Пєхов Олексій Юрійович
| Пєхов Олексій Юрійович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Пехов Алексей Юрьевич | ||||
| Народився |
30 березня 1978 (46 років) Москва, РФ | |||
| Громадянство | Росія | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Роки активності | 2001 — тепер. час | |||
| Жанр | фентезі | |||
| У шлюбі з | Олена Бичкова (з 2004) | |||
| Нагороди | "Срібний кадуцей", "Мандрівник", "Меч без імені", медаль ім. А. П. Чехова | |||
| Сайт: pehov.info | ||||
|
| ||||
Олексій Пєхов (рос. Алексей Юрьевич Пехов) — відомий російський письменник, працює в основному в жанрі фентезі.
Найбільш відомий за фентезійною трилогією «Хроніки Сіали» (про крадія Гарета).
У 2011 році перша книга Хронік Сіал «Shadow Prowler» була номінована на престижну фентезі-премію «The David Gemmell Legend Award for Fantasy — 2011» (DGLA) в номінації «Morningstar (Best Fantasy Debut)». У 2012 році друга книга Хронік Сіал «Shadow chaser» потрапила в лонг-лист премії «2011/12 David Gemmell LEGEND Award».
Дружина - російська письменниця-фантаст Олена Бичкова (з 2004 р.)
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- "Меч без імені" - 2002 за роман "Той, хто крадеться в тіні" (найкращий дебют).
- "Срібний кадуцей" - 2003 за трилогію "Хроніки Сіали" (найкращий серіал).
- Роман "Під знаком мантикори" - "Найкраще вітчизняне фентезі-2004" і "Книжка року" за версією журналу "Світ Фантастики", премія "Відкриття себе" конвенту "Портал".
- "Срібний Кадуцей" - 2006 за цикл "Вітри та Іскри" (найкращий серіал).
- "Мандрівник" - 2006 за роман "Кіндрет. Кровні брати" (найкраще міське фентезі 2000-2005).
- Роман "Пересмішник" - "Найкраще вітчизняне фентезі-2009" за версією журналу "Мир фантастики".
- Роман "Страж" - "Найкраща вітчизняна фантастика -2010" за версією журналу "Мир фантастики". Також номінувався на премію "Мандрівник".
- Медаль імені А. П. Чехова. За гідний внесок у розвиток російської культури (2010).
- 2011 року перша книга "Хронік Сіали" "Shadow Prowler" номінована на престижну фентезі-премію "The David Gemmell Legend Award for Fantasy - 2011" (DGLA) у номінації "Morningstar (Best Fantasy Debut)".[1]
- У 2015 році роман "Проклятий горн" визнано "Книгою року" за версією сайту "Fantlab.ru".
- У 2015 році на міжнародній фантастичній конференції "Роскон-2015" отримав премію "Фантаст року".
Бібліографія[ред. | ред. код]
Романи[ред. | ред. код]
| Цикл | Рік видання | Оригінальна назва | Назва твору | Примітка |
|---|---|---|---|---|
| «Хроніки Сіали» | 2002 | Крадущийся в тени | Той, хто крадеться в тіні | |
| 2002 | Джанга с тенями | Джанга з тінями | ||
| 2003 | Вьюга теней | Завірюха тіней | ||
| 2003 | Последний завет | Останній завіт | у співавторстві з Андрієм Єгоровим | |
| - | 2004 | Под знаком Мантикоры | Під знаком Мантікори | |
| Вітер та Іскри - Хроніки Хари | 2005 | Искатели ветра | Шукачі вітру | |
| 2006 | Ветер полыни | Вітер полину | ||
| 2008 | Жнецы ветра | Женці вітру | ||
| 2008 | Искра и ветер | Іскра і вітер | ||
| Кіндрет | 2005 | Киндрэт. Кровные братья | Кіндрет. Кровні брати | у співавторстві з Оленою Бичковою та Наталією Турчаніновою. |
| 2007 | Колдун из клана Смерти | Чаклун із клану Смерті | ||
| 2009 | Основатель | Засновник | ||
| 2010 | Новые боги | Нові боги | ||
| - | 2009 | Пересмешник | Пересмішник | |
| Страж | 2010 | Страж | Страж | |
| 2011 | Аутодафе | Аутодафе | ||
| 2012 | Золотые костры | Золоті вогнища | ||
| 2014 | Проклятый горн | Проклятый горн | ||
| Заклинателі | 2011 | Заклинатели | Заклинателі | у співавторстві з Оленою Бичковою та Наталією Турчаніновою. |
| 2014 | Ловушка для духа | Пастка для духа | ||
| Світ на кордоні з Ізнанкою | 2008 | Особый почтовый | Особливий поштовий | |
| 2012 | Ловцы удачи | Ловці удачі | роман по світу Ізнанки, історія появи Ласа на Черепашачому острові. | |
| Синє полум'я | 2014 | Летос | Летос | |
| 2015 | Синее пламя | Синє полум'я | ||
| 2019 | Талорис | Талорис | ||
| 2020 | Белый огонь | Білий вогонь | ||
| 2021 | Ткущие мрак | Ткучі морок | ||
| 2023 | Цветок яблони | Квітка яблуні | ||
| Майстер Снів | 2014 | Мастер Снов | Майстер Снів | у співавторстві з Оленою Бичковою та Наталією Турчаніновою. |
| 2015 | Создатель кошмаров | Творець кошмарів | ||
| 2017 | Эринеры Гипноса | Еринери Гіпносу | ||
| 2023 | Бич сновидений | Біч сновидінь | ||
| Споглядач | 2016 | Созерцатель | Споглядач | |
| 2018 | Тень Ингениума | Тінь Інгеніума |
Повісті та оповідання[ред. | ред. код]
| Збірник | Рік видання | Оригінальна назва | Назва твору | Примітка |
|---|---|---|---|---|
| - | 2001 | Чудесное приключение | Чудова пригода | |
| - | 2002 | На закате эпохи | На заході епохи | у співавторстві з М. Певзнером |
| 2004 | Под флагом милорда Кугеля | Під прапором мілорда Кугеля | у співавторстві з Парфьоновою Анастасією | |
| 2004 | Пряха | Пряха | у співавторстві з Парфьоновою Анастасією | |
| Темний мисливець | 2006 | Змейка | Змійка | оповідання-приквел до "Хронік Сіали" |
| Пожиратель душ | Пожирач душ | оповідання за світом циклу "Вітру та Іскр" | ||
| Цена свободы | Ціна свободи | оповідання-приквел до циклу "Вітри та Іскри" | ||
| Тёмный охотник | Темний мисливець | повість-приквел до циклу "Кіндрет", у співавторстві з Оленою Бичковою і Наталею Турчаніновою. | ||
| Особый почтовый | Особливий поштовий | повість, "Світ на кордоні Ізнанки" | ||
| Последняя осень | Остання осінь | |||
| Дождь | Дощ | Постапокаліпсис | ||
| 2021 | Дневник на океанском берегу | Щоденник на океанському березі | ||
| 2021 | 21:3 | 21:3 |
Комікси[ред. | ред. код]
| Рік видання | Оригінальна назва | Назва коміксу | Примітка |
|---|---|---|---|
| 2023 | Хроники Сиалы. Харьганова пустошь | Хроніки Сіали. Харьганова пустка | [2] |
| 2023 | Страж. Ведьмин яр | Страж. Ведьмин яр | EAN 9785907637641
ISBN 978-5-907637-64-1 |
Російсько-Українська війна[ред. | ред. код]
Станом на 4 квітня 2022 року Олексій Пєхов жодним чином не виказав осуд щодо дій російських військових в Україні. Разом з тим у перші дні після 24 лютого 2022 року, Олена Бичкова, дружина Олесксія Пехова публікувала дописи в соціальній мережі Instagram, в котрих виправдовувала анексію Криму та інші злочинні дії РФ проти України[джерело?].
Враховуючи, що усі книги Олексія Пєхова, окрім Хронік Сіали, були написані в співавторстві з Єлєною Бичковою, Олексій Пєхов підтримує збройну агресію РФ проти України.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (квітень 2014) |
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ olesher. Все узнаю последним... olesher.livejournal.com (англ.). Архів оригіналу за 17 листопада 2022. Процитовано 17 листопада 2022.
- ↑ «Хроники Сиалы. Харьганова пустошь» обзор комикса | Канобу. Kanobu.ru (рос.). 7 серпня 2023. Архів оригіналу за 23 листопада 2023. Процитовано 23 листопада 2023.