Провіденський район
Провіденський район | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Адм. центр | Провіденія | ||||
Країна | Росія | ||||
Регіон | Чукотський автономний округ | ||||
Населення | |||||
- повне | 6267 осіб (1959)[1], 8728 осіб (1970)[2], 8415 осіб (1979)[3], 9778 осіб (1989)[4], 4660 осіб (2002)[5], 4427 осіб (2006)[6], 4293 осіб (2009)[7], 3923 осіб (2010)[8], 3895 осіб (2012)[9], 3810 осіб (2013)[10], 3771 осіб (2014)[11], 3737 осіб (2015)[12], 3714 осіб (2016)[13], 3689 осіб (2017)[14], 3695 осіб (2018)[15], 3678 осіб (2019)[16], 3550 осіб (2020)[17], 3707 осіб (2021)[18], 3694 осіб (2023)[19] | ||||
Площа | |||||
- повна | 26 800 км² | ||||
Дата заснування | 1957 | ||||
Вебсайт | provadm.ru | ||||
| |||||
|
Провіденський район (рос. Провиде́нский район; ескім. Урэлӄуйым район — адміністративно-територіальне утворення[20] на сході Чукотського автономного округу Росії. В його межах існує муніципальне утворення Провіденський міський округ, утворений замість скасованого Провіденського муніципального району[21].
Адміністративний центр — селище міського типу Провіденія.
Географія[ред. | ред. код]
Провіденський район знаходиться на сході Чукотського автономного округу, велика його частина розташована в південній частині Чукотського півострова. На півночі межує з Чукотським муніципальним районом, на заході-с Іультинським муніципальним районом. Зі сходу омивається водами Берингового моря Тихого океану, з півдня — водами Анадирської затоки Тихого океану. Протяжність берегової лінії в межах району становить 850 км, велика частина якої порізана скелястими мисами, глибокими затоками і фіордами[22].
- Клімат
Клімат на території Провіденського району субарктичний морський зі швидким наростанням ступеня континентальності в міру віддалення від узбережжя. Середні температури взимку становлять -16ºС; влітку +9ºС. Особливістю холодного періоду є можливість випадання рідких опадів і підвищення температури до позитивних значень в грудні-лютому.
Максимальні швидкості вітру спостерігаються і досягають 40 м/с і більше, пориви вітру на більшій частині території досягали 50 м/с. Різке посилення штормової активності відбувається восени і досягає максимуму в листопаді-грудні.
Річна тривалість сонячного сяйва становить 1500—1800 годин на північному сході півострова, що складає від 30-45 % від можливої.
Через особливості географічного положення району тут часті тумани. Всього за рік у середньому на узбережжі число днів з туманом коливається від 30 до 50 днів у південно-східній частині півострова, значно зменшуючись у внутрішніх районах (до 10-15 днів). В окремі роки число днів з туманом може зростати до 100—120.
Річна кількість опадів сильно змінюється в залежності від рельєфу місцевості. На східному узбережжі Чукотського півострова випадає близько 250—350 мм, з видаленням від узбережжя кількість опадів зменшується майже вдвічі. Всього за рік відзначається 110—150 днів з опадами, причому на частку днів зі снігом доводиться 55-60 %, днів з дощем — в середньому 30-35 %, змішані опади фіксуються в 6-10 % випадків.
- Гідрографія
На території району сильно розвинена озерно-річкова мережа. Суворий клімат і повсюдне поширення вічної мерзлоти зумовлюють своєрідний режим річок району — тривалий льодостав, різку сезонність живлення і нерівномірність стоку, швидкі і високі паводки, промерзання багатьох річок до дна і широкий розвиток полію. Льодостав триває 7-8 місяців на рік. Річки замерзають у вересні, розкриваються в кінці травня — початку червня. Їх розкривання супроводжуються заторами через пізніше звільнення річок від льоду в нижній течії. Завдяки рельєфу річки відрізняються крутим падінням, особливо у верхній течії, де вони мають гірський характер. Нижня течія річок має широкі долини і заплавне перебіг. Великі річки: Йоонайвеєм, Нунямоваам, Курупка, Енмелен.
Є багато озер і боліт, які зазвичай зустрічаються разом. Найчастіше озера і болота розташовані по долинах річок та узбережжі морів, а також на плоских вододілах і пологих схилах. В горах розвинена мережа моренних озер. На узбережжі розташовані численні лагунні озера, які утворилися в результаті підняття берега. Більшість озер проточні, з них беруть початок багато струмків і річок. Живлення здійснюється за рахунок талих і дощових вод. Грунтове живлення зовсім незначне. Взимку вони покриваються шаром льоду товщиною 1,5-2 м. Низинні озера часто заростають і перетворюються в трясовини.
Історія[ред. | ред. код]
Провіденський район утворений в 1957 році[23]. Раніше території Провиденского, сучасного Чукотський і значна частина Іультинського району входили до складу Чукотського району. У 1957 році його південна частина була виділена в Провіденський район.
Під час проведення колективізації і політики укрупнення поселень на території Провіденського району з численних стійбищ було утворено 5 великих національних сіл.
З 2004 року по 2010 рр. у Провіденський муніципальний район входило 6 муніципальних утворень, у тому числі 1 міське і 5 сільських поселень[24]. Законом від 20 листопада 2010 року вони були частково перетворені: кількість муніципальних утворень скоротилося до одного міського та трьох сільських поселень[25] .
Законом Чукотського автономного округу від 20 жовтня 2010 року, сільські поселення Нове Чаплине і Сіренікі були скасовані і включені в міське поселення Провіденія[26] .
В 2010 по 2015 рр. в Провіденський муніципальний район входило 4 муніципальних освіти, в тому числі 1 міське і 3 сільських поселення:Неможливо визначити кількість стовпців. Законом Чукотського автономного округу від 8 червня 2015 року, всі муніципальні освіти Провіденського муніципального району — міське поселення Провидіння і сільські поселення Янракиннот, Нунлігран, Енмелен — були скасовані і об'єднані в Провіденський міської округ[27] .
Населення[ред. | ред. код]
- Район
1959[28] | 1970[29] | 1979[30] | 1989[31] | 2002[32] | 2006[33] | 2009[34] |
---|---|---|---|---|---|---|
6267 | ↗8728 | ↘8415 | ↗9778 | ↘4660 | ↘4427 | ↘4293 |
2010[35] | 2012[36] | 2013[37] | 2014[38] | 2015[39] | 2016[40] | 2017[41] |
↘3923 | ↘3895 | ↘3810 | ↘3771 | ↘3737 | ↘3714 | ↘3689 |
2018[42] | 2019[43] | 2020[44] | ||||
↗3695 | ↗3704 | ↘3550 |
- Міський округ
2016[40] | 2017[41] | 2018[42] | 2019[43] | 2020[44] |
---|---|---|---|---|
3714 | ↘3689 | ↗3695 | ↘3678 | ↘3550 |
- Урбанізація
У міських умовах — в смт Провіденія жителів, 2021 рік) — проживають 83,18 % населення району (міського округу).
- Національний склад
Чукчі складають 36,7 % від загальної чисельності населення району; 19,1 % складають ескімоси (максимальна концентрація в Росії).
Населені пункти[ред. | ред. код]
До складу району (міського округу) входять 6 населених пунктів, в тому числі 1 селище міського типу і 5 сіл[20][45]
Назва | Тип | Населення |
---|---|---|
Провіденія | смт | 2141 |
Нове Чапліно | село | 378 |
Нунлігран | село | 302 |
Сіреніки | село | 402 |
Енмелен | село | 307 |
Янракиннот | село | 314 |
Економіка[ред. | ред. код]
Основним видом промислової діяльності в районі є виробництво і розподіл електричної і теплової енергії, води, а також обробне виробництво.
На території Провіденського району виявлено родовища корінного і розсипного золота, корінного срібла, олова, міді, миш'яку, ртуті, урану, проте промислове видобування не здійснюється. Лише в 1967—1968 рр. було опрацьовано невелике родовище розсипного золота[46] .
Транспорт[ред. | ред. код]
Дорожня мережа на території не розвинена, є автодорога з гравійним покриттям від Провидіння до аеропорту довжиною 11,5 км і до села Нове Чапліно завдовжки 18 км. Ходять рейсові автобуси за маршрутами «Провидіння — Аеропорт» і «Провидіння — Нове Чапліно»[47][48][49] . Використовуються автобуси вахтового типу на шасі Урал-4320. З іншими населеними пунктами райцентр пов'язаний зимниками, що проеладаються щорічно, і вертольотом. Пасажирське сполучення з окружним центром і всередині району цілий рік здійснюється повітряним транспортом.
Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
- Водний пам'ятник — «Ключевой», розташований на березі Сенявінської протоки. Це термомінеральні джерела з температурою води до 80° С, де росте унікальна термофільна реліктова флора.
- Озеро Аччон — водний пам'ятник природи.
- Водно-ботанічна пам'ятка природи «Чаплинський» — високотемпературні мінеральні джерела з унікальною термофільною рослинністю[50].
Майже вся територія Провіденского району входить до складу природно-етнічного парку «Берингія».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность наличного населения городов и других поселений, районов, районных центров и крупных сельских населенных мест на 15 января 1959 года по республикам, краям и областям РСФСР (рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность наличного населения городов, поселков городского типа, районов и районных центров СССР по данным переписи на 15 января 1970 года по республикам, краям и областям (рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Численность наличного населения РСФСР, автономных республик, автономных областей и округов, краев, областей, районов, городских поселений, сел-райцентров и сельских поселений с населением свыше 5000 человек (рос.).
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность населения СССР, РСФСР и ее территориальных единиц по полу (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2011.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
- ↑ Страны Арктики и Антарктика
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 2 січня 2014.
- ↑ Численность населения Чукотского автономного округа, городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 листопада 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года (рос.). М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат. 2013. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
{{cite web}}
: Проігноровано невідомий параметр|description=
(довідка) - ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года (рос.). 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года (рос.). 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
- ↑ Численность населения Чукотского автономного округа по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
- ↑ Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022.
{{cite web}}
: Проігноровано невідомий параметр|subtitle=
(довідка) - ↑ Численность населения Чукотского автономного округа по городским округам и муниципальным районам на 1 января 2023 года и в среднем за 2022 год (с учётом итогов ВПН-2020)
- ↑ а б Закон Чукотского автономного округа от 30 июня 1998 года N 33-ОЗ «Об административно-территориальном устройстве Чукотского автономного округа»
- ↑ Устав Провиденского городского округа. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 10 жовтня 2016.
- ↑ Водно-болотные угодья России, том 4. (сост. А. В. Андреев). — М.: Wetlands International, 2001, стр 19, ISBN 90-5882-986-3
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 25 апреля 1957 года
- ↑ Закон Чукотского автономного округа от 29 ноября 2004 г. № 52-ОЗ «О наименованиях муниципальных образований в Чукотском автономном округе»
- ↑ Закон Чукотского автономного округа от 20 октября 2010 г. № 89-ОЗ «О преобразовании путём объединения поселений на территории Провиденского муниципального района и внесении изменений в Закон Чукотского автономного округа „О статусе, границах и административных центрах муниципальных образований на территории Провиденского района Чукотского автономного округа“»
- ↑ Закон Чукотского автономного округа от 20.10.2010 № 89-ОЗ «О преобразовании путём объединения поселений на территории Провиденского муниципального района и внесении изменений в Закон Чукотского автономного округа „О статусе, границах и административных центрах муниципальных образований на территории Провиденского района Чукотского автономного округа“»
- ↑ Закон Чукотского автономного округа от 08.06.2015 № 51-ОЗ «Об объединении поселений, входящих в состав Провиденского муниципального района, и организации местного самоуправления на объединённой территории»
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність наявного населення міст, селищ міського типу, районів і районних центрів СРСР за даними перепису на 15 січня 1970 року за республіками, краями й областями. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 р.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
- ↑ Страны Арктики и Антарктика
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
- ↑ Численность населения Чукотского автономного округа, городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 25 листопада 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ а б Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ а б (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ а б Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
- ↑ а б Численность населения Чукотского автономного округа по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
- ↑ а б Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
- ↑ Реестр административно-территориальных и территориальных образований Чукотского автономного округа (Распоряжение Правительства ЧАО от 30 декабря 2008 года N 517-рп)
- ↑ Н. Н. Диков. История Чукотки с древнейших времен до наших дней. — М. : Мысль, 1989. — 492 с. — 20000 прим. — ISBN 5-244-00275-9.
- ↑ Первый месяц на Чукотке: ostrova_bobriki
- ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 12 травня 2017.
- ↑ Relation History: Автобус № 2: Новое Чаплино-Провидения (2115390) | OpenStreetMap
- ↑ Музейный центр «Наследие Чукотки». Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 7 лютого 2013.