Піросома атлантична
| Піросома атлантична | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Pyrosoma atlanticum Péron, 1804 [1] | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Піросома атлантична[2] (Pyrosoma atlanticum) — пелагічний вид морських колоніальних покривників класу сальп (Thaliacea), що трапляється в помірних водах по всьому світі.
Поширення[ред. | ред. код]
P. atlanticum зустрічається в помірних водах Світового океану між 50° пн. ш. і 50° пд. ш. Найпоширеніший на глибинах нижче 250 м[3] і дуже зрідка його можна спостерігати на поверхні моря. Колонії пелагічні і рухаються через товщу води. Вони здійснюють добову міграцію, піднімаючись ближче до поверхні ввечері і спускаючись до дна біля світанку. Великі колонії можуть підніматися на вертикальну відстань до 760 м щодня, натомість невеликі колонії завдовжки у кілька міліметрів можуть долати вертикальні відстані до 90 м.[4]
Опис[ред. | ред. код]
Колонія Pyrosoma atlanticum має форму циліндра, який може досягати до 60 см завдовжки, при ширині від 4 до 6 см. Зооїди надають колонії блідо-рожевий, жовтуватий або блакитний колір. Один кінець трубки вужчий і закритий з одного боку, а інший відкритий і закінчується міцною діафрагмою. Зовнішня поверхня (туніка) желатинізована, напівпрозора, складається з щільного кутикулярного шару, організованого навколо волокнистої тунічної матриці, яка зміцнює її (мікрофібрили целюлози, як у асцидій, що свідчить про їхнього спільного предка). Туніка має ямочки з тупими відростками, спрямованими назад.
Окремі зооїди сягають завдовжки до 8,5 мм і мають широкий округлий зябровий мішок із зябровими щілинами. Уздовж бранхіального мішка проходить ендостиль, який виробляє слизові фільтри. Вода проходить через центр циліндра і викидається з нього через зябра колонії ритмічною пульсацією війок кожної особини. Під час цього процесу фільтрами слизової оболонки захоплюються планктон і різні органічні частинки. Це також дозволяє колонії просуватися через воду. P. atlanticum є біолюмінесцентним і може генерувати блискуче синьо-зелене світло при стимуляції.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Pyrosoma atlanticum - Péron, 1804 World Register of Marine Species. Retrieved 2011-11-10.
- ↑ Маховська Л. Й., Неспляк О. С. Сучасна система хордових. Методичні вказівки із дисципліни «Систематика та еволюція хребетних тварин» для студентів ІІ курсу спеціальності «Біологія» [Архівовано 2022-01-24 у Wayback Machine.]. — Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Інститут природничих наук, Кафедра біології та екології. — с. 5
- ↑ Pyrosoma atlanticum — Péron, 1804 SeaLifeBase. Retrieved 2011-11-11.
- ↑ Andersen, Valérie & Jacques Sardou (1994). Pyrosoma atlanticum (Tunicata, Thaliacea): diel migration and vertical distribution as a function of colony size. Journal of Plankton Research. 16 (4): 337—349. doi:10.1093/plankt/16.4.337.
|