Прозорова Наталія Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Сергіївна Прозорова
рос. Наталья Сергеевна Прозорова
Народилася 4 жовтня 1922(1922-10-04)
Вологда
Померла 21 листопада 2006(2006-11-21) (84 роки)
Київ
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Національність росіянка
Діяльність науковиця
Alma mater Московський юридичний інститут
Галузь правознавство
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Партія КПРС
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Слави III ступеняМедаль «За відвагу»
Медаль «За відвагу»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»

Наталія Сергіївна Прозорова (рос. Наталья Сергеевна Прозорова; 4 жовтня 1922, м. Вологда, РРФСР — 21 листопада 2006, м. Київ, Україна) — український та російський правознавець, доктор юридичних наук (з 1985), професор (з 1986).

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1940 році вступила до Всесоюзного юридичного заочного інституту (ВЮЗІ) Прокуратури СРСР. У 1941 році з 2-го курсу цього вишу пішла на фронт. Учасник німецько-радянської війни з травня 1944 року. Воювала на Західному та 3-му Білоруському фронтах начальником радіостанції 426-го окремого батальйону зв'язку 173-ї стрілецької Оршанської Червонопрапорної дивізії, сержант. Член ВКП(б).

У 1948 році закінчила Московський юридичний інститут НКЮ СРСР. Після закінчення аспірантури цього вишу працювала в ньому (з 1951): старшим викладачем, а після злиття інституту з юридичним факультетом Московського університету — доцентом цього факультету. З 1961 — у Києві: доцент Київської ВШ МВС СРСР; доцент, завідувач кафедри теорії держави і права, професор кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського університету. Від 1991 — професор юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету, Інституту економіки, управління і господарського права, Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (всі в Києві), Запорізького університету. Досліджувала проблеми історії політичних і правових учень. Автор понад 60 наукових та навчально-методичних праць.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджена українським орденом «За мужність» 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (10.04.1945), Слави 3-го ступеня (…) і медалями, в тому числі двома «За відвагу» (24.07.1944, 27.03.1945).

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «Політичні і правові погляди Джона Лільберна» (1960);
  • «Томас Мор. З історії політичної і правової думки» (1983 у співавторстві);
  • «Історія політичних і правових вчень» (ч.1. 1991- у співавторстві);
  • «Робесп'єр проти Монтеск'є, або знову про розподіл влад» (1995);
  • «М. П. Драгоманов про розвиток конституціоналізму» (1997);
  • «П. І. Пестель: конституційний та інші законодавчі проєкти» (2000).

Джерела[ред. | ред. код]