. 2009. Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2018. Процитовано 8 вересня 2016.
- ↑ (англ.)Baker WL, White CM (2009). Role of prasugrel, a novel P2Y(12) receptor antagonist, in the management of acute coronary syndromes. American Journal of Cardiovascular Drugs. 9 (4): 213—229. doi:10.2165/1131209-000000000-00000. PMID 19655817.
- ↑ а б (рос.)Двойная антитромбоцитарная терапия: когда и как назначать, прерывать и возобновлять [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б (рос.)Прасугрель эффективнее клопидогреля вне зависимости от использования ингибиторов гликопротеина IIb/IIIa. [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б (рос.)Прасугрель эффективен не меньше чем тикагрелор, но оба препарата достигают малого ингибирования тромбоцитов через два часа после приема [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Efient: Highlights of prescribing information [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ (рос.)Тиклопидин-, клопидогрел- и прасугрель-ассоциированная тромботическая тромбоцитопеническая пурпура: 20-летний обзор от Южного Объединения по Изучению Побочных Реакций (SONAR) [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]