Процинозух
| †Процинозух | |
|---|---|
| |
| Procynosuchus delaharpeae | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клада: | Терапсиди (Therapsida) |
| Клада: | Цинодонти (Cynodontia) |
| Родина: | †Procynosuchidae |
| Рід: | †Procynosuchus Broom, 1938 |
| Види | |
| |
| Синоніми | |
| |
 Вікісховище: Procynosuchus
| |
Процинозух (лат. Procynosuchus) — рід цинодонти з пізнього перму (зони Cistecephalus-Dicynodon). Рештки виявлено в Карру, Замбії та Німеччини[1].
Процинозух одержав свою назву від палеонтолога Роберта Брума в 1937 р. Він же в 1931 р. дав назву іншому цинодонту — цирбазіодону (лат. Cyrbasiodon). Паррингтон в 1936 р. дав ім'я ще одному цинодонту — паратрінаксодону (лат. Parathrinaxodon). Обидві тварини вважаються синонімами процинозуха (це одна і та ж тварина). Згідно Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури, цирбазіодон і паратрінаксодон — пріоритетні назви, адже вони були присвоєні раніше. Але, на відміну від процинозуха, чия назва досить часто зустрічається в науковій літературі, ці назви рідко використовувалися після присвоєнн. У 2009 р. деякі вчені запропонували присвоїти Procynosuchus статус «збереженої» назви (nomen conservandum), а Cyrbasiodon і Parathrinaxodon — статус «відкинутої» назви (nomena rejecta). У 2010 р. процинозуху було присвоєно статус «збереженої назви». До речі, з верхнього перму Росії був описаний цинодонт Cyrbasiodon vladimiriensis, який в даний час вважається видом роду процинозух.
Опис[ред. | ред. код]
Багато рис анатомії припускають водний спосіб життя. Наприклад, широкі зигапофізи хребців передбачають добру бічну рухливість тіла, а це означає, що Procynosuchus міг плавати подібно до вугра. Хвіст процинозуха незвично довгий як для цинодонта. Довгі гемальні арки утворюють широку пласку поверхню, що теж важливо для плаваючої тварини. Відносно плоскі кістки стопи, можливо, також були адаптацією до плавання, ноги могли використовуватися як весла. На стегнах помітні місця кріплення дужих м'язів. Довжина процинозуха становить 60 см.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kemp T.S. The Origin and Evolution of Mammals. — Oxford: Oxford University Press, 2005. — ISBN 0-19-850760-7.
| Система/ Період |
Відділ/ Епоха |
Ярус/ Вік |
Вік (млн років) | |
|---|---|---|---|---|
| Тріас, T | Нижній/Ранній, T1 | Індський, T1i | молодше | |
| Перм, P | Лопінгій, P3 | Чангсінзький, P3c | 251,902 | 254,14 |
| Вучапінзький, P3v | 254,14 | 259,1 | ||
| Гваделупій, P2 | Кептенський, P2c | 259,1 | 265,1 | |
| Вордійський, P2w | 265,1 | 268,8 | ||
| Роудський, P2r | 268,8 | 272,95 | ||
| Цисуралій, P1 | Кунгурський, P1k | 272,95 | 283,5 | |
| Артинський, P1art | 283,5 | 290,1 | ||
| Сакмарський, P1s | 290,1 | 295,0 | ||
| Ассельський, P1a | 295,0 | 298,9 | ||
| Карбон, C | Верхній/Пізній, C3 | Гжельський, C3g | древніше | |
| Підрозділи Тріасової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1]. | ||||
|
- ↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.