Рабіс
Рабі́с (вірм. Ռաբիս) або рабі́з (вірм. Ռաբիզ) — жанр вірменської популярної музики, що вирізняється своєю лірикою й танцювальними синтезованими мелодіями в розмірі 6/8 з елементами арабської та вірменської народної музики.
Походження назви[ред. | ред. код]
Попри широке використання терміна, етимологія слова «рабіс» не зовсім зрозуміла. За однією версією, згідно з деякими джерелами, воно походить від російського словосполучення «работники искусства» (укр. працівники мистецтва), яке використовували за радянських часів для позначення спілок, що спеціалізувалися на створенні нової музики.[1] Інші вважають, що це слово має турецьке або арабське коріння, оскільки слово «раб» означає творець або бог, тоді як арабське ім'я «азіз», яке використовується багатьма вірменами в значенні «коханий», можливо, можна вважати ще одним коренем, таким чином, називаючи виконавців жанру коханими творцями.[2]
Історія[ред. | ред. код]
СРСР[ред. | ред. код]
Поняття рабіс з'явилося за радянських часів. Для того, щоб об'єднати діячів мистецтва в одну організацію, на початку 1920-х років було створено Спілку працівників мистецтв СРСР, відповідно вірменський територіальний підрозділ РАБІСу. Деякий час по тому творчі спілки були утворені, а РАБІС перетворився на установу музикантів-аматорів, що займаються весіллями та похоронами.[3]
Представники цього жанру та їхні слухачі офіційно стали вважатися маргінальним шаром, а музика, відповідно, маргінальною. Рабіс був відкинутий радянською владою, що протистояла не тільки радянській «культурній людині» (передовій, розвиненій), а й національному ідеалу вірменської людини.
Музикантам не дозволяли доступ на радіо і телеканали, їх не висвітлювали в засобах масової інформації. Рабіс поширювався завдяки таємним вечіркам та іншим урочистостям, на яких співали пісні цього жанру.
Рабіс почав ставати популярним у 1980-ті роки. Карабаський рух дав поштовх до розвитку цього жанру, оскільки крім любовних пісень почали співати й патріотичні пісні.
Республіка Вірменія[ред. | ред. код]
Після розпаду СРСР і здобуття Вірменією незалежності, рабіс став масовішим жанром музики й більше не вважався маргінальним.
У середині 1990-х почали з'являтися різні телевізійні програми, до участі в яких запрошували виконавців рабісу, почали випускати альбоми й касети, багато пісень цього жанру стали хітами.
Новим піком популярності рабісу стала середина 2000-х років. З'явився піджанр рабісу — естрадний рабіс, виконання якого було схоже на класичну форму, але вирізнявся м'якшим звучанням і поєднанням з електронною музикою та іншими музичними жанрами.
Музичний опис[ред. | ред. код]
На думку критиків, рабіс має арабське або турецьке походження. Це пояснюється тим, що багато пісень цього жанру мають схожість із піснями турецького жанру арабеска. Вокальний тон зазвичай співається тенором і імітує традиційні, а також основні вокальні стилі, які можна почути в турецькій або арабській музиці, водночас співак підспівує разом з основною мелодією у своєрідній імпровізації, зазвичай з вібрато, якщо таке можливе. Рабіс зазвичай виконується з оркестром, що складається з вокаліста, клавішника, дудукіста або кларнетиста (або обидва музиканти), також дхоліста.
Останніми роками відбувається синтез між рабісом та іншими жанрами, такими як поп, хіп-хоп, електронна танцювальна музика та інші.
Теми пісень[ред. | ред. код]
Теми пісень здебільшого про кохання (зокрема про нерозділене кохання), тугу, смуток, печаль, горе і біль.
Поширення[ред. | ред. код]
За межами Вірменії рабіс є популярним у вірменській діаспорі, особливо в Росії та США (переважно в Лос-Анджелесі та Глендейлі).
Різновиди[ред. | ред. код]
- Шаран (вірм. Շարան) — є різновидом рабісу, в якому пісні об'єднані однією темою, написані в одній або однойменних тональностях, а в різних тональностях пов'язані модулюючою послідовністю акордів. Виконується під час весілля та інших урочистостей. Схожий на попурі.
- Естрадний рабіс (вірм. Էստրադային ռաբիս) — піджанр рабісу, виконання якого схоже на класичну форму, але вирізняється м'якшим звучанням і поєднанням з електронною музикою та іншими музичними жанрами. Найпопулярніший вид цього жанру. Часто виконується з оркестром. Відомі виконавці — Арменчик, Арман Ованесян, Тата Симонян, Арташ Асатрян, Тигран Асатрян тощо.
Сленг[ред. | ред. код]
У сленгу рабіса є як загальні жаргонні вирази, так і запозичення з іноземних мов та специфічні поняття. Деякі популярні приклади:
- кярту (вірм. քյարթու) — синонім рабіса
- цавд танем (вірм. ցավդ տանեմ) — віднесу твій біль
- сртіт мернем (вірм. սրտիդ մեռնեմ) — дослівно — помру за твоє серце
- кянк джан (вірм. կյանք ջան) — (дослівно — моє життя) звернення до коханої (-ого) або до людини, яка тобі симпатична
- нанар (вірм. նանար) — красуня
- кайфот (вірм. կայֆոտ) — гарна (-ий), класний (-ая)
- локш (вірм. լոքշ) — нудьга
- натурі (вірм. նատուռի) — дійсно
- анкап (вірм. անկապ) — безглуздо
Стереотипи образу[ред. | ред. код]
Негатив у низки популярних співаків та поціновувачів пісень полягає у стереотипах щодо зовнішнього вигляду, способу життя та способу мислення таких людей.
Серед них:
- Велике матеріальне багатство.
- Ексклюзивний одяг, особливо вузький, туфлі на високих підборах.
- Сленг із великою кількістю російських слів.
- Домінантна мужність або яскраво виражена жіночність.
Відомі виконавці[ред. | ред. код]
- Арам Асатрян
- Татул Авоян
- Спітакці Айко (Айк Гевондян)
- Тата Симонян
- Пол Багдадлян
- Армен Алоян
- Тигран Жамкочян
- Вардан Урумян
- Левон Абрамян
- Вле Халоян
- Арменчик
- Арман Оганесян
- Арташ Асатрян
- Тигран Асатрян
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ivan Biliarsky, Ovidiu Cristea, Anca Oroveanu. The Balkans and Caucasus: Parallel Processes on the Opposite Sides of the Black Sea. — ISBN 978-1-4438-3705-7. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 липня 2022. Процитовано 13 червня 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ The Rabiz Phenomenon Revisited – Notes From Hairenik | An Armenian Blog (англ.). Noteshairenik. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ Բերդ Բաբայան (6 жовтня 2007). Ազգ օրաթերթ - մշակույթ - Ազգային մշակույթը հարկավոր է պահպանել ինչպես Երկրի պետական սահմանը (вірм.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2007. Процитовано 2009 թ․ ապրիլի 28.