Південний Узян
| Південний Узян (Узян, Нижній Узян) | |
|---|---|
| 53°07′50″ пн. ш. 57°28′46″ сх. д. / 53.13055555558377563° пн. ш. 57.47944444447177403° сх. д. | |
| Витік | на горі Узянбаш |
| • координати | 53°40′57″ пн. ш. 58°15′48″ сх. д. / 53.68250° пн. ш. 58.26333° сх. д. |
| Гирло | Біла |
| • координати | 53°41′53″ пн. ш. 57°50′33″ сх. д. / 53.69806° пн. ш. 57.84250° сх. д. |
| • висота, м | 309[1] |
| Похил, м/км | 570[2] (загальний по всій довжині) |
| Басейн | Ками |
| Країни: | Росія |
| Прирічкові країни: | Росія |
| Регіон | Башкортостан |
| Район | Бурзянський, Бєлорєцький |
| Довжина | 116[4] |
| Площа басейну: | 1590[4] |
| Середньорічний стік | 3,5 м³/с |
| Притоки: |
ліві: Сараги, Суваняк, Яман'єлга, Бетеря права: Велика Саргая |
 | |
Півде́нний Узя́н, також Узя́н, Ни́жній Узя́н (башк. Көньяҡ Үҙән, Үҙән, Түбәнге Үҙән, рос. Южный Узян, Узян, Нижний Узян) — річка в Росії, що протікає в межах Республіки Башкортостан. Ліва притока Білої, належить до басейну Ками. Під назвою Узян цю водну артерію не слід плутати із верхньою притокою Білої, яку також можуть іменувати без уточнення просто Узяном.
Витік Узяна розташований поміж південно-східних відрогів хребта Ямангир (Яман-Гира), на горі Узянбаш, що в 10 км на північ від села Кулганіно. Висота вершини, розташованої за 1 км від витоку, становить 928 м[1]. У верхів'ях ця річка спочатку огинає гірський масив Південний Крака зі сходу, а далі прямує на південний захід до Білої. В останню вона впадає за 1098 км від її гирла[4]. Загальна довжина Узяна становить 116 км, а площа водозбірного басейну складає 1590 км²[4]. Перепад висот між витоком і гирлом становить 570 м. Середньорічна витрата води в гирлі 3,3 м³/с[2]. Швидкість течії зазвичай дорівнює 0,8 м/с, однак під час повені може досягати 2,5 м/с[1]. Характер живлення Південного Узяна мішаний: ґрунтовий, дощовий і сніговий, однак останній тип значно переважає.
Рельєф басейну у верхів'ях являє собою середньогір'я, нижче за течією стає низькогірним. Річкова долина складена ультрабазальтами кракинського тектонічного комплексу, террігенними породами ордовика й силура[2]. Вона дуже звивиста, вузька, добре виражена, на окремих ділянках помітні одна-дві річкових тераси — сліди поступового врізання води у гірські породи. У верхів'ях річище Узяна завширшки лише 1,5—2 м і завглибшки до 0,5 м. Однак зі схилів Південного Крака та Уралтау до нього стікають численні притоки різної величини, найбільшими з яких є річки Бетеря і, особливо, Велика Саргая. Внаслідок цього вже у місці впадіння Великої Саргаї річище Узяна розширюється до 15—30 м, і хоча його глибина на перекатах все ще не перевищує 0,5 м, однак на плесах вона вже досягає 2 м[5]. Дно річки піщано-галечне, подекуди на ньому багато валунів[1].
Серед різних типів ландшафту на берегах Узяна переважають сосново-березові ліси з домішкою модрини, рідше трапляються ділянки чагарників, у нижній течії розвинуті луки. Лісистість басейну цієї річки складає 86 %, розораність — 5 %. Під лісами розвинуті органогенно-щебінясті ґрунти та малопотужні гірські опідзолені чорноземи[2].
Південний Узян протікає малонаселеною місцевістю. Його верхів'я розташовані в межах Башкирського заповідника, головною водною артерією якого він є.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Н. Рундквист, О. Задорина Южный Узян / Урал. Иллюстрированная краеведческая энциклопедия. — Издательство «Квист», 2013.(рос.)
- ↑ а б в г Загорский В. А. Узян [Архівовано 2019-12-24 у Wayback Machine.] // Башкирская энциклопедия: в 7 т. — Уфа: ГАУН РБ «Башкирская энциклопедия».(рос.)
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б в г Государственный водный реестр РФ: Узян [Державний водний реєстр РФ: Узян]. textual.ru ((рос.)) . Процитовано 30 травня 2019.
- ↑ Заповедники СССР: в 11 т. / под ред. В. Е. Соколова, Е. Е. Сыроечковского. — М.: Мысль, 1989. — Т. Заповедники европейской части РСФСР. II. — С. 243. (рос.)
