Притула Ігор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Притула Ігор Михайлович
Народився 8 жовтня 1959(1959-10-08)[1] (64 роки)
Сталінград, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater ХДУ імені О. М. Горького (1981)
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України
Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (2012)
Членство член-кореспондент НАН України
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Притула.

Притула Ігор Михайлович (нар. 1959(1959)) — український фізик, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАН України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1959 році.

В 1981 р. закінчив фізичний факультет Харківського державного університету ім. О. М. Горького за спеціальністю «фізик».

В 1992 р. захистив кандидатську дисертацію («теплофізика і молекулярна фізика», «оптика»), в 2012 р. — докторську («фізика напівпровідників та діелектриків»), старший науковий співробітник («фізика твердого тіла») — 1999 р.

В 1981—1992 рр. працював у Фізико-технічному інституті низьких температур ім. Б. І. Вєркіна НАН України (інженер, старший інженер, молодший науковий співробітник та науковий співробітник).

З 1993 р. — співробітник Інституту монокристалів НАН України (старший науковий співробітник, учений секретар Інституту монокристалів НАН України, учений секретар НТК «Інститут монокристалів» НАН України, провідний науковий співробітник, завідувач лабораторії, завідувач відділу, професор, з 2015 р. — директор ІМК НАН України), чл.-кор. НАН України -2018.

Область наукових інтересів І. М. Притули охоплює широке коло проблем фізики твердого тіла, матеріалознавства і технологій вирощування монокристалів. Йому належить визначальний внесок у розвиток декількох напрямків в цій комплексній галузі, зокрема, розроблено принципи створення нових змішаних нелінійно-оптичних (НО) і сцинтиляційних монокристалів на основі складних комбінацій неорганічних фосфатних монокристалів KDP та ADP з органічними і неорганічними домішками. Показано і доведено на практиці, що змішані монокристали на основі традиційних фосфатних НО монокристалів з інкорпорованими наночастинками металлооксидів дозволяють суттєво зменшити поріг і підвищити ефективність нелінійно-оптичного відгуку у видимому і ближньому ІЧ діапазонах (Премія НАН України ім. І. М. Францевича у галузі матеріалознавства 2009 р.).

Під науковим керівництвом І. М. Притули розвинені нові методичні засади технології одержання інших кристалічних середовищ поліфункціонального призначення. Серед них — монокристали фосфатної групи, що активовані рідкісноземельними елементами для детектування змішаних нейтрон-гамма полів, органічні монокристали та монокристали складних галатів срібла високою здатністю до генерації вищих гармонік лазерного випромінювання для створення джерел терагерцового діапазону у новітніх засобах інспекційного контролю, неруйнівної діагностики матеріалів, медичної голографії і томографії. Розроблено низку високоефективних активних лазерних композитів для ближнього ІЧ діапазону на основі мезопористого кремнезему, що містить органічні барвники.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

І. М. Притулою здобуті пріоритетні наукові результати, які стосуються визначення механізмів формування структурних дефектів у кристалах групи KDP, механізмів інкорпорування в ці кристали наночастинок металооксидів та молекул органічних барвників, встановлення закономірностей радіаційно-індукованих змін електронних властивостей кристалів, виявлення особливостей структури, оптичних, нелінійно-оптичних властивостей композитних систем. Ці результати увійшли у цикл робіт, нагороджений Державною премією України в галузі науки і техніки 2015 р.[2]

І. М. Притула опублікував більш ніж 200 наукових праць, в тому числі у провідних міжнародних журналах (Optical Materials, Materials Science and Engineering: A, Journal of Crystal Growth, Journal of Non-Crystalline Solids, J. of Physics and Chemistry of Solids, Laser Physics Letters, Optics Communications та ін.), 5 монографій та глави у колективних монографіях, зокрема, у видавництвах Springer, Elsevier, одержав 7 патентів України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Pages/Biography.aspx?PersonID=0000010944
  2. ↑ Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2015 року

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Притула_Ігор_Михайлович&oldid=34356559