Протонний провідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Протонний провідник у статичному електричному полі.

Протонний провідник — це електроліт, зазвичай твердий електроліт, у якому H+[1] є основними носіями заряду.

Склад[ред. | ред. код]

Кислотні розчини демонструють протонну провідність, тоді як чисті протонні провідники зазвичай є сухими твердими речовинами. Типовими матеріалами є полімери або кераміка. Як правило, пори в практичних матеріалах такі маленькі, що протони домінують у постійному струмі, і запобігається транспортування катіонів або розчинника. Водяний лід — поширений приклад чистого протонного провідника, хоча і відносно поганого.[2] Було показано, що особлива форма водяного льоду, суперіонна вода[en], проводить набагато ефективніше, ніж звичайний водяний лід.[3]

Твердофазну протонну провідність вперше запропонували Альфред Рене Жан-Пол Уббелохде[en] та С. Е. Роджерс. у 1950 р.,[4] хоча протонні струми електроліту були визнані з 1806 р.

Протонна провідність також спостерігалася в новому типі протонних провідників для паливних елементів-протонних органічних іонних пластичних кристалах[en], таких як 1,2,4-триазол перфторбутансульфонат[5] та імідазол метансульфонат.[6] Зокрема, висока іонна провідність 10 мСм/см досягається при 185° C в пластичній фазі імідазолу метансульфонату.

У формі тонких мембран[en], протонні провідники є невід'ємною частиною невеликих, недорогих паливних елементів[en]. Полімер нафіон[en] є типовим протонним провідником у паливних елементах. Желеподібна речовина, подібна до нафіону, що знаходиться в ампулах Лоренцині акул, має протонну провідність лише трохи нижче, ніж нафіон.[7][8]

Повідомлялося про високу протонну провідність серед лужноземельних кератів та перовськітових матеріалів на основі цирконату[en], легованих акцептором SrCeO3, BaCeO3 та BaZrO3.[9] Порівняно висока провідна провідність також була виявлена в рідкоземельних орто-ніобатах та орто-танталатах, а також у рідкоземельних вольфраматах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Традиційно, але не точно іони H+  позначаються як «протони».
  2. Ramesh Suvvada (1996). Lecture 12: Proton Conduction, Stoichiometry. University of Illinois at Urbana–Champaign. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 6 грудня 2009.
  3. Sugimura, Emiko; Komabayashi, Tetsuya; Ohta, Kenji; Hirose, Kei; Ohishi, Yasuo; Dubrovinsky, Leonid S. (21 листопада 2012). Experimental evidence of superionic conduction in H 2 O ice. The Journal of Chemical Physics (англ.). 137 (19): 194505. Bibcode:2012JChPh.137s4505S. doi:10.1063/1.4766816. hdl:20.500.11820/72f4ed9b-47ba-450d-9ba9-9ca5df9f21f7. ISSN 0021-9606. PMID 23181324. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  4. S. E. Rogers & A. R. Ubbelohde (1950). Melting and Crystal Structure III: Low-melting Acid Sulphates. Transactions of the Faraday Society. 46: 1051—1061. doi:10.1039/tf9504601051.
  5. Jiangshui Luo; Annemette H. Jensen; Neil R. Brooks; Jeroen Sniekers; Martin Knipper; David Aili; Qingfeng Li; Bram Vanroy; Michael Wübbenhorst; Feng Yan; Luc Van Meervelt; Zhigang Shao; Jianhua Fang; Zheng-Hong Luo; Dirk E. De Vos; Koen Binnemans; Jan Fransaer (2015). 1,2,4-Triazolium perfluorobutanesulfonate as an archetypal pure protic organic ionic plastic crystal electrolyte for all-solid-state fuel cells. Energy & Environmental Science. 8 (4): 1276. doi:10.1039/C4EE02280G. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 8 серпня 2021.
  6. Jiangshui Luo, Olaf Conrad & Ivo F. J. Vankelecom (2013). Imidazolium methanesulfonate as a high temperature proton conductor. Journal of Materials Chemistry A[en]. 1 (6): 2238. doi:10.1039/C2TA00713D.
  7. Kaplan, Sarah (16 травня 2016). Sharks' electricity-sensing organs are even more powerful than we realized. Washington Post. Архів оригіналу за 31 січня 2023. Процитовано 16 лютого 2023. (англ.)
  8. Erik E. Josberger; Pegah Hassanzadeh; Yingxin Deng; Joel Sohn; Michael J. Rego; Chris T. Amemiya & Marco Rolandi (2016). Proton conductivity in ampullae of Lorenzini jelly. Science Advances. 2 (5): 1—6. Bibcode:2016SciA....2E0112J. doi:10.1126/sciadv.1600112. PMC 4928922. PMID 27386543.
  9. K. D. Kreuer (2003). Proton-conducting oxides. Annual Review of Materials Research[en]. 33: 333—359. Bibcode:2003AnRMS..33..333K. doi:10.1146/annurev.matsci.33.022802.091825.