Райнер Адріон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Райнер Адріон
Особисті дані
Народження 10 грудня 1953(1953-12-10) (70 років)
  Штутгарт, Німеччина
Зріст 183 см
Вага 77 кг
Громадянство  Німеччина
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1973 Німеччина «Штутгарт II»  ? (?)
1973–1977 Німеччина «Людвігсбург»  ? (?)
1977–1978 Німеччина «Цуффенхаузен»  ? (?)
1978-1982 Німеччина «Штутгарт II»  ? (?)
1980–1982 Німеччина «Штутгарт» 22 (0)
1982–1984 Німеччина «Унтергахінг»  ? (?)
1984–1985 Німеччина «Мюнхен 1860» 7 (0)
1985–1988 Німеччина «Цуффенаузен» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1985–1988 Німеччина «Цуффенаузен»
1988–1991 Німеччина «Людвігсбург»
1991–1993 Німеччина «Унтергахінг»
1993–1994 Німеччина «Ройтлінген»
1994–1995 Німеччина «Пфорцгайм»
1996–1998 Німеччина «Штутгарт» (помічник)
1999 Німеччина «Штутгарт»
1999–2001 Німеччина «Штутгарт II»
2001–2002 Німеччина «Унтергахінг»
2003 Німеччина «Штутгартер Кікерс»
2004–2009 Німеччина «Штутгарт II»
2009–2013 Німеччина Німеччина (U-21)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Райнер Адріон (нім. Rainer Adrion, нар. 10 грудня 1953, Штутгарт) — німецький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець «Штутгарта», втім до першої команди не пробився, тому з 1973 року грав у нихчолігових командах «Людвігсбург» і «Цуффенхаузен».

1978 року Адріон повернувся у «Штутгарт», де спочатку знову грав за резервну команду, а з 1980 року став грати за першу команду, провівши 22 гри у Бундеслізі[1].

Згодом з 1982 по 1985 рік грав у складі команд «Унтергахінг» та «Мюнхен 1860»[2], а завершив ігрову кар'єру у нижчоліговій команді «Цуффенаузен», де був граючим тренером 1985—1988 років.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри очолював нижчолігові німецькі клуби «Людвігсбург», «Унтергахінг», «Ройтлінген», та «Пфорцгайм», а 1996 року став помічником тренера Йоахіма Льова у рідному «Штутгарті», з яким він виграв Кубок Німеччини як помічник тренера в 1997 році і зміг дійти до фіналу Кубка володарів кубків через рік.

1 січня 1999 року Адріон став головним тренером першої команди «Штутгарта», якій загрожував виліт, а також встановити ігрову систему для свого наступника Ральфа Рангніка. Після поганих результатів під керівництвом Адріона, що ще більше збільшило ризик вильоту, Рангнік став головним тренером достроково ще до завершення сезону, 3 травня 1999 року[3]. Тим не менш Райнер залишився у структурі клубу і наступні два роки працював з резервною командою.

З 13 вересня 2001 року по 2 квітня 2002 року Адріон працював у 2-й Бундеслізі з «Унтергахінгом», а з 10 березня 2003 року по 27 жовтня 2003 року в Регіоналлізі з клубом «Штутгартер Кікерс», після чого Адріон повернувся до «Штутгарта», знову обійнявши посаду тренера другої команди. Райнер вивів на дорослий рівень таких гравців як Самі Хедіра, Маріо Гомес, Сердар Таскі та Крістіан Гентнер, які потім принесли перемогу основній команді у чемпіонаті Німеччини у 2007 році. У Регіональній лізі Південь сезону 2006/07 Адріон досяг третього місця з командою, незважаючи на втрату цих гравців, а наступного року повторив цей результат і таким чином кваліфікувався з другою командою «Штутгарта» до новоствореної Третьої ліги. Там у дебютному сезоні команда стала 11, завчасно убезпечивши себе від вильоту.

1 липня 2009 року Адріон очолив молодіжну збірну Німеччини, з якою провалив відбір на молодіжний чемпіонат Європи 2011 року, пропустивши в перед команди однолітків з Чехії та Ісландії. Тим не менш фахівець залишився на посаді і збірна Німеччини кваліфікувалася на наступний молодіжний чемпіонат Європи 2013 року в Ізраїлі, але достроково вилетіла після поразок у перших двох іграх групи у фінальній стадії турніру. Адріон, якого критикували за склад команди (зокрема він на взяв на Євро Александера Ессвайна та Максиміліана Байстера, які забили 5 і 4 голи відповідно у відборі) і слабку атаку, виключив відставку[4]. Тим не менш 21 червня 2013 року його було звільнено з посади[5], і Адріона змінив його попередник Горст Грубеш[6].

1 липня 2014 року Райнер Адріон повернувся до «Штутгарта», обійнявши посаду спортивного директора молодіжних команд U17-U23[7]. У березні 2020 року він був призначений членом наглядової ради клубу[8]. 18 лютого 2021 року Адріон був призначений до виконавчого комітету клубу на тимчасовій основі після того, як два попередні члени виконавчого комітету, Райнер Мутшлер і Бернд Гайзер, пішли у відставку в результаті скандалу із захистом даних[9]. На загальних зборах 18 липня 2021 року Адріон був остаточно обраний до виконавчого комітету «Штутгарта» на чотири роки і став його віце-президентом[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Rainer Adrion - Profimannschaft des VfB Stuttgart. HefleswetzKick.de & VfB-aktuell. 21 березня 2012. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 16 січня 2023.
  2. ↑ Germany - Player Data - TSV 1860 München. www.rsssf.org. Процитовано 16 січня 2023.
  3. ↑ Rainer Adrion - Erfolge als Trainer beim VfB Stuttgart. HefleswetzKick.de & VfB-aktuell. 21 березня 2012. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 16 січня 2023.
  4. ↑ Nach EM-Debakel: U 21-Coach Adrion will weitermachen. www.nordbayern.de. Процитовано 16 січня 2023.
  5. ↑ Zeitung, Süddeutsche. DFB trennt sich von Adrion, Hrubesch übernimmt. Süddeutsche.de (нім.). Процитовано 16 січня 2023.
  6. ↑ Hrubesch neuer Trainer der U 21-Nationalmannschaft. dfb.de. 24 червня 2013. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 16 січня 2023.
  7. ↑ Rainer Adrion kehrt zurück. vfb.de (нім.). Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 16 січня 2023.
  8. ↑ Rainer Adrion zum Mitglied des Aufsichtsrates bestellt. VfB Stuttgart (нім.). Процитовано 16 січня 2023.
  9. ↑ Vereinsbeirat entsendet Rainer Adrion in das Präsidium des VfB Stuttgart 1893 e.V. VfB Stuttgart (нім.). Процитовано 16 січня 2023.
  10. ↑ Konstituierende Sitzungen von Präsidium und Vereinsbeirat. VfB Stuttgart (нім.). Процитовано 16 січня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
«Штутгарт» – Тренери

Грюнвальд (1920) · Ганні (1924–27) · Ковач (1927–29) · Фріц (1930–30) · Пройсс (1930–33) · Рутц (1933–34) · Гренер (1934–35) · Тойфель (1935–36) · Зайдерер (1936–39) · Беккер (1939) · Петтінгер (1939–41) · Тойфель (1945–47) · Вурцер (1947–60) · Балусес (1960–65) · Зайбольд (в. о.) (1965) · Гутендорф (1965–66) · Зінг (1966–67) · Бауман (1967–69) · Зайбольд (1969–70) · Зебець (1970–72) · Бегеляйн (в. о.) (1972) · Еппенгофф (1972–74) · Мілінгер (в. о.) (1974) · Зінг (1974–75) · Стані (1975–76) · Бегеляйн (в. о.) (1976) · Зундерманн (1976–79) · Бухман (1979–80) · Зундерманн (1980–82) · Бентгаус (1982–85) · Барич (1985–86) · Ентенман (1986) · Коордес (1986–87) · Ган (1987–90) · Ентенман (1990) · Даум (1990–93) · Ребер (1993–95) · Зундерман (в. о.) (1995) · Фрінгер (1995–96) · Лев (1996–98) · Шефер (1998) · Рольфф (в. о.) (1998) · Адріон (в. о.) (1999) · Рангнік (1999–2001) · Магат (2001–04) · Заммер (2004–05) · Трапаттоні (2005–06) · Фе (2006–08) · Баббель (2008–09) · Гросс (2009–10) · Келлер (2010) · Лаббадіа (2010–13) · Шнайдер (2013–14) · Стевенс (2014) · Фе (2014) · Стевенс (2014–15) · Цорнігер (2015) · Крамни (2015–16) · Луукай (2016) · Янссен (в. о.) (2016) · Вольф (2016–18) · Коркут (2018) · Вайнцирль (2018–19) · Вілліг (в. о.) (2019) · Вальтер (2019) · Матараццо (2020–22) · Віммер (в. о.) (2022) · Лаббадіа (2022–23) · С. Генесс (2023–)

1 Лено (в) • 2 Янчке • 3 Тескер • 4 Собіх • 5 Мустафі • 6 Руді • 7 Функ • 8 Роде • 9 Фолланд • 10 Голтбі (к) • 11 Млапа • 12 Бауманн (в) • 13 Гінтер • 14 Польтер • 15 Колашинац • 16 Зорг • 17 Рюдігер • 18 Геррманн • 19 Клеменс • 20 Морітц • 21 Ласогга • 22 Джан • 23 Горн (в) • Тренер: Райнер Адріон
Німеччина
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Райнер_Адріон&oldid=38116741