Південнотихоокеанський максимум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ескіз, що показує звичайний рух повітряних мас у Тихому океані на захід від Перу та Чилі

Південнотихоокеанський максимум — напівпостійний субтропічний антициклон, розташований у південно-східній частині Тихого океану. Область високого атмосферного тиску і наявність течії Гумбольдта на півдні Тихого океану океані роблять західне узбережжя Перу і північну частину Чилі надзвичайно посушливими. Пустелі Сечура і Атакама, як і весь клімат Чилі , знаходяться під значним впливом цієї напівпостійної області високого тиску. Ця система високого тиску відіграє важливу роль у Ель-Ніньйо, а також є основним джерелом пасатів в екваторіальній частині Тихого океану. [1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. E. Linacre; B. Geerts (August 1998). The South Pacific High, ocean currents, and El Niño. University of Wyoming. Процитовано 13 травня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]