Райкін Соломон Савелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соломон Савелійович Райкін
Народження 23 жовтня 1893(1893-10-23)
Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть 10 червня 1969(1969-06-10) (75 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Національність єврей
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  танкові війська
Роки служби 1915—1917, 1919—1947
Звання  Поручик
 Генерал-майор
Командування Київське танко-технічне училище
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Суворова II ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»

Соломо́н Саве́лійович Ра́йкін (23 жовтня 1893, Миколаїв — 10 червня 1969, Москва) — радянський воєначальник, генерал-майор танкових військ (1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Миколаєві, в родині робітника. Єврей. Закінчив приватну школу.

У 1915 році призваний на військову службу в Російську імператорську армію. Закінчив Чугуївське військове училище. Учасник Першої світової війни, командував взводом, ротою. У 1917 році обирався членом полкового комітету.

У лавах Червоної армії з травня 1919 року. У вересні 1920 року закінчив Одеські піхотні курси. Командував взводом, був помічником командира роти 29-х Полтавських та 47-х Миколаївських піхотних курсів. Член РКП(б) з 1920 року.

З листопада 1922 по серпень 1923 року — слухач Вищої тактично-стрілецької школи командного складу РСЧА ім. III Комінтерну («Постріл»).

З серпня 1923 року — командир роти, помічник командира батальйону 18-го і 16-го стрілецьких полків. З жовтня 1925 року — командир батальйону 163-го стрілецького полку 55-ї стрілецької дивізії. З березня 1929 року — помічник начальника 6-го відділу штабу Московського військового округу.

У листопаді 1930 — лютому 1931 року — слухач Стрілецько-тактичних курсів удосконалення командного складу РСЧА ім. III Комінтерну («Постріл»).

З лютого 1931 року — командир батальйону школи військових автотехніків. З вересня 1933 року — помічник начальника 4-го відділу ГУ РСЧА. З вересня 1934 року — начальник курсу Військової академії механізації і моторизації РСЧА (ВАММ). З січня 1935 року — слухач АКТУС при ВАММ, з червня того ж року — знову начальник курсу ВАММ.

З червня 1937 року — командир механізованого полку Особливої кавалерійської дивізії імені Сталіна. З вересня 1938 року — командир 43-ї легкої танкової бригади. З лютого 1940 року — начальник автобронетанкового відділу 15-ї армії, учасник радянсько-фінської війни на Північно-Західному фронті. У липні 1940 року призначений старшим викладачем тактики Ленінградських Червонопрапорних БТ КУКС.

12 липня 1941 року призначений начальником автобронетанкових військ Лузької оперативної групи, а вже 19 липня того ж року — начальником автобронетанкового відділу 30-ї армії Фронту резервних армій. З січня 1942 року — начальник тактичного циклу Казанського бронетанкового училища. З липня 1942 року — заступник командувача 10-ю армією по танковим військам. З лютого 1943 року — в.о. командувача бронетанковими і механізованими військами (БТ і МВ) 10-ї армії Західного фронту. У квітні того ж року затверджений на посаді. У червні 1944 року призначений командувачем БТ і МВ 1-ї гвардійської армії.

З серпня 1945 року — в.о. командувача БТ і МВ Київського військового округу, у липні 1946 року затверджений на посаді. З березня 1947 року — начальник Київського танко-технічного училища імені Маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка.

У травні 1947 року генерал-майор танкових військ С. С. Райкін звільнений у відставку за станом здоров'я з правом носіння військової форми. Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Новодівочому цвинтарі[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна (21.02.1945), двома орденами Червоного Прапора (28.09.1943, 03.11.1944), орденом Суворова 2-го ступеня (21.05.1945), іноземним орденом і медалями.

Військові звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]