Ратушна аптека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ратушна аптека
59°26′15″ пн. ш. 24°44′45″ сх. д. / 59.43775300002777584° пн. ш. 24.74584400002778040° сх. д. / 59.43775300002777584; 24.74584400002778040Координати: 59°26′15″ пн. ш. 24°44′45″ сх. д. / 59.43775300002777584° пн. ш. 24.74584400002778040° сх. д. / 59.43775300002777584; 24.74584400002778040
Тип аптека
Статус спадщини пам'ятка архітектури Естоніїd[1] і Історична пам'ятка[d][1]
Країна  Естонія[2]
Розташування Vanalinnd
Адреса Ратушна площа
Засновано 1415
Ратушна аптека. Карта розташування: Естонія
Ратушна аптека
Ратушна аптека (Естонія)
Мапа

CMNS: Ратушна аптека у Вікісховищі
Логотип Ратушної аптеки

Ратушна аптека (ест. Raeapteek) розташована в центрі Таллінна, в Естонії.

Аптека знаходиться навпроти міської ратуші, в будинку номер 11, і є однією з найстаріших діючих аптек в Європі, що працюють в одному і тому ж будинку з початку XV століття. Це також найстаріший комерційний заклад і найстаріший медичний заклад Таллінна.
Перше відоме зображення Ратушної аптеки — масляна картина, що показує Ратушну площу 1800 р. Перші фотографії датуються 1889 роком.

Історія[ред. | ред. код]

Історики не змогли визначити, коли саме відкрилася аптека, але найстаріші з доступних записів показують, що Ратушна аптека належала вже своєму третьому власнику в 1422 р. Деякі вчені вважають роком відкриття 1415 р.
В книзі записів міської ради є запис хіміка Нуклеуса, який заявив, що власниками аптеки є 10 чесних людей, більшість з яких — старійшини. Інші документи, датовані 1422 роком і пізніше, повідомляють, що першим аптекарем був Йоганн Молнер і що ліки вже продавалися в аптеках у другій половині XV століття.

Династія Бурхардтів: 1582—1911 роки[ред. | ред. код]

Династія Бурхардтів найбільш тісно пов'язана з історією аптеки, пробувши в бізнесі понад 10 поколінь і охопивши період понад 325 років з 1582 р. по 1911 р.

Між 1579 і 1581 роками угорський іммігрант на ім'я Йоганн Бурхардт Белаварі де Секава, переїхав до Таллінна зі свого рідного міста Пресбурга (нині Братислава) і отримав в оренду від міської ради для початку бізнесу аптеку. Він став першим у довгій династії фармацевтів, які утримували ратушну аптеку.

Він також почав сімейну традицію давати первістку-сину ім'я Йоганна, від якого завжди чекали продовження сімейного бізнесу. Ця традиція велася протягом восьми майбутніх поколінь, до кінця XIX століття, коли народився десятий Йоганн, названий Іоганном X Бурхардтом.

Бурхардти були добре освіченими і часто були не тільки фармацевтами, а й лікарями. Вони відіграли значну роль в житті міста.

В 1688 р. Йогану Бурхардту IV, нарешті, вдалося викупити аптеку у міської ради за 600 талерів. У 1690 році права династії Бурхардтів були підтверджені підписом правлячого короля Швеції Карла XI.

В 1710 р. Йоганн Бурхардт V почав свою кар'єру, в той час як Таллінн страждав від епідемії чуми. Коли Таллінн капітулював російським військам під час Великій північної війни, він був одним з перших, хто надав російській армії допомогу з ліками. В 1716 р. він став лікарем міста і лікарем гарнізону та військово-морського госпіталю.

Слава сім'ї Бурхардтів стала настільки великою, що в 1725 р. російський цар Петро I нібито закликав Йоганна Бурхардт VI до свого смертного одра, але помер раніше, ніж Бурхардт приїхав до Санкт-Петербурга.

В 1802 р. Йоганн Бурхардт VIII заснував приватний музей, назвавши його «Mon faible». Кілька експонатів з його колекції зараз представлені в естонському історичному музеї. У 1802 році він провів першу художню виставку в Таллінні.

Останні два Бурхардти були людьми хворобливими і не могли контролювати аптеку, тому знову здали її в оренду. Правління Бурхардтів підійшло до кінця в 1890-х роках зі смертю останнього спадкоємця по чоловічій лінії Йоганна X Бурхардта. Сестри Йоганна X продали майно в 1911 році К. Р. Лехберту, покінчивши з сімейним бізнесом, який тривав протягом десяти поколінь.

1944—1991 роки[ред. | ред. код]

Під час радянського періоду аптека була державною установою.

З 1991 року по теперішній час[ред. | ред. код]

Після 1990 року вся аптека пройшла велику реконструкцію, оскільки ремонту не приділялося належної уваги протягом майже 50 років. Ця реконструкція тривала більше 10 років до 2003 р.
В даний час основна частина аптеки знаходиться на першому поверсі і продає найсучасніші лікарські засоби, в тому числі аспірин, а також презервативи.
На першому поверсі аптеки діє антикварний магазин, а в 1999 р. на другому поверсі був відкритий часниковий ресторан «Бальтазар».

Особливості[ред. | ред. код]

Поруч із сучасною аптекою на першому поверсі є невеликий музей, у якому показані старі медичні документи, історичні аптекарські інструменти та інші раритети. Також в музеї є великий кам'яний герб династії Бурхардтів, датований 1635 роком. На ньому зображений грифон з короною і трояндою між лілеями.

На другому поверсі знаходиться кам'яний стовп, на якому каменяр вирізав дату 1663 р. разом з гербом Бурхардтів.

Продукти, продавані протягом всієї історії[ред. | ред. код]

В Середньовіччя клієнти могли придбати для лікування сік мумії (порошок з мумії, змішаний з рідиною), порошок із спалених їжаків, спалених бджіл, порошок з кажанів, зміїне зілля і порошок з рогу єдинорога.

Крім того були доступні земляні черви, гнізда ластівок і різні трави і духи.

Також були доступні і продовольчі товари такі, як цукерки, печиво та марципани.

В аптеці також можна було випити склянку Кларету (Рейнвейн з додаванням цукра і прянощів). Пізніше аптека отримала привілей на щорічний безмитний імпорт близько 400 літрів французького коньяка.

В аптеці також продавалися папір, чорнило, сургуч, барвники, порох, окатиші, спеції, свічки та факели. Коли тютюн був завезений до Європи і в кінцевому підсумку до Естонії, аптека була першим місцем його продажу.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У своєму оповіданні «Мартов хліб», Яан Кросс описав, як в 1441 р. аптекарський підмайстер Март, змішуючи ліки для місцевого ратмана, винайшов рецепт марципана.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національний реєстр пам'яток культури Естонії — 1994.
  2. GeoNames — 2005.

Посилання[ред. | ред. код]