Редько Анатолій Петрович
| Редько Анатолій Петрович | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Редько Анатолий Петрович | |||||||||||||||||
| Народження |
6 листопада 1926 радгосп ім. Сталіна, Армавірський округ, Північнокавказький край, РРФСР, СРСР | ||||||||||||||||
| Смерть |
1990 Рязань, Рязанська область, РРФСР, СРСР | ||||||||||||||||
| Країна |
 СРСР | ||||||||||||||||
| Приналежність |
.svg){kind=small} Радянська армія | ||||||||||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||||||||||||||
| Роки служби | 1943—1990 | ||||||||||||||||
| Звання |
 Генерал-лейтенант | ||||||||||||||||
| Командування |
СВВАКУ РВВАІУ | ||||||||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||
Анатолій Петрович Редько (рос. Анатолий Петрович Редько; 6 листопада 1926 —1990) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (03.11.1983)[1].
Народився в селищі радгоспу імені Сталіна, нині Новокубанського району Краснодарського краю Росії.
До лав РСЧА призваний Павловським РВК Краснодарського краю 22 квітня 1943 року. військову службу проходив на посадах: квітень — липень 1943 року — командир мінометної обслуги 83-го запасного стрілецького полку 28-ї запасної стрілецької бригади Північно-Кавказького фронту; з липня 1943 по січень 1944 року — завідувач складу технічного майна — шофер 20-го окремого прожекторного батальйону Донського фронту; з січня 1944 року й до кінця війни — командир транспортного відділення — шофер 546-го зенітно-артилерійського полку 82-ї дивізії ППО 1-го Білоруського фронту, молодший сержант.
Після закінчення війни продовжив військову службу: до серпня 1945 року — на попередній посаді.
Обіймав посади начальника Самаркандського вищого військового автомобільного командного училища і начальника Рязанського вищого військового автомобільного інженерного училища (03.1984 — 06.1990).
У 1976 році присвоєно військове звання генерал-майор, а у 1983 році — генерал-лейтенант.
5 червня 1990 року генерал-лейтенант А. П. Редько вийшов у запас. Мешкав у Рязані, де й помер.
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, двома Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня і медалями.
- Народились 6 листопада
- Народились 1926
- Померли 1990
- Генерал-лейтенанти (СРСР)
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Уродженці Краснодарського краю
- Радянські військовики Другої світової війни
- Померли в Рязані
- Поховані в Рязані