Рангітикеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рангітикеї

Річка Рангітикеї поблизу містечка Мангавека
Рангітикеї на Північному острові
40°18′01″ пд. ш. 175°13′31″ сх. д. / 40.30048900002777401° пд. ш. 175.22531000002777546° сх. д. / -40.30048900002777401; 175.22531000002777546
Витік Кайманава
• висота, м 1380 м
Гирло Тасманове море
• координати 40°18′01″ пд. ш. 175°13′31″ сх. д. / 40.30048900002777401° пд. ш. 175.22531000002777546° сх. д. / -40.30048900002777401; 175.22531000002777546
• висота, м рівень моря
Похил, м/км 5,45 ‰
Країни:  Нова Зеландія
Регіон Округ Рангітикеїd
Манавату-Вангануї
Довжина 253 кілометри
Площа басейну: 3948 км²
Середньорічний стік 66 м³/сек[1]
Притоки: Mangawharariki Riverd, Moawhango Riverd, Whakaurekou Riverd, Mangamaire Riverd, Mangatera Riverd і Hautapu Riverd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Рангітикеї (англ. Rangitīkei River) — річка, одна з найдовших водних артерій Нової Зеландії, її довжина становить 253 кілометри[2]. Протікає в регіоні Манавату-Вангануї на Північному острові країни. Починаючи свій витік у хребті Кайманава, та впадає в Тасманове море.

Географія[ред. | ред. код]

Витік річки знаходяться на південний схід від озера Таупо у гірському хребті Кайманава, на висоті 1380 метрів над рівнем моря (39°04′46″ пд. ш. 176°01′48″ сх. д. / 39.0797194° пд. ш. 176.0302306° сх. д. / -39.0797194; 176.0302306)[3]. Вона тече від Вулканічного плато на південь повз населені пункти Тайгапе, Мангавека, Гунтервілль, Мартон і Буллс і біля поселення Тангімоана впадає в бухту Південний Таранакі Тасманового моря Тихого океану, за 40 км на південний схід від міста Вангануї. Річка дає назву навколишньому округу Рангітикеї. Довжина річки становить 253 км. За цим показником вона посідає 5-те місце серед річок Нової Зеландії. Площа басейну — 3948nbsp;км². Повне падіння рівня русла становить 1380 м, що відповідає похилу — 5,45 м/км. Рангітикеї несе невеликий об'єм води порівняно з іншими великими річками Нової Зеландії, її середня витрата води становить близько 66 м³/сек

У 1897 році річка розлилася, і всі мости через неї (Вінегар-Гілл, Онепугі, залізничний міст Какарікі та Буллс) були пошкоджені або зруйновані[4]. Порт Рангітикеї, в гирлі річки, також був змитий і ніколи більше не відновлювався[5]. Інші помітні повені були в 1882[6], 1917[7], 1936[8], 1958[9], 1965[10] та 2004 роках[11]. До 1908 року пором сполучав поселення Тангімоану зі Скоттс-Феррі[5]. Міст Онепугі, або Онепуегу,[12] був зображений на карті 1941 року, але відсутній на картах 1968 року та пізніших[13]. Наступний настил для мосту Онепугі довжиною 246 метрів[14] було запропоновано змонтувати у 1958 році[15].

Скелі, які демонструють ізотопні стадії кисню, були врізані в м'які четвертинні[16], морські відкладення віком від 2,6 до 1,7 мільйонів років, оскільки суша піднялася після останнього льодовикового періоду[17]. Підняття суші залишило 19 терас, які були нанесені на карту[18].

Частина річки була використана як річка Андуїн у фільмі Пітера Джексона «Володар перснів: Братство персня».

Туризм[ред. | ред. код]

Річка є популярним місцем відпочинку та розваг при катанні на гідроциклах, рафтингу, каякінгу та риболовлі, а також має громадські табори вздовж її берегів, у тому числі Вінегар Гілл. Стрімкі вертикальні «паапа» — глиняні скелі річкових берегів (унікальні для цієї частини Нової Зеландії) і глибокі каньйони створюють ідеальне місце для пригодницьких розваг, таких як банджі-джампінг і катання на летючих лисицях (політ на тролеї)[19].

Фауна[ред. | ред. код]

По всій річковій системі водиться райдужна (Oncorhynchus mykiss), і струмкова (Salmo trutta) форель, при цьому риба у верхній течії досягає трофейного розміру (тобто більше 4,5 кг) із середнім показником для решти системи приблизно від 1,5 до 2 кг. Чисельність риби велика по всій річковій системі, хоча у верхній течії кількість риби на 1 кілометр довжини менша. Але це компенсується більшою якістю та розміром риби в цих місцях.

Підвісний міст Спрінгвейл[ред. | ред. код]

Підвісний міст Спрінгвейл перетинає річку Рангітикеї на дорозі Тайгапе–Напір (відомій як Ніжна Енні)[20]. Він розташований на плато Нгаматеа поблизу сільської громади Нгамаганга, за 41 км на північний схід від поселення Тайгапе, та за 111 км на захід від міста Нейпіра[20][21]. Він був побудований для підтримки сільського господарства, яке зросло у внутрішньому регіоні Патея після Першої світової війни та необхідності транспортування худоби та вовни до порту Нейпір[20][22]. Міст був спроєктований інженером округу Рангітикеї Сіднеєм Майром і побудований Вільямом Солтом. Будівництво почалося в 1923 році, міст був відкритий в 1925 році і став відомий як міст Рангітикеї або міст Еревгон за назвою фермерського кварталу. Назва Спрінгвейл походить від сусідньої овечої ферми[20]. Міст був замінений сусіднім новим мостом Каллендера-Гамільтона у 1970 році, оскільки вже більше не міг витримувати перевезення важких вантажівок[20]. Як ранній приклад підвісного мосту із залізобетонними вежами, його важливість для інженерної спадщини була визнана Спадщиною Нової Зеландії і було визначено його як історичне місце категорії II[22].

Міст має проліт 61 м, який підтримується бетонними вежами висотою 7 м з обох кінців. Настил мосту зроблений з дерева і має одну смугу руху шириною 2,4 м[20].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Підвісний міст Спрінгвейл у січні 2022 року
  • Міст з півдня
    Міст з півдня
  • Вид зі сходу на міст
    Вид зі сходу на міст
  • Дерев'яний настил, вид із заходу
    Дерев'яний настил, вид із заходу
  • Підвісний міст на передньому плані, сучасний — позаду
    Підвісний міст на передньому плані, сучасний — позаду

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ NIWA Water & soil miscellaneous publication no. 48 (1983)
  2. ↑ Environmental monitoring data for Rangitīkei. Land, Air, Water Aotearoa (LAWA). Процитовано 1 серпня 2023.
  3. ↑ New Zealand Topographic Map - NZ Topo Map: Rangitikei River, Manawatu-Wanganui. https://www.topomap.co.nz/. NZ Topo Map. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 1 серпня 2023.
  4. ↑ THE FLOODS IN THE RANGITIKEI. WANGANUI CHRONICLE. paperspast.natlib.govt.nz. 21 квітня 1897. Процитовано 1 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ а б Scott's Ferry Site. www.heritage.org.nz. Процитовано 1 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ DESTRUCTIVE FLOOD IN THE RANGITIKEI RIVER. COLONIST. 16 червня 1882. с. 3. Процитовано 1 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ RANGITIKEI RIVER IN FLOOD. WANGANUI CHRONICLE. 10 липня 1917. с. 7. Процитовано 1 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ MANAWATU RIVER IN FLOOD. MANAWATU HERALD. paperspast.natlib.govt.nz. 27 лютого 1936. Процитовано 1 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ New Zealand Flooding ( 1958-02-21 ). hwe.niwa.co.nz. Процитовано 1 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. ↑ Manawatu District Council Coastal Reserves Management Plan (PDF). 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ Tangimoana flood response put to test. www.scoop.co.nz. 11 травня 2015. Процитовано 1 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. ↑ Alexander, David (February 2012). THE RANGITIKEI RIVER, ITS TRIBUTARY WATERWAYS, AND OTHER TAIHAPE WATERWAYS (PDF).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Series: NZMS1 Marton Sheet: N143. www.mapspast.org.nz. 1968. Процитовано 1 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  14. ↑ Bridges: Feilding Cliff Road Via Stanway Main Highway No 308 - Rangitikei River-Bed at Onepuhi Bridge, Showing Foundation Test Bores | Archives Central. archivescentral.org.nz (англ.). 1949. Процитовано 1 серпня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. ↑ Parliament, New Zealand (1959). Parliamentary Debates (англ.).
  16. ↑ Ballance, Peter (2009). New Zealand geology: an illustrated guide (PDF). Geoscience Society of New Zealand.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  17. ↑ TIM NAISH & PETER J. J. KAMP (1995). Pliocene-Pleistocene marine cyclothems, Wanganui Basin (PDF). University of Waikato.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  18. ↑ Soil Bureau map 142-1 River Terraces in the Rangitikei Basin (PDF). 1972. Архів (PDF) оригіналу за 19 жовтня 2021.
  19. ↑ Flying Fox. Архів оригіналу за 6 жовтня 2022. Процитовано 7 серпня 2023.
  20. ↑ а б в г д е Daisley, Simon; Astwood, Karen (2014). Springvale Suspension Bridge (PDF). IPENZ Engineering Heritage Record Report. IPENZ.
  21. ↑ Springvale Suspension Bridge. www.doc.govt.nz (en-nz) . Процитовано 1 серпня 2023.
  22. ↑ а б Springvale Suspension Bridge. Список спадщини Нової Зеландії/маор. Rārangi Kōrero. Спадщина Нової Зеландії. Процитовано 1 серпня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]


Перегляд цього шаблону
  Географія та географічні карти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рангітикеї&oldid=40625197