Продан Костянтин Костянтинович

Продан Костянтин Костянтинович
Народився	14 січня 1930(1930-01-14) село Рибалки, тепер Царичанський район, Дніпропетровська область
Помер	9 червня 2017(2017-06-09) (87 років) місто Київ
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	політик
Alma mater	Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Посада	народний депутат України
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Костянтин Костянтинович Продан (14 січня 1930(19300114), село Рибалки, тепер Царичанський район, Дніпропетровська область — 9 червня 2017, місто Київ) — український радянський партійний діяч. Член ЦК КПУ в 1976—1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Народний депутат України 1-го скликання.

Життєпис

Народився в родині робітника. Батько, Костянтин Якович, працював шофером машинно-тракторної станції, мати, Меланія Пилипівна, була колгоспницею. У 1949 році закінчив Могилівську середню школу Дніпропетровської області.

У 1949—1954 роках — студент Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту імені Калініна, інженер з експлуатації залізниць.

У 1954—1955 роках — диспетчер залізничного цеху Дніпропетровського трубопрокатного заводу імені Леніна. У 1955—1957 роках — викладач Дніпропетровського технікуму залізничного транспорту.

Член КПРС з 1957 року.

У 1957—1958 роках — 2-й секретар Красногвардійського районного комітету ЛКСМУ міста Дніпропетровська. У 1958—1960 роках — заступник завідувача відділу Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1960—1963 роках — інструктор Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

У 1963—1965 роках — помічник 1-го секретаря Дніпропетровського обласного комітету КПУ Володимира Васильовича Щербицького. У 1965—1972 роках — помічник Голови Ради Міністрів УРСР Володимира Щербицького. У 1972—1984 роках — помічник 1-го секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького.

У 1984—1991 роках — керуючий справами ЦК КПУ, член ліквідаційної комісії в 1991 році.

Народний депутат України 12 скликання з березня 1990 (1-й тур) до квітня 1994, Царичанський виборчій округ № 106, Дніпропетровська область. Член Комісії з питань соціальної політики та праці.

З липня 1994 року — президент Українського кредитного фонду. З 1995 по 2000 рік — радник Президента України Леоніда Кучми. З 2000 по 2006 рік — радник керівника Державного управління справами Президента України.

З 2006 року — на пенсії в Києві.

Родина

Дружина, Емілія Дмитрівна, працювала викладачем вищої школи. Сини Сергій та Олександр.

Нагороди

• орден Жовтневої Революції
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• орден Дружби народів
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (11.01.1980)
• Державний службовець 4-го рангу

Джерело

• Довідка