Північнокорейсько-японські відносини
| Північнокорейсько-японські відносини | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Північна Корея |
 Японія | ||||
| |||||
Північнокорейсько-японські відносини — двосторонні відносини між КНДР та Японією не були офіційно встановлені. Проводились дипломатичні переговори на рівні урядів двох країн щодо обговорення проблемних питань: викрадених японських громадян та ядерної програми Північної Кореї. Відносини між двома країнами є напруженими та відзначені проявами ворожості.
У 2014 World Service BBC провів опитування: 91% японців ставилися до КНДР негативно, лише 1% відгукнувся позитивно, що є найбільш негативним сприйняттям Північної Кореї у світі.
Історія[ред. | ред. код]
У перші роки після проголошення незалежності КНДР відносини між Пхеньяном і Токіо мали переважно ворожий характер.
У 1949-1950 північнокорейське керівництво рішуче засуджувало економічні та політичні переговори між Японією та адміністрацією Лі Син Мана[1]. Пізніше, однак, Північна Корея прагнула використати у своїх інтересах конфлікт, який виник між Японією та Південною Кореєю.
У лютому 1955 у відповідь на ініціативу прем'єр-міністра Японії Ітіро Хатоями зі зближення з Радянським Союзом та іншими комуністичними країнами, міністр закордонних справ Північної Кореї Нам Іль зробив заяву про можливість економічного та культурного співробітництва з Японією.
У 1955-1964 північнокорейсько-японські економічні відносини отримали поступовий розвиток, частково тому, що Пхеньян прагнув запобігти зближенню Японії з Південною Кореєю. Тим самим Північна Корея також прагнула зменшити свою економічну залежність від Радянського Союзу[2].
Асоціація північнокорейських громадян в Японії (Чочхоннен) виникла в 1955, знаходиться під контролем спецслужб КНДР. У зв'язку з тим, що Японія відмовлялася надавати японське підданство корейцям, насильно вивезеним у метрополію під час Другої світової війни, асоціація Чочхоннен активно агітувала за те, щоб ті приймали північнокорейське громадянство. Добровільна репатріація корейських жителів з Японії до Північної Кореї йшла повільно, але після укладання договору за посередництвом Червоного Хреста, у 1959-1960 майже 50 000 з приблизно 600 000 корейців прибули до Північної Кореї на борту чартерних радянських кораблів.
У жовтні 1960 програму репатріації продовжено ще на рік для розміщення 60 000 корейців, що бажали репатріації.
У 1965 уряд Північної Кореї різко розкритикував підписання договору про основи відносин між Японією та Республікою Корея.
З приходом до влади в Японії Ейсаку Сато північнокорейсько-японські відносини погіршилися, але в 1971-1972 під впливом китайсько-японського зближення відбулося розширення економічної співпраці Японії та КНДР.
Какуей Танака проводив політику нейтралітету щодо Північної та Південної Кореїв, відмовився підтримати Сеул проти Пхеньяну під час розслідування справи Мун Се-Гвана. Проте Танака, як і раніше, утримувався від встановлення дипломатичних відносин із Північною Кореєю. Наступний прем'єр-міністр Японії Такео Мікі та його наступники повернули Японію до політики підтримки Республіки Кореї у її конфлікті з КНДР[3][4].
23 січня 2023 прем'єр-міністр Японії Фуміо Кісіда на пленарному засіданні нижньої палати парламенту заявив, що стурбований ракетними випробуваннями КНДР, що почастішали, проте, як і раніше, готовий особисто зустрітися з північнокорейським лідером Кім Чен Ином.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bruce Cumings, The Origins of the Korean War II: The Roaring of the Cataract 1947—1950 (Princeton, NJ: Princeton University Press, 1990), pp. 458—459.
- ↑ Kiwon Chung, Japanese-North Korean Relations Today, Asian Survey, Vol. 4, Issue 4 (April 1964), pp. 788—803
- ↑ Russia Acknowledges Sending Japanese Prisoners of War to North Korea. Mosnews.com. 1 квітня 2005. Архів оригіналу за 13 листопада 2006.
- ↑ Kim, Yong Mok. The Dilemma of North Korea's Japanese Wives // Japan Policy Research Institute Critique. — 1997. — Т. 4, № 10 (11). Архівовано з джерела 27 вересня 2006.