Радівілов Роман Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Радівілов Роман Юрійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 14 лютого 1984(1984-02-14)
Дергачі, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 18 грудня 2016(2016-12-18) (32 роки)
Калинівка (Горлівський район), Бахмутський район, Донецька область, Україна
Поховання Дергачі
Псевдо «Гюрза»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Рома́н Ю́рійович Радіві́лов (псевдо: «Гюрза», 14 лютого 1984(19840214), м. Дергачі, Харківська область, Українська РСР — 18 грудня 2016, с. Калинівка, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України, гранатометник 54-ї окремої механізованої бригади.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1984 року, місто Дергачі.

У вільний час Роман займався різьбленням по дереву, робив ікони. Частина його робіт залишилися вдома, частину дарував друзям.

Одним з перших «підняв над Харківщиною червоно-чорний прапор національно-визвольного руху України у 21 столітті».[1]

З початком військової агресії Росії, весною 2014-го року пішов до військкомату, але до армії його не допустила медкомісія. Став добровольцем ДУК «Правого Сектору». З вересня 2014 року перебував у зоні бойових дій в районі села Піски.

Коли «Правий Сектор» вивели з Пісків, продовжив тренування на навчально-патріотичній базі «Сокіл». В липні 2015 р. повернувся в зону бойових дій у складі 1-го розвідвідділу ДУК ПС, перебував у Новогнатівці, брав участь у бою 10 серпня під Старогнатівкою.[2]

Отримавши опіки під Волновахою (горів у машині, в яку влучив снаряд) та другу контузію, тимчасово повернувся додому. Щойно відчув себе краще — пішов тренуватися до тероборони та допомогав навчати бійців. Протягом усього часу лікування та реабілітації брав активну участь в громадських акціях, був активістом ГО «Деркачівська альтернатива» та руху «Вільні люди».[2]

Восени 2016 року уклав контракт із ЗСУ, увійшов до складу першої штурмової роти «Вовків Подолянина» 54-ї ОМБр і прибув на Світлодарську дугу. Неодноразово ходив у розвідку на лінії фронту.

Загинув у бою на Світлодарській дузі (Донецька область) за висоту «Варяг» відбиваючи атаки проросійських терористів. Разом з Романом загинули солдати Андрій Байбуз, Дмитро Клименко, Василь Панасенко, Сергій Степаненко, Андрій Широков, молодший сержант Володимир Андрешків та лейтенант Микита Яровий.

Розпорядженням Дергачівської міської ради № 206 від 19 грудня 2016 року в місті Дергачі було оголошено 20, 21 та 22 грудня днями жалоби за загиблим Романом.[1]

По смерті залишилась мати Людмила Петрівна та кохана дівчина Аня.

Похований у м. Дергачі (Харківська область) на Алеї слави біля братської могили героїв Другої Світової.

У 2024 році його іменем назвали вулицю у рідному місті.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Народний Герой України (посмертно). Роман Радівілов. Маріуполь, 2.04.2017. на YouTube

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 грудня[5][6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Роман Радівілов «Гюрза» першим загинув на Світлодарській дузі
  2. а б УІНП. 1984 - народився Роман Радівілов «Гюрза», загиблий герой російсько-української війни. УІНП (укр.). Процитовано 5 червня 2024.
  3. Указ Президента України від 29 грудня 2016 року року № 580/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Наказ № 155/18 від 22 грудня 2018 року. PravyySektor.info. Офіційний сайт НВР «Правий сектор». Архів оригіналу за 27 жовтня 2021.
  5. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
  6.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 грудня на YouTube

Джерела[ред. | ред. код]