Прошу слова
Прошу слова | |
|---|---|
| рос. Прошу слова | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Гліб Панфілов |
| Сценарист | Гліб Панфілов |
| У головних ролях |
Інна Чурікова Микола Губенко |
| Оператор | Олександр Антипенко |
| Композитор | Вадим Біберган |
| Художник | Марксен Гаухман-Свердлов |
| Кінокомпанія | «Ленфільм» |
| Тривалість | 145 хв |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1975 |
| IMDb | ID 0073584 |
«Прошу слова» (рос. «Прошу слова») — радянський двосерійний художній фільм 1975 року, знятий на кіностудії «Ленфільм».
Сюжет[ред. | ред. код]
Керівник старовинного провінційного міста Златограда Єлизавета Андріївна Уварова свято вірить в світле майбутнє СРСР і свого рідного міста і всі сили віддає справі, незважаючи на труднощі. Вона понад усе ставить проблеми жителів міста, всю душу вкладає, зокрема, в проект майбутнього моста, який, нарешті, повинен з'єднати історичну і промислову частини міста.
Чоловік підтримує Єлизавету Андріївну, проте для нього її виробничі проблеми — це не те, чого слід приносити в жертву добробут своєї сім'ї. Для колег їх особисті справи теж важливіше службових, а уряд не дає грошей на будівництво. Всі складності роботи мера так чи інакше підкошують Уварову, хоча та не демонструє слабкості. Сильна жінка з вольовим характером, Уварова готова діяти, навіть якщо для цього будуть потрібні додаткові сили і час.
Талановитому провінційному письменнику, який вже ставить свої п'єси в Москві, так і не вдається переконати мера поставити свій спектакль в Златограді, не прибравши з п'єси місця, які не відповідають, як вона вважає, образу «будівника комунізму».
Парадокс особистості Єлизавети Уварової полягає в тому, що навіть величезна трагедія — трагічна смерть сина — не в силах зламати її почуття обов'язку перед суспільством: відразу після похорону, з кладовища, вона поспішає в свій робочий кабінет вирішувати нагальні справи…
Сам Гліб Панфілов акцентує питання: чи випадково загинув 15-річний син головної героїні? «Або ця випадковість була запрограмована її власним характером і способом життя? Її догматичною вірою в ідеали, що не підтвердилися реальністю, вузькістю її духовного кругозору, її захопленням спортом? Страшна іронія полягає в тому, що Уварова чемпіон зі стрільби, а син приймає смерть від знаряддя успіху матері».
У ролях[ред. | ред. код]
- Інна Чурікова — Єлизавета Андріївна Уварова, голова міськвиконкому
- Микола Губенко — Сергій, чоловік Єлизавети Андріївни
- Віталій Жабовський — Юра, син Уварових
- Катерина Волкова — Олена, дочка Уварових
- Леонід Бронєвой — Петро Васильович Алтухов, колишній голова міськвиконкому
- Дмитро Бессонов — Спартак Іванович, помічник Уварової
- Валентина Ковель — Тетяна, секретар Уварової
- Вадим Медведєв — Володимир Вікентійович, головний архітектор міста
- Микола Сергеєв — Степан Трохимович Бушуєв, старий більшовик
- Олександра Охітіна — Бушуєва, дружина Степана Трохимовича
- Володимир Казаринов — Гриша, старий більшовик
- Костянтин Тягунов — Іван, старий більшовик
- Василь Шукшин — Федір, місцевий драматург (озвучує Ігор Єфімов)
- Володимир Ляхов — Данилов, начальник БМУ
- Микола Пеньков — Волков, начальник ЖЕКу
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер: Гліб Панфілов
- Автор сценарію: Гліб Панфілов
- Оператор: Олександр Антипенко
- Композитор: Вадим Біберган
- Художник-постановник: Марксен Гаухман-Свердлов
Фестивалі та премії[ред. | ред. код]
- 1976 — XX Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах (ЧССР): «Ювілейний приз» фестивалю[1]
- 1977 — МКФ кольорового кіно в Барселоні (Іспанія): Почесний диплом картині
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [«Прошу слова» (1975) на kino-teatr.ru (рос.). Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 3 квітня 2020. «Прошу слова» (1975) на kino-teatr.ru (рос.)]
Посилання[ред. | ред. код]
- Прошу слова на сайті IMDb (англ.)
|
