Прикомандирований співробітник органів служби безпеки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Апарат прикомандированих співробітників ФСБ (АПС ФСБ) — раніше, офіцери діючого резерву КДБ (ОДР КДБ), тепер, в Російській Федерації співробітники ФСБ, прикомандировані по контракту до структур державного управління та підприємств різного рівня секретності з метою здійснення оперативно-розшукової діяльності в інтересах спецслужби, контролю спеціального обладнання, виконання особливих доручень і нагляду за матеріалами, що містять державну таємницю. Ці офіційні агенти ФСБ трудяться за сумісництвом членами різноманітних комітетів, наглядових рад, працюють у ректораті, або можуть, формально, виконувати функції заступників керівника організації, юрисконсультів, бути директорами з безпеки і координувати «перші відділи».

Обґрунтування[ред. | ред. код]

У 2018 році Президент Володимир Путін підписав указ про співробітників зовнішньої розвідки Російської Федерації, що не входять до кадрового складу, що було сприйнято, як спроба відрегулювати ситуацію з «офіцерами діючого резерву» (апарат прикомандированих співробітників)[1]. Для збереження секретності в спілкуванні із засобами масової інформації співробітниками АПС ФСБ широко застосовується Федеральний закон від 12 серпня 1995 року № 144 — ФЗ «Про оперативно-розшукову діяльність»[2], причому, деякі інструкції з організації роботи щодо допуску до державної таємниці не мають статусу секретності[3].

У 1990-ті роки закон «Про органи Федеральної служби безпеки» дозволив діючим співробітникам ФСБ бути прикомандированими до підприємств незалежно від форми власності за згодою їх керівників, які, за зауваженням Леоніда Млечина[4], «тільки формально підпорядковувалися керівнику відомства»[5], цих прикомандированих агентів ФСБ влаштовували «юридичними консультантами», а їх комерційна діяльність з можливістю використання технічних ресурсів КДБ і МВС стала легальною з прийняттям Закону «Про приватну детективну і охоронну діяльність» від 11 березня 1992 року і спеціальної постанови уряду від 14 серпня 1992 року, про це, в 2011 році, писав у журналі «Огонек» соціолог Вадим Волков[6].

За повідомленням Олександра Шевякіна, автора книги «Система безпеки СРСР», юридичними підставами служби в радянському діючому резерві були: Постанова РМ СРСР № 134-75с від 21 січня 1955 г. «Про військовослужбовців, які працюють в цивільних міністерствах і відомствах»; Розпорядження СМ СРСР № 1911—1018с від 24 жовтня 1955 р «Про переведення в запас з кадрів Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР офіцерів, які працюють в інших міністерствах і відомствах». Рішенням Колегії КДБ «Про стан і заходи щодо подальшого поліпшення роботи офіцерів діючого резерву контррозвідувальних підрозділів центрального апарату КДБ СРСР і органів КДБ на місцях».

Історія[ред. | ред. код]

За твердженням Юрія Фельштинського, посади «офіцерів діючого резерву», як і саме це поняття, з'явилися за часів керівництва КДБ Андропова, причому, призначення такого співробітника супроводжувалося складною бюрократичною системою узгодження, в ланцюжку брало участь навіть Політбюро ЦК КПРС, але головним було те, повідомляє історик у написаній у співавторстві з Прибиловським книзі, що прикомандировані співробітники розвідки були введені повсюдно:

Формально офіцер ФСБ, який ішов у відставку, насправді переводився з КДБ—ФСБ на цивільну роботу, залишався на цій роботі негласним співробітником КДБ—ФСБ, агентом державної безпеки. Це було справді революційне нововведення, яке готувало тили на випадок непередбаченого розвитку подій в країні. Саме тоді з'явилося розуміння, що колишніх співробітників спецслужб не буває. Вони, дійсно, не ставали колишніми. Вони були офіцерами діючого резерву КДБ—ФСБ — шпигунами КДБ—ФСБ на цивільному чи військовому об'єкті.

— Юрий Фельштинский и Владимир Прибыловский, книга «Корпорация. Россия и КГБ во времена президента Путина», 2010.

Під різними назвами, апарат прикомандированих співробітників (АПС) існував ще з радянських часів[7], причому, співробітники «першого відділу»[8], як їх іноді називали, були всюди, навіть у театральних інститутах[9] і художніх училищах. За твердженням «Новой газеты» в МГУ, як і в багатьох інших державних вузах епохи соціалізму, досі існують так звані «прикомандировані» співробітники ФСБ, а раніше КДБ, часто такий співробітник спецслужби займає посаду помічника ректора[10]. Цікаво, що спроби створити апарат прикомандированих співробітників з числа офіцерів запасу військового відомства ні до чого не привели[11].

Ймовірно, практика призначення «офіцерів діючого резерву» в установи була характерна тільки для країн соцтабору, Грузія відмовилася від них тільки в 2015 році з політичних міркувань, причому, відзначивши їхню корисність для справи держбезпеки країни[12].

Приклади[ред. | ред. код]

Журнал «Форбс», посилаючись на видання Андрія Солдатова та Ірини Бороган, згадував, що призначення в 2002 році представника ФСБ генерала Олександра Здановича заступником генерального директора ВГТРК є одним з дивних прикладів цього явища[13], «колишніх чекістів не буває», сказав Зданович журналістам[14], одночасно з питаннями безпеки Зданович цензурував зміст новинних програм під час виборів або терактів[15].

Відомо, чекісти намагаються встановити авторів незалежних каналів у меседжерах за допомогою відряджених співробітників у великих мобільних операторів[16]. На таємничу роль цих людей вказав колишній глава Серпуховського району Шестун:

Майже ніхто не знає в Росії, що в ФСБ є така форма роботи, як прикомандировані співробітники, впроваджені в організації, органи державної влади, комерційні структури — це так звані ПС. Ви здивовані? Це 100% правда. Сувора дійсність сучасної Росії. Прикомандировані співробітники є у всіх великих структурах, це носить тотальний, а не поодинокий характер.
Александр Шестун, 2018[17].

У тому ж 2018 році з'ясувалося, що до МГУ прикріплений «куратор зі спецслужб», який має власний кабінет[18], а на підприємствах космічної галузі не приховують, що їхні «1-ші відділи», по суті, є представництвами ФСБ на території «Роскосмосу»[19]. Раніше «Российская газета» повідомляла, що, у зв'язку з поширеною в Криму корупцією, якийсь полковник ФСБ Забатурін спрямований на півострів в рамках апарату прикомандированих співробітників, він зайняв пост заступника голови одного з урядових комітетів[20], це ж видання повідомило, що « Рахункова палата РФ має спецпідрозділ з прикомандированими співробітниками ФСБ»[21]. Керівник апарату Ради Федерації Сергій Мартинов є прикомандированим співробітником від ФСБ[22], причому, за повідомленням «Известий», попередній глава апарату Ради Федерації Володимир Свинарьов теж «був прикомандирований звідти»[23], обидва узгоджені з Матвієнко. Прикомандировані співробітники ФСБ можуть виявитися в найнесподіваніших місцях, наприклад, відомий конфлікт прикомандированого в ФМС співробітника СЕБ ФСБ Ігоря Завражнов з противником будь-яких кураторів з Луб'янки, главою ФТС Андрієм Бельяніновим, тривав він з перемінним успіхом, але скінчився тим, що крісла ряду топменеджерів ФМС зайняли, за даними «Новой газеты», «діючі офіцери Луб'янки на підставі закритого міжвідомчого наказу ФСБ і ФТС про призначення прикомандированих співробітників ФСБ категорії „Б“ (з обов'язком ведення в відомстві оперативно-розшукових заходів)» [24]. Є й протилежні приклади, так прикомандирований[25] від ФСБ в «Роснефть» генерал Феоктистов мав чудові стосунки з главою «Роснефти» Ігорем Сечіним[26]. Там же, в установленому порядку, можуть проходити службу прикомандировані співробітники органів внутрішніх справ, які, фактично, дублюють колишніх розвідників, наприклад, попередника генерала ФСБ Олега Феоктистова на посаді глави служби безпеки «Роснефти», генерал-лейтенанта МВС Василя Юрченка, спочатку понизили[27], звільнивши місце генералу ФСБ[28], а потім взагалі не відновили на колишньому місці роботи, його змінив прикомандирований від прокуратури співробітник[29].

Деякі джерела вважали, що, з 2010-х років апарат прикомандированих співробітників ФСБ став себе зживати[30], інші стверджували, що «вражаюче інтерв'ю директора ФСБ Олександра Бортнікова до сторіччя ВЧК з теплими словами на адресу Лаврентія Берія», навпаки, вказує на посилення ролі кураторів від ФСБ[31], в цьому відношенні цікаво, що керівник одного з ключових підрозділів ФСБ Росії, Служби Економічної Безпеки, Сергій Корольов з 2019 року був призначений членом наглядової ради «Курчатовського інституту»[32]. «Інститут прикомандированих співробітників ще ніхто не відміняв», — пояснили в ФСБ[33]. Зустрічаються і рідкісні випадки виявлення лжеспівробітників апарату прикомандированих до ФСБ, професійних шпигунів і диверсантів[34].

У ряді випадків, прикомандирований співробітник має шанс повернутися на Луб'янку, до чого, як правило, прагне. Наприклад, свого часу трудився в податковій поліції генерал ФСБ Олександр Купряжкін, який зумів очолити УСБ ФСБ[35], бувають інші ситуації, так, прикомандирований на підприємство Гудкова співробітник ФСБ вважав за краще працювати на його бізнес, на шкоду розвідці[36], аналогічна історія, за твердженням дружини покійного Литвиненка[37], трапилася і з її чоловіком, — після замаху на бізнесмена[38], «Саша був просто „прикріплений“ до Березовського від ФСБ, це була його робота»[39]. В цілому, Березовський підтверджував цю версію знайомства з офіцером ФСБ Литвиненком: «Він прийшов до мене в офіс, так як йому було доручено вивчити діяльність моєї компанії»[40], — згадував олігарх, причому, сам Литвиненко саме так і згадував про перше знайомство з олігархом[41]

Критика[ред. | ред. код]

Дмитро Муратов, видавець і голова редакційної ради «Новой газеты», з тривогою зазначив, що чимала кількість офіційно прикріплених до сумнівних банків співробітників ФСБ виявилися фактично такими, що не приносять користі[42] і навіть шкідливі, оскільки деякі з них бували вбудованими в корупційні ланцюжки, як, наприклад, сталося з начальником банківського відділу Луб'янки Черкаліним[43], якому були підпорядковані всі прикомандировані співробітники ФСБ в банках[44]. Історик Микита Петров говорив: «Зараз прикомандировані від ФСБ всюди — в установах, в банках, в приватних компаніях, які прийняли ці правила гри»[45].

Іноді критикують методи АПС ФСБ, але працівники апарату прикомандированих співробітників ФСБ є чинними агентами спецслужб[46], відповідно, вони уповноважені використовувати відповідні методи дізнання і вести оперативно-розшукову діяльність на ввіреному їм об'єкті[47]. Наприклад, відомий випадок порушення кримінальної справи для шантажу студента МГУ, по незначному приводу[48] який вступив у конфронтацію з прикомандированим до університету співробітником ФСБ[49]. Після втручання ректора МДУ Садовничого і ряду статей в ліберальній пресі, справу «про вандалізмі» було припинено на вимогу прокуратури — студент наклеїв листок з побутовим протестним написом про " Чемпіонат світу з футболу 2018 " на інформаційну тумбу[50]. Схожа історія з відрахуванням з МГАХ пам'яті 1905 років студента відділення промислової графіки сталася в 2003 році.

У мистецтві[ред. | ред. код]

У творчості існує безліч варіацій на тему державного всевидющого ока, функції якого на підприємствах, по суті, виконують прикомандировані співробітники ФСБ, наприклад, Великий Брат в літературі, G-Man в іграх.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Президент засекретил сведения о некадровых разведчиках» [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] vedomosti.ru от 04 сентября 2018
  2. ↑ «В МВД отказались комментировать информацию о запугивании студентов МГУ, выступавших против фан-зоны» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] novayagazeta.ru, 13 июня 2018.
  3. ↑ «Приказ Федеральной службы безопасности Российской Федерации от 10 июня 2011 г. N 246» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] «Российская газета» — Федеральный выпуск № 156(5532), 20 июля 2011 г.
  4. ↑ «Товарищи не уверены, кто и кого прослушивает» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] novayagazeta.ru, № 130 от 23 ноября 2018, Леонид Млечин: «В позднесоветское время в каждом министерстве, ведомстве, научном и учебном заведении сидели официальные сотрудники комитета или, чаще, офицеры действующего резерва. Так называли офицеров, которых командировали для работы за пределами органов и войск КГБ. В отличие от вооруженных сил, они не отправлялись в запас, а оставались на службе, но действовали под прикрытием».
  5. ↑ «Из чекистов в неодворяне» [Архівовано 16 січня 2020 у Wayback Machine.] «Как эволюционировала спецслужба нового типа. Исторический экскурс Леонида Млечина», Журнал «Огонёк» № 48 от 04.12.2017, стр. 16: «В каждом министерстве, ведомстве, научном и учебном заведении сидели официальные сотрудники комитета или офицеры действующего резерва. Так называли чекистов, которых командировали для работы за пределами органов и войск КГБ».
  6. ↑ «Силовой бизнес» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] Журнал «Огонёк» № 44 от 07.11.2011, стр. 24.
  7. ↑ «Компромат ФСБ собирает годами: Почему чиновников „берут“, когда уже украдены миллиарды» [Архівовано 16 жовтня 2019 у Wayback Machine.] «Царьград» от 15 октября 2019
  8. ↑ „Все будут бояться“. Как ученые должны общаться с иностранцами» [Архівовано 13 січня 2020 у Wayback Machine.] svoboda.org от 14 августа 2019.
  9. ↑ «Вторая служба» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] svoboda.org, 31 августа 2017
  10. ↑ «Фан или пропал» [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] novayagazeta.ru, № 61 от 13 июня 2018: «Как правило, офицер спецслужбы занимает должность помощника ректора».
  11. ↑ "Погоны на время «Ч» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] «Российская газета» — Федеральный выпуск № 0(4777) от 22.10.2008.
  12. ↑ «Грузинские спецслужбы выводят из МВД» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] «Коммерсантъ» от 09.07.2015.
  13. ↑ «Чекисты XXI века» [Архівовано 30 грудня 2019 у Wayback Machine.] forbes.ru от 20.10.2010.
  14. ↑ Александр Зданович: «Бывших чекистов не бывает» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] iz.ru, 3 июня 2002.
  15. ↑ «Власти не знают, куда „Норд-Ост“ дует» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] Газета «Коммерсантъ» № 200 от 01.11.2002, стр. 1.
  16. ↑ «Серые начинают и выигрывают» [Архівовано 15 травня 2020 у Wayback Machine.] novayagazeta.ru, № 66 от 21 июня 2019
  17. ↑ «Будни „Лефортова“: страшные спектакли режиссера ФСБ» [Архівовано 27 квітня 2020 у Wayback Machine.] pasmi.ru от 12.11.2018.
  18. ↑ «Кураторы из спецслужб», «спецкабинеты ФСБ» и травля студентов. Преподаватель МГУ о том, чем занимаются прикомандированные чекисты" [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.] tvrain.ru, 13 июня 2018.
  19. ↑ «Источники: менеджеры Роскосмоса смогут выехать за рубеж только с личной санкции Рогозина» [Архівовано 26 січня 2020 у Wayback Machine.] tass.ru, 6 июня 2019.
  20. ↑ «Крымскими коррупционерами займется московский полковник ФСБ» [Архівовано 13 січня 2020 у Wayback Machine.] rg.ru от 13.10.2015.
  21. ↑ «Что считать успехом?» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] «Российская газета» — Неделя № 210(6186) от 19.09.2013.
  22. ↑ «Сенатор для безопасности» [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.] «Российская газета» — Столичный выпуск № 171(7634), 06.08.2018.
  23. ↑ «Глава аппарата Совета Федерации уходит в отставку» [Архівовано 13 січня 2020 у Wayback Machine.] iz.ru, 17 февраля 2014
  24. ↑ «Сливание и поглощение» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] «Новая газета» от № 92 от 22 августа 2016.
  25. ↑ «Возвращение прикомандированного» [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.] «Ведомости», 13 марта 2017
  26. ↑ «Конец спецназа Сечина» [Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.] «The New Times» от 04.12.2017
  27. ↑ «Службу безопасности „Роснефти“ возглавил генерал ФСБ Феоктистов» [Архівовано 28 грудня 2019 у Wayback Machine.] novayagazeta.ru от 20 сентября 2016.
  28. ↑ «Роснефть» нашла преемника генералу ФСБ Феоктистову" [Архівовано 11 квітня 2020 у Wayback Machine.] «РБК» 17 марта 2017
  29. ↑ «Роснефть» нашла преемника генералу ФСБ Феоктистову" [Архівовано 11 квітня 2020 у Wayback Machine.] «РБК» от 17 марты 2017.
  30. ↑ «Новые правила работы спецслужб хорошо забытые старые» [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.] «Стингер» от 21 марта 2018 года
  31. ↑ «Итоги года: спецслужбы 2017»[недоступне посилання з Март 2020] Опубликовано в «Ежедневном журнале» 4 января 2018
  32. ↑ «Путин обновил состав набсовета Курчатовского института» [Архівовано 5 січня 2020 у Wayback Machine.] vesti.ru, 4 января 2020
  33. ↑ «Массовые отставки в свердловском ФСБ» [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.] ura.news, 13 мая 2010.
  34. ↑ «Эстонская разведка собирает в России сведения для ЦРУ и МИ-6» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] 03 октября 2008 от iz.ru.
  35. ↑ "Операция «Вертикаль» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] «Новая газета» № 90 от 18 августа 2017
  36. ↑ «ФСБ и Генпрокуратура готовят новые проверки бизнеса Гудкова» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] iz.ru от 6 августа 2012.
  37. ↑ «Вдова Литвиненко: у Александра был конфликт с Путиным» [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.] bbc.com, 02 февраля 2015: «С Березовским Литвиненко познакомился еще в 1994 году, когда после покушения на бизнесмена Литвиненко официально „приставили“ к Березовскому в целях обеспечения безопасности».
  38. ↑ «Чай был зеленый, холодный, невкусный» [Архівовано 16 січня 2020 у Wayback Machine.] «Новая газета» № 13 от 9 февраля 2015.
  39. ↑ «Это могло быть сделано только государством» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] newtimes.ru, № 39 (224) от 21 ноября 2011 года, Марина Литвиненко: «Саша был откомандирован на это дело».
  40. ↑ Председатель: Сэр Роберт Оуэн, январь 2016, «Литвиненко. Расследование. Доклад по делу о смерти Александра Литвиненко»
  41. ↑ «Александр Литвиненко предавал, издевался над людьми, продавая Родину» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] aif.ru от 16.10.2007.
  42. ↑ «Дмитрий Муратов у Виталия Дымарского и Ирины Воробьевой» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] Радиостанция «Эхо Москвы» от 31 мая 2019 года.
  43. ↑ «Полковник ФСБ брал взятки на Лубянке» [Архівовано 25 квітня 2020 у Wayback Machine.] Газета «Коммерсантъ» № 178 от 01.10.2019, стр. 4.
  44. ↑ «На что влиял полковник ФСБ Черкалин: 12 млрд — это крохи» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] fontanka.ru от 20.05.2019
  45. ↑ "Никита Петров: «В ход шли все средства морального террора» [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] newtimes.ru от 05.12.2016.
  46. ↑ «Студенты МГУ заявили о „сращении“ администрации университета со спецслужбами и полицией» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] tvrain.ru, 13 июня 2018
  47. ↑ «Сотрудники МГУ: в университете нет места спецслужбам» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] newizv.ru, 14 июня 2018.
  48. ↑ «Этот стенд не очень похож на какой-то памятник искусства» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] meduza.io от 2 июня 2018.
  49. ↑ «Студенты МГУ обвинили руководство университета в репрессиях и связях со спецслужбами и полицией» [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.] meduza.io, 13 июня 2018.
  50. ↑ «Прокуратура прекратила уголовное дело первокурсника-вандала» newizv.ru, 9 июня 2018.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прикомандирований_співробітник_органів_служби_безпеки&oldid=38206835