Міжнародна премія імені Володимира Винниченка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міжнаро́дна пре́мія і́мені Володи́мира Винниче́нка — премія, заснована у 1990 році Українським фондом культури імені Бориса Олійника (УФК), яким опікувався Борис Олійник — голова правління фонду у 1987—2017 роках. Присуджується за особливі досягнення в літературі, мистецтві та благодійницькій діяльності.

Історія заснування і вручення[ред. | ред. код]

Володимир Винниченко на початку XX століття

Премія освячена іменем Винниченка — людини складної долі, одного із найвидатніших письменників ХХ століття, талановитого художника, державного та політичного діяча, Першого міністра Української Народної Республіки. За час існування відзнаки її лауреатами стали десятки вітчизняних і зарубіжних літераторів, артистів, художників та доброчинців, зокрема з Канади, США, Росії, Австрії, Великої Британії, Сирії, Польщі та Югославії.

Першими цю премію здобули: відомий український письменник і правозахисник, дійсний член Української вільної академії наук у Нью-Йорку Микола Руденко, книжки якого були вилучені з бібліотек, а ім'я не згадувалося протягом двох десятиліть, а також визначний учений-літературознавець Григорій Костюк — голова комісії для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка при Українській вільній академії наук у США.

Лауреати премії[ред. | ред. код]

За 2021 рік[ред. | ред. код]

  • Юрій Данилець, к.і.н., доцент факультету історії та міжнародних відносин УжНУ — за книгу «Сповідниця імені Христового. Життєвий шлях ігумені Параскеви (Прокоп)»[1].

За 2020 рік[ред. | ред. код]

За 2019 рік[ред. | ред. код]

За 2018 рік[ред. | ред. код]

За 2017 рік[ред. | ред. код]

  • Олександр Савенко — публіцист, тележурналіст за програму «Український клуб» на «Центральному каналі» (КДР ТРК).
  • Станіслав Лазебник — дипломат, журналіст за книгу нарисів «Люди українського закордоння», Київ, видавництво «Істина», 2016 рік.
  • Сергій Коропенко — прозаїк, кінодраматург за історико-ізотеричну трилогію: «Русь. Легенда о Рюрике», «Русь. Время мечей», «Русь. Битва князей».

За 2016 рік[ред. | ред. код]

  • Ігор Гургула — український письменник, поет, драматург, публіцист, редактор і видавець.
  • Олександр Масляник — український письменник, публіцист, редактор і видавець.

За 2015 рік[ред. | ред. код]

За 2014 рік[ред. | ред. код]

  • Чепіга Костянтин Миколайович — відомий український художник — живописець.

За 2013 рік[ред. | ред. код]

  • Курінна-Берцик Ілона Федорівна (м. Чита, Російська Федерація) — журналістка. Автор книжки «Что же мне так больно и так трудно».
  • Жадько Віктор Олексійович — публіцист, прозаїк, краєзнавець. Автор книжок «Іду за Шевченком» та «Черкащина. Універсальна енциклопедія».
  • Леп'явко Сергій Анатолійович — історик, краєзнавець. Автор книжки «Чернігів. Історія міста».
  • Марчук Анатолій Петрович — художник, доброчинець. За створення Макарівської картинної галереї, спорудження пам'ятників на Київщині: Святителю Димитрію Ростовському, письменникам Володимиру Малику, Миколі Олійнику, Петру Сиченку.
  • Славинський Микола Борисович — письменник. За художньо-документальну оповідь «Євген Товстуха: двадцять тисяч секретів», поетичні збірки «Зупини мене, Господи», «Срібне диво», «Зачароване коло кохання», «Тайнопис миті», «Світова вдова» та за вагомий внесок у розвиток національного книговидання.
  • Стадниченко Володимир Якович — публіцист, журналіст, культуролог. Автор публіцистичної книжки «Садівник щастя».

За 2012 рік[ред. | ред. код]

За 2011 рік[ред. | ред. код]

За 2010 рік[ред. | ред. код]

За 2009 рік[ред. | ред. код]

За 2008 рік[ред. | ред. код]

За 2007 рік[ред. | ред. код]

За 2006 рік[ред. | ред. код]

За 2005 рік[ред. | ред. код]

За 2004 рік[ред. | ред. код]

За 2003 рік[ред. | ред. код]

За 2002 рік[ред. | ред. код]

За 2001 рік[ред. | ред. код]

За 2000 рік[ред. | ред. код]

За 1999 рік[ред. | ред. код]

За 1998 рік[ред. | ред. код]

  • Євген Товстуха  — український науковець, лікар-фітотерапевт, письменник.

За 1997 рік[ред. | ред. код]

За 1996 рік[ред. | ред. код]

  • Смик Роман Петрович — український лікар, громадський і культурний діяч, меценат.
  • Дапчевич Гойко — чорногорський поет, югославський дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол Югославії в Україні (1996—2000).

За 1995 рік[ред. | ред. код]

За 1994 рік[ред. | ред. код]

За 1993 рік[ред. | ред. код]

За 1992 рік[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 28 липня відбулося нагородження переможців та лауреатів Міжнародної премії імені Володимира Винниченка
  2. Письменники Закарпаття — лауреати літературних премій
  3. https://nlu.org.ua/storage/files/Infocentr/laureati_vitchiznianih_i_mizhnarodnih_premiy_v_galuzi_kulturi_i_mistetstva/2021/Premii2021.pdf
  4. Анатолій Сахно здобув міжнародну премію як автор романів. Національна спілка журналістів України. Архів оригіналу за 25 серпня 2019.
  5. Про вручення премії Миколі Степаненку. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  6. Про вручення премії Наталі Мкртчян. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  7. Диплом лауреата Володимира Мельникова
  8. Про вручення премії Валентині Касьяновій. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  9. Про вручення премії Кристині Синельник. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2019.
  10. Нове поповнення серед лауреатів премії імені Володимира Винниченка. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2015.
  11. Клочек Григорій Дмитрович
  12. Письменники Закарпаття — лауреати літературних премій

Джерела[ред. | ред. код]