Проба (судочинство)
Проба — етап кримінального судочинства в давньоруському і литовсько-руському праві, спосіб доведення або відведення провини, що передбачав застосування фізичного впливу на особу, підозрювану в скоєнні злочину. П. застосовувалася в слідчому процесі Давньої Русі як форма «Божого суду». За змістом П. була наближена до західноєвропейських ордалій. Процедура полягала у випробуванні підозрюваного вогнем, водою, розпеченим залізом. Підсудний, який витримував катування, оголошувався невинним. До П. зверталися зрідка, лише в тих випадках, коли не вистачало основних прямих доказів. Вибір виду П. залежав від тяжкості скоєного злочину. Звинувачений підпадав під П. водою у справах, в яких розмір нанесеної шкоди вимірювався від 2 до 6 гривен срібла (див. Гривна давньоруська), під П. розпеченим залізом — від 2 гривен золота та більше. У 15—18 ст. як засіб з’ясування істини і вид доказу відомий допит із застосуванням тортур. Статути ВКЛ 1529 і 1566 (див. Статути Великого князівства Литовського) регламентували умови й порядок катувань. Тортури не могли бути застосован і до представників привілейованих станів. Піддавати катуванням раніше несудиму людину закон забороняв. Тричі на день катувати можна було тільки злодія, спійманого на гарячому.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- О. Крупка. Проба // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 17. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проба // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1504. — 1000 екз.