Прикарпатзахідтранс
 | Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (травень 2019) |
| ТОВ «Прикарпатзахідтранс» Прикарпатзахідтранс | |
|---|---|
| Тип | ТОВ |
| Організаційно-правова форма господарювання | товариство з обмеженою відповідальністю |
| Галузь | енергетика |
| Спеціалізація | нафтопродуктопровід |
| Засновано | 23 листопада 2001 |
| Штаб-квартира | Рівне, Україна |
| Адреса | 33028, Україна, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Івана Котляревського, будинок 18 |
| Ключові особи | держава |
| Чистий прибуток | ▼256 084 000 ₴ (2019)[2] |
| Власний капітал | 105 563 000 ₴ (2019)[2] |
| Код ЄДРПОУ | 13990932 |
| pztrans.com(укр.) | |
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» — компанія, що здійснює транспортування світлих нафтопродуктів територією України. У власності підприємства знаходиться понад 800 км української частини нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» з розливною станцією в м. Звягелі. Він пролягає територією шести областей України. По проводу в Україну надходить дизельне паливо з Росії і Білорусі та складає 50 % дизельного пального, що продається на українському ринку[3].
Власники[ред. | ред. код]
Юридичними власниками компанії є Виробниче унітарне підприємство «Нафтобітумний Завод» (Білорусь), Інтернешнл Трейдінг Партнерс Аг (Швейцарія) і Шефер Анатолій, кінцевий бенефіціар Воробей Микола Миколайович. Однак, багато журналістів і ЗМІ фактичним власником компанії називають Віктора Медведчука[4][5].
ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» є правонаступником ДП «ПрикарпатЗахідтранс».
Судові розгляди[ред. | ред. код]
30 серпня 2005 року заступник Генерального прокурора України звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» про визнання права власності за державою Україна на частини нафтопродуктопроводів: Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, та витребування частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км з володіння ДП «ПрикарпатЗахідтранс», та передати їх Фонду державного майна України[6].
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний нафтопродуктопровід після проголошення незалежності України перебував та території України, а тому з 24 серпня 1991 року став власністю держави Україна на підставі правонаступництва[6].
30 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в задоволенні позову відмовив, апеляційний перегляд справи залишив рішення без змін, касаційну скаргу залишив без задоволення.
Представник Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації та представник Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» — не з'явилися у суд[6].
19 лютого 2021 року члени РНБО України на своєму засіданні ухвалили рішення щодо повернення компанії у державну власність. На наступний день відповідний Указ підписав Президент України Володимир Зеленський.
12 липня 2023 року, згідно повідомлення пресслужби ФДМУ, Господарський суд Житомирської області задовольнив позов Фонду держмайна щодо визнання права власності за державою на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок», яка розташована на території України[7][8].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/13990932/
- ↑ а б https://www.pztrans.com/file/FS_PZT_2019_cons_signed.pdf
- ↑ "Прикарпатзахідтранс" заявив, що група під керівництвом Парасюка і Семенченка намагалася блокувати діяльність підприємства. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
- ↑ НАБУ розслідує передання українського трубопроводу російській "Транснафті". Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
- ↑ Антимонопольний комітет за 15 днів до виборів намагається погодити сумнівну угоду, потрібну Медведчуку?. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
- ↑ а б в Постанова КГС ВП від 30.05.2018 року у справі № 14/312. Протокол, юридичний Інтернет-ресурс. 01.06.2020. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16.06.2021.
- ↑ Суд повернув державі «нафтопровід Медведчука». // Автор: Володимир Пиріг, 12.07.2023, 13:00
- ↑ Суд повернув «трубу Медведчука» у держвласність. 12.07.2023, 17:00
Джерела[ред. | ред. код]
- Постанова КГС ВП від 30.05.2018 року у справі № 14/312 // Протокол, юридичний Інтернет-ресурс. — 2020. — 1 червня. — Дата звернення: 16.06.2021.
