Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стані́вник , або слово категорії стану , або присудко́ве слово [1] , або предикатив [джерело не вказане 440 днів ] — частина мови , клас невідмінюваних слів з категоріальним значенням непроцесуального стану у функції головного члена (присудка ) безособових речень .
Станівник сформувався на базі різних частин мови, але не в усіх своїх лексичних значеннях , а лише тих, які стали вживатися у функції присудка . До них належать: іменники , прислівники , модальники . Але в усіх випадках у станівник переходять лише ті слова, які втрачають всі інші функції і виконують лише функцію головного члена односкладного речення .
До станівника належать слова безлюдно, важливо, вітряно, видно, спішно, можна, морозно, треба, потрібно, чутно , сумнівно, ліньки , прикро , жалко, корисно, соромно, необхідно, варто, страх , жаль , гріх , лихо , тихо і їм подібні.[2]
↑ Присудковий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка , 1970—1980.
↑ Горпинич В.О. Морфологія української мови. — К., 2004. — С.237
Виноградов В.В. Русский язык. Граматическое учение о слове, М.,1947. — 856с.
Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. - К.,1984. - С.161-180
Поспелов Н.С. В защиту категории состояния. - ВЯ,1955. - №2. - С.25-26
Сучасна українська літературна мова/За ред. А.П. Грищенка. - Вид.2. - К., 1997. - 440с.
Шапиро А.Б. Есть ли в русском языке категория состояния как часть речи? - ВЯ, 1955. - №2. - С.23-24
Щерба В.В. О частях речи в русском языке // Избранные работы по русскому языку. - М., 1957. - 187с.