Прометеїв акорд
.gif)
Прометеїв акорд (містичний акорд) — спеціальна назва акорду Fis-His-e-ais-dis1-gis1 (в тональності Fis), на основі якого написана «Поема вогню» Олександра Скрябіна.
Назву «Прометеїв акорд» запровадив Леонід Сабанєєв.[1] У західній музикознавчій літературі акорд відомий під назвою «містичний», цю назву придумав Артур Іґлфілд Халл в 1916 році[1]. Сам же композитор називав цей акорд «акордом Плерома» (Плерома — термін у грецькій філософії, одне з центральних понять у гностицизмі, що означає божественну повноту).[1]
Хоча акорд названо за однією з композицій О. Скрябіна, він не є основоположним у творчості композитора[2]
На думку деяких музикознавців прометеїв акорд сконструйований на основі штучного ладу, зокрема прикладом такого гармонічного рішення є прелюдії Op. 58, Op. 59/2, Op. 61, Op. 63, Op. 67/1 and Op. 69/1[3]
Приклад використання цього акорду у П'ятій фортепіанній сонаті (тт. 264 і 268) наведено нижче
Прометеїв акорд став предметом дискусій в музичному світі. Російські музикознавці нагородили його такими епітетами як «прапор музичного мислення нової стилістичної епохи»[4], а також «ворота» в область авангардного музичного мислення XX століття»[5]. Дж. Перле[en] вважав, що Скрябін використовував прометеїв акорд у т. зв. передсерійний спосіб для створення похідних акордів та мелодій, для якого властиво, що та чи інша штучна звуковисотна структура компенсує втрату традиційної тональної функціональності[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в "Skryabin and the Impossible", p.314. Simon Morrison. Journal of the American Musicological Society, Vol. 51, No. 2. (Summer, 1998), pp. 283-330.
- ↑ "Late Skriabin: Some Principles behind the Style", p.221. Jay Reise. 19th-Century Music, Vol. 6, No. 3. (Spring, 1983), pp. 220–231.
- ↑ "Principles of Pitch Organization in Scriabin's Early Post-tonal Period: The Piano Miniatures". Vasilis Kallis, Music Theory Online, Vol. 14.3 (Sep 2008)
- ↑ Б.Г. Гнилов. Культурно-динамический ресурс «европейско-русского» фортепианного концерта в личностном, национально-культурном и художественно-системном измерении. lichnost-kultura.narod.ru. Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 2011-12-5.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка) - ↑
Борис Гнилов. Русский шпиль европейского фортепианного концерта. Журнал "Человек без границ". Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 2011-12-5.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка) - ↑ Perle, George (1991). Serial Composition and Atonality, p.41. University of California. ISBN 9780520074309.
Джерела[ред. | ред. код]
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu) (електронна версія)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
