Південні під'їзні шляхи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Південні під'їзні колії
Статус історична,
діє ділянка у складі "УЗ"
Роки функціонування 18861919
Країна Україна Українські губернії
 УНР
Ширина колії 750 мм
Материнська компанія приватна

Південні під'їзні колії (Південно П. К.[1] / П. п. шляхи) — вузькоколійна приватна залізниця на теренах Українських губерній в районі Житомира, Бердичева та Вінниці, яка була побудована Першим товариством під'їзних залізнх шляхів. Економічно Південні під'їзні шляхи тяжіли до Південно-Західних залізниць широкої колії.

Будівництво залізниці шириною 750 мм розпочалося наприкінці XIX століття, а до 1917‒19 рр. довжина всіх гілок досягла 560 км[2].

У 1919 року залізниця була "націоналізована" і приєднана[3] до Південно-Західної залізниці.

Під'їзні колії і гілки залізниці були в основному призначені для підвезення цукрових буряків до заводів, які їх переробляли. Також доставлялося зерно до станцій, де перевантажувалося для подальшого перевезення. Згодом по цих коліях стали проводитися пасажирські перевезення. Перевезення мало сезонний характер, найбільший обсяг припадав на осінь.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. З залізничного життя // Відродження : газета. — 1918. — № 121 (25 (12) серпня). — С. 2.
  2. Історія створення Південно-Західної залізниці
  3. До 140-річчя від дня створення Південно-Західної залізниці / Объединение возможностей [Архівовано 2018-09-29 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]