Пітер Лусака Чінтала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пітер Лусака Чінтала
англ. Peter Chintala
Помер 11 лютого 2019(2019-02-11)
Громадянство Замбія Замбія
Діяльність дипломат, політик
Відомий завдяки Надзвичайний і Повноважний Посол Замбії в Україні
Alma mater Теологічна семінарія Талбот
Знання мов англійська
Посада Депутат Національної асамблеї Замбіїd
Партія Рух за багатопартійну демократію
Конфесія баптизм

Пітер Лусака Чінтала (англ. Peter Chintala) — замбійський політик та дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол Замбії в Україні за сумісництвом.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в провінції Коппербелта в Замбії. У 1990 році закінчив школу богослов'я в Каліфорнії та здобув ступінь магістра мистецтв у богослов'ї.[1]

Очолив баптистську асоціацію Замбії, пастор двох церков в Ндола, а в 1992 році Президент створеної баптистської церкви Замбії. У листопаді 1992 року він був обраний членом парламенту від округу Кабучі до Національних зборів Замбії[2] і був призначений заступником міністра з розвитку спорту, молоді і дитини. У 1994 році отримав ступінь доктора богослов'я в Університеті Біола.

У 2001 році він був призначений Міністром у справах молоді, спорту та розвитку дитини, до цього був першим заступником міністра у справах релігії.

5 березня 2004 Президент Замбії Леві Мванаваса призначив Чінтала, члена Руху за багатопартійну демократію послом Замбії в Росії. Він вручив свої вірчі грамоти Президенту Росії Володимиру Путіну 5 жовтня 2004 року.[3] Представляв інтереси Замбії в Албанії, Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Таджикистані та Узбекистані.

З 2005 року Надзвичайний і Повноважний Посол Замбії в Україні за сумісництвом. 2 листопада 2005 року вручив вірчі грамоти Президенту України Віктору Ющенку[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Моя Африка. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 4 березня 2012.
  2. Виборча комісія Замбії (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2006. Процитовано 4 березня 2012.
  3. Список послів, вручили вірчі грамоти Президенту Росії. Архів оригіналу за 4 листопада 2004. Процитовано 4 березня 2012.
  4. Президент України прийняв вірчі грамоти. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 4 березня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]