Пітер Дірксзун Кейзер
| Пітер Дірксзун Кейзер | |
|---|---|
| Народився |
1540[1] Емден, Нижня Саксонія, Німеччина |
| Помер |
11 вересня 1596 Семаранг |
| Країна |
 Нідерланди |
| Діяльність | астроном, мандрівник-дослідник, картограф |
| Знання мов | нідерландська |
Пітер Дірксзун Кейзер (нід. Pieter Dirkszoon Keyser, лат. Petrus Theodorus, народився 1540 року, Емден — помер 11 вересня 1596 року в Бантамі, Ява) — нідерландський мореплавець, навігатор і астроном. Спільно з Фредеріком де Гаутманом склав зоряну карту неба Південної півкулі, на яку додав 12 нових сузір'їв.
Біографія[ред. | ред. код]
Про дитинство і юність Пітера Кейзера відомо мало. У молодості брав участь у морських експедиціях до Бразилії і до Нової Землі.
У 1595 році Пітер увійшов до складу голландської флотилії з чотирьох кораблів, що мала завдання здійснити перше голландське плавання в Південно-Схіжну Азію. Флотилія на чолі з Корнелісом де Гаутманом відплила до Мадагаскару, а звідти, не заходячи до Індії, взяла прямий курс на Малазійський архіпелаг. Кейзер служив штурманом спершу на судні «Голландія», пізніше — на «Маврикії».
За дорученням картографа Петера Планціуса, Кейзер проводив спостереження нічного неба Південної півкулі, про яку європейській науці в той час було мало що відомо. Вночі вчений підіймався на щоглу, в оглядову корзину, з якої за допомогою приладів, переданих йому Петером Планціусом (мабуть, морської астролябії та квадранта), проводив свої вимірювання. У своїй науковій роботі Пітер Кейзер мав підтримку молодшого брата командора експедиції, Фредеріка де Гаутмана.
Експедиція Корнеліса де Гаутмана проходила вкрай несприятливо. З 249 осіб, які взяли в ній участь, на батьківщину повернулися лише 87 моряків. Більшість з них загинули в результаті сутичок з тубільцями і померли від хвороб. Кейзер помер у вересні 1596, коли флотилія стояла біля берегів Бантаму на Яві. У 1597 році складений ним зоряний каталог був переданий Фредеріком де Гаутманом Петеру Планціусу. У ньому Кейзер і Гаутман описали 135 зірок Південного неба, склавши з них 12 нових сузір'їв: Хамелеон, Золота Риба, Фенікс, Індіанець, Тукан, Райський Птах, Павич, Журавель, Південна Гідра, Муха, Летюча Риба, Південний Трикутник.
Сузір'я, позначені Пітером Кейзером — частково під іншими назвами — вперше були позначені на глобусі небесної сфери Петера Планціуса 1597/1598 років. Двома роками пізніше вони були зазначені в роботі Йодокуса Хондіуса, в 1602 році — Віллемом Блау. У 1603 році вони знову були вивчені під час другої експедиції Корнеліса де Гаутмана в Південні моря. У тому ж таки 1603 році ці сузір'я були включені Йоганом Баєром в його небесний атлас «Уранометрія». В даний час вони включені в число 88 визнаних наукою небесних сузір'їв. Крім них, Кейзер вказав також у своїх спостереженнях положення таких відомих уже сузір'їв, як Південна Корона, Південний Хрест, Центавр, Жертовник, Вовк, Голуб (у нього — De Duyve met den Olijftak (Голуб з оливковою гілкою)), Ерідан (у Кейзера — Den Nyli (Ніл)), а також хвіст сузір'я Скорпіон.
Записи спостережень Пітера Кейзера вийшли в 1627 році у формі таблиць в «Tabulae Rudolfinae» Йоганна Кеплера. Однак оригінальні креслення, зроблені рукою вченого, не збереглися.
Джерела[ред. | ред. код]
|
