Підлісний Мукарів
| село Підлісний Мукарів | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Новодунаєвецька селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 876 |
| Площа | 3,454 км² |
| Густота населення | 268,38 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32435 |
| Телефонний код | +380 3858 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°58′17″ пн. ш. 26°56′36″ сх. д. / 48.97139° пн. ш. 26.94333° сх. д.Координати: 48°58′17″ пн. ш. 26°56′36″ сх. д. / 48.97139° пн. ш. 26.94333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
328 м[1] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32435, Хмельницька область, Дунаєвецький район, с. Підлісний Мукарів, вул. Центральна, 47 |
| Карта | |
  Підлісний Мукарів | |
 Підлісний Мукарів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Підлі́сний Мукарів — село в Україні, у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Входить до складу Новодунаєвецької селищної територіальної громади.
Географія[ред. | ред. код]
Подільське село Підлісний Мукарів розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 53 кілометра від Кам’янця-Подільського, на захід від села розташоване село Пільний Мукарів. Поблизу села річка Безіменна впадає у річку Студеницю. На відстані 9 кілометрів від центру села проходить автошлях національного значення Н03 Житомир — Чернівці. Неоготичний костел Йосипа Обручника - знаходиться майже в кінці села на південній околиці.
Клімат[ред. | ред. код]
Підлісний Мукарів знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.
Історія[ред. | ред. код]
В селі наявні сліди трипільського поселення, відомі знахідки бронзових наконечників стріл скіфського часу.
Його назва зустрічається в історичних документах вже на початку XV століття. Це були королівські землі, які спочатку входили до Барського староства, а згодом, 1665 року, увійшли до складу окремого Мукарівського староства, до якого входили 7 сіл, i яке давалося в довгострокову оренду на привілейованих умовах різним особам.
Римо-католицька парафія в Мукарові виникла ще в XVI столітті. У 1613 році тут спорудили перший дерев'яний костел. Спонсором будівництва вступив місцевий власник подільський підсудок Андрій Гурський, а король Сигізмунд ІІІ подарував йому привілеї. Храм був дерев'яним, в часи Міхала Корибута Вишневецького, в другій половині XVII століття цілковито знищений підчас турецького панування на Поділлі. Після 27-річної турецької окупації в селі аж до початку ХХ століття вирощували якісний турецький тютюн.
В 1760 році Мукарові звели новий костел, теж з дерева, простояв практично століття.
Наприкінці XVIII століття володаркою Мукарівського староства була дружина відомого французького авантюриста того часу принца Шарля де Нассау-Зігена Кароліна Гоздська. Після її смерті в 1804 році та смерті принца Нассау в 1808 році, імператор Олександр I віддав Мукарівське староство в оренду на 12 років (1818–1830) Павлу Бутягіну, секретарю Російського посольства у Франції, який був одружений з прийомною дочкою принца Нассау-Зігена і Кароліни Гоздської — Єлизаветою Іванівною. Вона одержала блискучу освіту в Парижі, в салоні відомої французької виховательки пані Кампан і була більш відома в тамтешніх колах під іменем Фолос.
Впродовж 1830-1842 років Мукарівське староство було у власності Кам'янець-Подільського кафедрального собору.
В 1859 році почали будувати храм в стилі пізньої неоготики за кошти парафіян. Ініціатором будівництва став священик Базилій Шах (Szach). У 1886 році костел був освячений на честь святого Йосипа.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
В радянський період Підлісному Мукарові знаходилась центральна садиба рослинницько-тваринницького колгоспу, за яким було закріплено 1,8 тисячі гектар орної землі. Колгосп мав піщаний кар’єр, млин та пилораму.
З 1991 року в складі незалежної України.
13 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Новодунаєвецької селищної громади.[2] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дунаєвецького району, село увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[3]
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 921 особа[4].
Згідно перепису 2015 року селі проживало 876 осіб, населення села скоротилось на 4,89 % порівняно зі 2001 роком.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,03 % |
| румунська | 0,54 % |
| російська | 0,43 % |
Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]
- Храм святого Йосипа Обручника — мурований римо-католицький костел, споруджений на кошти парафіян протягом 1859-1872 років, в стилі пізньої неоготики. Костел має багато типових атрибутів готики – вікно-троянду, фіали з хрестоцвітами, вімперги. Ініціатором будівництва був священник Базилій Шах (Szach), а освятив костел в 1886 році єпископ Луцько-Житомирський Кирило Любовидзький. На початку XX століття у Підлісному Мукарові було понад 400 парафіян. 1933 року храм закрили, проте, відкрили його на часі німецької окупації, у 1941 році. Повторно закрили святиню у 1962 році, в споруді зробили сільський музей. Віруючим споруду повернули у 1989 році. У 1992 році храм освятив єпископ Ян Ольшанський, у ньому зробили ремонт.[5] Чехословацька фірма «Рігер Клос» за сприяння органіста Львівського органного залу Віталія Півнова провела реконструкцію органу. Львів'яни Стефан Адамський і колеги виготовили вівтар, сповідниці і рами Хресної дороги (її станції прибули з Литви). Було також споруджено парафіяльний і катехитичний будинок. Станом на 2022 рік храмом користується небагаточисленна римо-католицька громада Підлісного Мукарова і навколишніх сіл. Ксьондзу важко підтримувати костел в належному стані, костел потребує матеріальної допомоги.[6]
Зі статті «Музика, що застигла в камені»[7] Сергія Феодосьєва про костел:
|
|
|
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Кшановський Станіслав Адольфович — український радянський доктор медичних наук, професор, фтизіатр-пульманолог. Учасник німецько-радянської війни.
Проживали, перебували[ред. | ред. код]
- Півнов Віталій Миколайович — український органіст і органний майстер. Як консультант і органний майстер допомагав по встановленню та відновленню органу в селі Підлісний Мукарів.
- Базилій Шах — священик, ініціатор будівництва костелу в стилі пізньої неоготики.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Загальний вид костелу -
Брама -
Вид з боку -
Вхід -
Вітраж -
Фрагмент -
Елементи декору фасаду -
Вид з висоти -
Фрагмент муру -
Елементи декору фасаду -
Фрагмент фасаду -
Елементи декору фасаду -
Всередині костелу -
Вітражі і ікона -
Вітражі -
Розпис на стелі
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костел Святого Йосипа Обручника (Підлісний Мукарів) |
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Прогноз погоди в селі Підлісний Мукарів
- ↑ ВВРУ, 2016, № 6, стор. 46–47
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ ПІДЛІСНИЙ МУКАРІВ. Костел св. Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії (1859 - 1872). Хмельницькая обл., Кам'янець-Подільський р-н (Дунаєвицький р-н).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Підлісний Мукарів. Шедевральна неоготика.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Підлісний Мукарів.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
- Замки та храми України. Підлісний Мукарів [Архівовано 8 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Mukarów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 799. (пол.)
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
