Премія імені Л. А. Спендіарова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Премія імені Л. А. Спендіарова M:
Країна  Російська імперія,  СРСР і  Росія
CMNS: Премія імені Л. А. Спендіарова у Вікісховищі

Премія Спендіарова (фр. Prix de Léonide Spendiarow — Премія імені Л. А. Спендіарова, вручається від 1900 року) — міжнародна геологічна премія молодим ученим. Заснована 1897 року на 7 сесії Міжнародного геологічного конгресу в Санкт-Петербурзі, «за кращий твір у галузі геології з питань, запропонованих Конгресом на попередній сесії».

Премія названа на честь молодого російського геолога Леоніда Афанасійовича Спендіарова. Видавалася протягом 1900—1913 роках і від 1929 року[1].

Історія[ред. | ред. код]

Леонід Спендіаров

17 (29) вересня 1897 року зразу після відкриття 7-ї сесії Міжнародного геологічного конгресу (МГК), що проходив у Санкт-Петербургу, раптово помер молодий багатонадійний російський геолог — Леонід Афанасійович Спендіаров (1869—1897).

Для увічнення його пам'яті прийнято рішення заснувати премію його імені. Родичі Л. А. Спендіарова внесли в банк Санкт-Петербурга необхідні для цієї мети кошти. Премія спочатку становила 500 рублів.Міжнародний геологічний конгрес розробив положення про премію[2]:

Капітал в сумі 4000 рублів, внесений рідними вченого на вічний внесок за № 33318 вважається недоторканним. Премія видається з відсотків цього капіталу за три роки і присуджується Міжнародним геологічним конгресом на черговій сесії вченим, незалежно від національності, за найкращий твір у галузі геології з питань, запропонованих Конгресом на попередній сесії. В разі якщо премія не буде видана, вона залишається на збільшення основного капіталу.

1897 року організовано міжнародну комісію, що має на меті преміювання молодих учених за видатні праці з геології (комісія імені Л. Спендіарова)[3].

Премія виплачувалася від 1900 року. Протягом 1917—1926 років капітал премії був заарештований більшовиками, потім відновлений за участі Геологічного комітету Росії. Значну роль у цьому зіграв Д. І. Мушкетов[ru], який 1926 року підтвердив правонаступництво СРСР щодо вручення премії імені Л. А. Спендіарова[4][5].

1926 року було вжито заходи до реорганізації міжнародних комісій, зокрема, відновлення комісії премії імені Л. Спендіарова.

Премію призначала міжнародна «Комісія з премії Спендіарова» (англ. Commission for the Spendiarov Prize), вручав Генеральним секретар з премії. Пізніше комісія стала російською (радянською), а премію вручав керівник російської (радянської) делегації на конгресі. Після цього премію, переважно, вручали вченим з країни, яка приймала конгрес.

«Премія Спендіарова» у різних документах конгресів також називалася:

  • Міжнародна геологічна премія Л. А. Спендіарова (англ. The L.A. Spendiarov International Geological Prize).
  • Премія Л. А. Спендіарова АН СРСР (англ. L. A. Spendiarov Prize by the USSR Academy of Sciences).
  • Премія Л. А. Спендіарова РАН (англ. L. A. Spendiarov Prize by the Russian Academy of Sciences).

2008 року була в списку премій РАН: Міжнародна геологічна премія імені Л. А. Спендіарова за найкращі наукові роботи в галузі геології російським і іноземним вченим, ВНЗ РАН[ru].

Умови присудження премії[ред. | ред. код]

Регламент, прийнятий на сесії 8-й МГК, 13 серпня 1900 року[6]:

  1. Присудження премії Конгресом ґрунтується на висновку журі, обираного за пропозицією Ради на кожній сесії. Кількість членів журі визначає кожного разу Конгрес.
  2. Праці, що подаються на конкурс, мають бути надіслані генеральному секретарю попереднього Конгресу не менш як у 2-х примірниках. Термін надсилання — не пізніше, ніж за рік до початку наступної сесії.
  3. Під час присудження премії право першості мають праці, що стосуються тем конгресу.
  4. Якщо праці цієї категорії не будуть визнані гідними премії, Конгрес може, за пропозицією журі, вибрати з праць, опублікованих протягом останніх 5-ти років ті, які мають найбільшу цінність.

Лауреати премії[ред. | ред. код]

Премію Спендіарова на різних сесіях Міжнародних геологічних конгресів (МГК) отримали:

1) 1900 (8 МГК, Франція Париж) — Карпінський Олександр Петрович, за геологічні та палеонтологічні роботи (відмовився від грошей) → замість нього вручена — П. Шаффа, за роботи зі стратиграфії та геології Португалії.

2) 1903 (МГК 9, Австро-Угорська імперія Відень) — Вольдемар Крістофер Бреггер, за петрографічні роботи[7].

3) 1906 (10 МГК, Мексика Мехіко) — Чернишов Феодосій Миколайович, за роботу «Верхньокам'яновугільні брахіоподи Уралу і Тіману»[8]

4) 1910 (11 МГК, Швеція Стокгольм) — Джон Месон Кларк[en] за його працю про девонські відклади Америки: «Early devonic history of New-York and eastern North America».

5) 1913 (12 МГК, Торонто) — Еміль Арган[ru] за його праці з геології Альп: «Les nappes de recouvrement des Alpes occidentales».

—) 1922 (13 МГК, Бельгія Брюссель) — премію не присуджено.

—) 1926 (14 МГК, Мадрид) — премію не присуджено, в засіданні 31 травня 1926 року було пояснено, що Радянський уряд капітал премії імені Л. Спендіарова залишає в розпорядженні Міжнародних Конгресів.

6) 1929 (15 МГК, Преторія) — Л. Т. Нель (L. T. Nel), геологічна служба Південно-Африканського Союзу.

7) 1933 (16 МГК, Вашингтон) — Томас Бреннан Нолан[en] — американський геолог[9].

8) 1937 (17 МГК, СРСР Москва) — Батурин Володимир Петрович[ru] за праці з петрографії осадових порід[10]

9) 1948 (18 МГК, Велика Британія Лондон) — Лоуренс Вейджер[en], за роботи про Гімалаї і Гренландію[11].

10) 1952 (19 МГК, Франція Алжир) — А. Терм'є за геологічні дослідження в Північній Африці.

11) 1956 (20 МГК, Мексика Мехіко) — Мануель Альварес-молодший (Manuel Alvarez Jr.) (член Geological Resources, National Institute of Scientific Research), за дослідження в Мексиці[12][13].

12) 1960 (21 МГК, Скандинавські країни) — С. Торарінсон за праці з геології і вулканології Ісландії.

14) 1964 (22 МГК, Індія Нью-Делі) — Рой С. Д. К. за тектонічну карту Індії.

—) 1968 (23 МГК, Чехословаччина Прага) — не вручено, оскільки конгрес було зірвано (див. Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини).

15) 1972 (24 МГК, Канада Монреаль) — Г'ю Вінн-Едвардс, канадський геолог[14].

16) 1976 (25 МГК, Австралія Сідней) — Норман Фішер (Norman H. Fisher) — австралійський геолог[15].

17) 1980 (26 МГК, Франція Париж) — Рене Бланше[fr], французький геолог[16]

18) 1984 (27 МГК, СРСР Москва) — Богданов Микита Олексійович[ru], за успішне проведення міжнародних досліджень за проєктом «Офіоліти та океанічна кора геологічного минулого», вивчення розвитку палеозою складчастого обрамлення Тихого океану і геології його глибоководних жолобів і окраїнних морів, і велику роботу з підготовки 27-й сесії Міжнародного геологічного конгресу[17].

19) 1989 (28 МГК, США Вашингтон) — Сюзен Кіффер, геологиня зі США, єдина жінка, яка отримала цю премію[18].

20) 1992 (29 МГК, Японія Кіото) — Akiho Miyashiro з Японії[19].

21) 1996 (30 МГК, КНР Пекін) — Liu Baojun, китайський літолог[20].

22) 2000 (31 МГК, Бразилія Ріо-де-Жанейро) — Marcio Martines Pimentel, бразильський геолог[21].

23) 2004 (32 МГК Італія Флоренція) — Carlo Doglioni, італійський геолог[22].

—) 2008 (33 МГК, Норвегія Осло) — премія значилася у ВНЗ РАН[23], але не вручалася. Президія РАН не виділла коштів.

—) 2012 (34 МГК, Австралія Брисбен) — не присуджено

—) 2016 (35 МГК, ПАР Кейптаун) — не присуджено

24) 2020 (36 МГК, Індія Нью-Делі) — триває обговорення щодо вручення премії

?) 2024 (37 МГК, Південна Корея, Пусан) — планований захід.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Карпинский А. П. Сообщение о намеченном XIII Международном геологическом конгрессе и о восстановлении премии им. Спендиарова // Известия Геологического комитета. 1922. Т. 41. № 6/9. Стр. 63-64.
  2. ↑ Положение о премии Спендиарова // Известия Геологического комитета. 1900. Т. 19. № 2. С. 55.
  3. ↑ Международные геологические конгрессы и участие в них русских геологов: Справочник / Сост. А. В. Немилова, Л. П. Васильева; Под ред. А. П. Герасимова. Л.: НКТП Главгеология, Центр. геол. б-ка, 1937. 50 с.
  4. ↑ Биография Д. И. Мушкетова в информационной системе «История геологии и горного дела» РАН.
  5. ↑ Congrès géologique international. Comptes rendus de la XIVe Session, en Espagne, 1926. Fasc. 1. Madrid: Gráficas Reunides, S.A., 1927. 323 p.
  6. ↑ 8 МГК С.—R. Вып. 1. С. 114.
  7. ↑ Congrès géologique international. IX session, Vienne, 1903: Compte rendu. Fasc 1. Vienne: Imp. Holiner Frères, 1904. VII, 928 p.
  8. ↑ Чернышев Ф. Н. Верхнекаменноугольные брахиоподы Урала и Тимана: Вып. 1. СПб.: тип. М. Стасюлевича, 1902. [2], VIII, 749, [3] с.; Вып. 2. Атлас. 63 л. (Труды Геологического комитета. Т. 16. Вып. 2).
  9. ↑ World War II // U.S. Geological Survey Circular. 1984. P. 35.
  10. ↑ Труды 17 сессии Международного геологического конгресса. Т. 1. М., 1937. С. 84.
  11. ↑ Карапетян Г. А., Малхасян Э. Г. Л. Уэйджер — лауреат премии имени Л. Спендиарова 1948 г. [Архівовано 2019-02-12 у Wayback Machine.] // Записки Армянского отделения Всесоюзного минералогического общества. 1974. № 6. С. 148—149.
  12. ↑ Mazadiego L., Octavio P. R.. The 20th International Geology Congress, México 1956. 2009.
  13. ↑ Anon. 1956. Actuación de la Sociedad Geológica Mexicana en la XX Sesióndel Congreso Geológico Internacional: Boletín de la Sociedad GeológicaMexicana, v. 19, pp. 51-53. Comisión del Premio Spendiarov.
  14. ↑ Wynne-Edwards, Hugh // Who's Who in Canadian Business 2001. P. 894—895.
  15. ↑ Cooper B. J., Branagan D. F. The 25th International Geological Congress, Sydney, Australia (1976)[недоступне посилання] // Episodes. 2015. N 38 (3). P. 208—217.
  16. ↑ Grigoryan G., Khomizuri G., Misakyan M. L. A. Spendiarov prize // International commission on the history of geological sciences (INHIGEO) symposium: 42nd session: Yerevan. 12-18 Sept. 2017: Poster.
  17. ↑ Международная геологическая премия имени Л. А. Спендиарова — Н. А. Богданову // Вестник АН СССР. 1985. № 1. С. 136.
  18. ↑ Nelson C. M. The Spendiarov Prize: The 28th International Geological Congress, Washington, 1989 // Episodes. 2013. Vol. 36. N. 1. P. 62-63.
  19. ↑ Akiho Miyashiro (1920—2008) — некролог.
  20. ↑ Наградите — награда Спендиаров // Списание на Българското геологическо дружество. 1997. Год. 58. Кн. 1. C. 57.
  21. ↑ Márcio Martins Pimentel (1959—2018) — Prêmio Geológico Internacional L. A. Spendiarov, da Academia Russa de Ciências (2000).
  22. ↑ 32nd IGC Awards to…: L. A. Spendiarov International Geological Prize of The Russian Academy Of Sciences [Архівовано 2016-04-29 у Wayback Machine.] // 32nd IGC Informs. 2004. P. 2.
  23. ↑ Международная геологическая премия имени Л. А. Спендиарова за лучшие научные работы в области геологии (2008) российским и иностранным ученым — Перечень премий РАН, ОНЗ РАН.

Література[ред. | ред. код]

  • Prix de Léonide Spendiarow // Science, New Series. 1910. Vol. 32. N. 825. P. 550.
  • Келлер Б. М. Русские геологи на международных геологических конгрессах (1-12 сессии) // Очерки по истории геологических знаний. 1953. Вып. 1. С. 120—136. (О Л. А. Спендиарове и премии: С. 131—132.)
  • Тигранян С. Т. Премия имени Л. А. Спендиарова // История геологии: Материалы совещания. Ереван: Издательство АН Армянской ССР, 1970. С. 345—350.
  • Тихомиров В. В., Софиано Т. А. Шестьдесят лет со времени установления премии имени Л. А. Спендиарова // Известия АН СССР, серия геологическая. 1958. № 1. С. 84. (Из истории геологических наук: Памятные даты на янв.-март 1958 г.: Обзор 20).
  • Малхасян Э. Г. Международная премия имени Леонида Спендиарова // Промышленность Армении. 1985. № 1. С. 56-57.
  • Хомизури Г. П. Премия Спендиарова // Ноев ковчег. 2002. № 3. С. 9.
  • Milanovsky E. E. Three sessions of the International Geological Congress held in Russia and the USSR [1897, 1937, 1984] // Episodes. 2004. Vol. 27. P. 101—106.
  • Grigoryan G., Khomizuri G., Misakyan M. L. A. Spendiarov prize // International commission on the history of geological sciences (INHIGEO) symposium: 42nd session: Yerevan. 12-18 Sept. 2017: Absctact. Yerevan: IGS NAS Armenia, 2017. P. 151—152.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Премія_імені_Л._А._Спендіарова&oldid=39536067