Ред Булл (футбольний клуб, Зальцбург)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ред Булл Зальцбург
Повна назва Football Club Red
Bull Salzburg GmbH
Прізвисько Die Roten Bullen
(«червоні бики»)
Коротка назва Зальцбург
Засновано 1933
Населений пункт Зальцбург, Австрія Австрія
Стадіон «Ред Булл Арена»
Вміщує 30 188[1]
Власник Red Bull GmbH
Президент Австрія Стефан Райтер
Головний тренер Німеччина Маттіас Яйссле
Ліга Австрійська бундесліга
2022-23 Діючий чемпіон1
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна
Домашня єврокубкова

«Ред Булл За́льцбург» (нім. Red Bull Salzburg) — австрійський футбольний клуб з міста Вальс-Зіценгайма, яка виступає в австрійській Бундеслізі, вищому дивізіоні чемпіонату Австрії з футболу. Домашні матчі проводить на «Ред Булл Арені». Через спонсорські обмеження клуб відомий як ФК «Зальцбург» і носить модифікований герб у змаганнях під егідою УЄФА[2].

Клуб відомий як СВ «Аустрія» (Зальцбург) і мав декілька спонсорованих імен, перш ніж його купила Red Bull GmbH у 2005 році, яка перейменувала клуб і змінила його кольори з традиційних фіолетово-білих на червоно-білі. Зміна призвела до того, що деякі вболівальники команди створили новий клуб, «Аустрія» (Зальцбург). Він зберіг традиційні фіолетові барви клубу і виступає в Західній Регіональлізі (третя за рангом ліга країни).

Заснований 13 вересня 1933 року та реорганізований у 2005 році як «Ред Булл» (Зальцбург), клуб виграв свій перший титул переможця Бундесліги в 1994 році, який став першим із трьох за чотири сезони, протягом яких він також переміг у фіналі Кубку УЄФА 1994 року. Клуб виграв п'ятнадцять чемпіонських титулів і вісім кубків Австрії, всі вісім з яких були «золотими дублями», а також три суперкубки Австрії.

Назви клубу[ред. | ред. код]

  • 1933—1946: «СВ Аустрія Зальцбург»
  • 1946—1950: «ТСВ Аустрія Зальцбург»
  • 1950—1973: «СВ Аустрія Зальцбург»
  • 1973—1976: «СВ Гернгросс Аустрія Зальцбург»
  • 1976—1978: «СВ Шпаркассе Аустрія Зальцбург»
  • 1978—1997: «СВ Казино Зальцбург» (від назви компанії Casinos Austria)
  • 1997—2005: «СВ Вюстенрот Зальцбург»
  • з 2005: «ФК Ред Булл Зальцбург» (від назви компанії Red Bull).

Історія[ред. | ред. код]

Історичний графік виступів «Ред Булл» (Зальцбург) та їх попередників у національному чемпіонаті

1933–1953, заснування, вихід до А-ліги[ред. | ред. код]

ФК РБ Зальцбург заснували 13 вересня 1933 року як СВ «Аустрія» (Зальцбург), після злиття двох міських клубів, «Герти» та «Рапіда»[3]. У 1950 році клуб розформували, але дещо згодом того ж року знову заснований. У 1953 році вийшов до вищої ліги Австрії і зайняв 9-те місце з 14 клубів у своєму першому сезоні, випередивши на п'ять очок клубів-конкурентів з зони вильоту[4].

1953–1970[ред. | ред. код]

Уродженець Відня Еріх Пробст став першим в історії гравцем збірної від Зальцбурга, зігравши свій останній з 19 матчів за збірну Австрії 27 березня 1960 року[5]. Адольф Мацек, який провів перший зі своїх чотирьох матчів за збірну 9 жовтня 1965 року, став першим місцевим гравцем клубу, який виходив на поле у футболці збірної Австрії[6].

1970–1990[ред. | ред. код]

У сезоні 1970/71 років Зальцбург вперше зайняв друге місце у вищому дивізіоні національному чемпіонаті, набравши 43 очки, у той же час у «Ваккера» (Інсбрук) було 44 очки. Перша в історії єврокубкова кампанія клубу відбулася в Кубку УЄФА 1971/72, і поступився румунському клубу УТА з загальним рахунком 4:5, незважаючи на домашню перемогу 3:1 у матчі-відповіді. У 1974 році «Зальцбург» вперше вийшов у фінал Кубку Австрії, програвши (1:2) на виїзді «Аустрія» (Відень) у першому матчі, а потім зіграв домашній матч внічию (1:1)[7].

Зальцбург переїхав на свій нинішній стадіон, тепер відомий як «Ред Булл Арена» у 2003 році.

У 1978 році офіційна назву клубу змінили на СВ «Казіно» (Зальцбург), а в 1997 році на СВ «Вюстенрот» (Зальцбург) через спонсорську угоду з австрійською корпорацією фінансових послуг. Команду часто називали СВ «Аустрія» (Зальцбкрг).

1990–2010[ред. | ред. код]

Зальцбург дійшов до свого першого і поки єдиного єврокубкового фіналу, фіналу Кубку УЄФА 1994 року, де програв обидва матчі міланському «Інтеру» з рахунком 0:1. Того ж сезону Зальцбург виграв свій перший титул у Бундеслізі, обігравши віденську «Аустрію» з 51-им набраним очком проти 49[8]. Титул був збережений у наступному сезоні, коли «Зальцбург» переміг «Штурм» (Грац) за кращою різницею забитих м'ячів[9]. У сезоні 1995/96 років спостерігалося падіння до восьмого місця, на одне вище від плей-оф на виліт[10], але третій титул клубу за чотири сезони було здобуто в 1997 році, коли вони випередили на три очки діючого чемпіону «Рапід» (Відень)[11].

Під час першої кампанії «Зальцбурга» у Лізі чемпіонів 1994/95 роках вони вийшли до групового етапу, обігравши ізраїльський «Маккабі» (Хайфа) з загальним рахунком 5:2. Вони потрапили до групи D, разом з чинним володарем та майбутнім фіналістом турніру «Міланом» та майбутнім переможцем турніру «Аяксом», а також АЕК Афіни. Незважаючи на два нічийні матчі з «Аяксом» та переможний (3:1) поєдинок в Афінах австрійський клуб фінішував у групі на 3-му місці й залишив турнір.

У 2003 році зальцбурзький клуб переїхав на свій теперішній домашній стадіон

Поглинання Red Bull[ред. | ред. код]

6 квітня 2005 року компанія Red Bull на чолі з Дітріхом Матешицем придбала «Зальцбург Спорт АГ». Статут клубу було змінено таким чином, щоб RedBull Salzburg GmbH мала виключне право призначати та відкликати членів правління клубу. Після поглинання Матешиц змінив назву клубу, керівництво та персонал, а також заявив, що «це новий клуб без історії». На офіційному сайті клубу спочатку стверджувалося, що він був заснований у 2005 році, але Австрійська футбольна асоціація наказала видалити цю інформацію. Нова влада видалила всі сліди фіолетового кольору з логотипу клубу, і команда тепер грає в червоно-білих кольорах, до жаху більшої частини фанатів клубу зі стажем[12]. Невелика пара крил формує мотив нового клубного герба, зображений на футболці команди, відповідно до тогочасного комерційного гаслом Red Bull: «дає вам крила». Цей повний ребрендинг команди виявився дуже схожим на те, як Red Bull ставилися до двох гоночних команд Формули-1, Red Bull Racing і Scuderia Torro Rosso, тепер перейменованих як Scuderia AlphaTauri. Red Bull, однак, не повністю слідував цьому прецеденту, коли придбав клуб MetroStars з Major League Soccer (MLS) у Сполучених Штатах; перейменувавши команду на «Нью-Йорк Ред Буллз», вона вирішила визнати історію MetroStars.

«Ред Булл» (Зальцбург), жовтень 2005

Прихильники традицій намагалися протистояти радикальним змінам і створили власний рух, щоб відновити частину традицій. декілька фан-клубів по всій Європі висловили свою підтримку в тому, що вони бачили як боротьбу зі зростаючою комерціалізацією футболу. Однак після п’яти місяців протестів і переговорів між власниками клубу й традиційними вболівальниками компромісу досягти не вдалося. 15 вересня 2005 року прихильники «фіолетових» заявили, що переговори безповоротно зірвалися і зусилля щодо досягнення угоди будуть припинені.

Це породило дві окремі фан-групи: «червоно-білі», які вболівають за «Ред Булл Зальцбург», і «фіолет-білі», які хочуть зберегти 72-річну традицію і відмовляються підтримувати ребрендинг клубу. «Фіолетово-білі» зрештою сформували новий клуб, «Аустрія» (Зальцбург), після того, як відхилили пропозицію Red Bull зберегти оригінальні кольори лише для шкарпеток воротаря на виїзних матчах як образу[13].

Згодом на сайті клубу була відновлена історія клубу з 1933 року[14].

Ера Red Bull[ред. | ред. код]

Під керівнцитвом нідерландця Рікардо Моніса привів «Ред Бул» до золотого дубля, Бундесліги та кубку в сезоні 2011/12 років.
Німець Роджер Шмідт тренував команду з 2012 по 2014 рік.

У травні 2006 року Red Bull оголосила на своєму вебсайті, що найняла італійського тренера-ветерана Джованні Трапаттоні разом із його колишнім гравцем, німецьким переможцем чемпіонату світу Лотаром Маттеусом, як співтренер. Спочатки тренери заперечували те, що уклала угоду, але офіційно стали тренерами клубу вже 23 травня 2006 року. «Ред Булл» зрештою виграв Бундеслігу 2006–2007 років із значним відривом, за п’ять матчів до завершення сезону, 28 квітня 2007 року після нічийного (2:2) поєдинку з чемпіоном попереднього сезону, «Аустрією» (Відень).

У третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів УЄФА 2007/08 «Ред Булл» поступився донецький «Шахтар»[15][16], а потім вилетів у першому раунді з Кубку УЄФА 2007/08 афінським АЕКом. 13 лютого 2008 року Джованні Трапаттоні підтвердив, що в травні вступить на посаду нового тренера національної збірної Республіки Ірландія. У своєму останньому сезоні клуб посів друге місце, відстаючи від чемпіона віденського «Рапіда» на шість очок[17]. Трапаттоні змінив Ко Адріансе, під керівництвом якого вони фінішували як чемпіони, але пішов вже через рік. Його наступником став Губ Стевенс. 14 травня 2010 року «Ред Булл» Стівенса зберіг місце в Бундеслігу[18].

2010–2020[ред. | ред. код]

Джессі Марш – колишній головний тренер команди

Наприкінці сезону 2010/11 років Стівенса замінив голландець Рікардо Моніс, коли «Ред Булл» позбавив «Штурму» (Грац) третього поспіль титулу, який виграв чемпіонат з перевагою в три очки[19]. «Ред Булл» зайняв друге місце в національному чемпіонаті та здобув путівку до Ліги Європи на наступний сезон. Моніс отримав завдання інтегрувати до першої команди гравців із молодіжного складу: на початку сезону 2011/12 років до основної команди перевели Даніеля Оффенбахера, Мартіна Гінтереггера, Георга Тейгля та Марко Мейлінгера. У сезоні 2011/12 років «Ред Булл» виграв золотий дубль, Бундеслігу та національний кубок.

По завершенні сезону 2011/12 років Рікардо Моніс залишив свою посаду, незважаючи на те, що до закінчення терміну дії контракту залишився ще рік. Новим тренером на сезон 2012/13 років призначили Роджера Шмідта, який вивів «Падерборн» до Другої німецької Бундесліги. У липні 2012 року «Ред Булл» вилетів з Ліги чемпіонів у другому раунді кваліфікації від «Ф91 Дюделанж» з Люксембурга, програвши в першому матчі на виїзді з рахунком 0:1, після чого здобула домашню перемогу з рахунком 4:3, але за підсумками двох матчів через пропущені вдома м'ячі залишив найпрестижніший клубний футбольний турнір.

Після цього команда кардинально змінилася. Наприкінці трансферного вікна придбали нових гравців: Валона Берішу, Кевіна Кампля, Гаварда Нільсена, Садіо Мане, Айзека Ворсу, Роднея. У сезоні 2012/13 років команда посіла друге місце в лізі, поступившись чемпіону «Аустрії» (Відень). Але вже наступного сезону повернули титул чемпіона, випередивши срібного призера на 11 очок. Окрім цього, у сезонах 2014/15 та 2015/16 років вони виграли Бундеслігу та національний кубок. У грудні 2014 року тренера Пітера Зейдлера звільнили, у двох останніх матчах першої половини сезону його підміняв Томас Летч. Потім команду очолив Оскар Гарсія.

У наступному сезоні 2016/17 років «Зальцбург» знову виграв і Бундеслігу, і національний кубок. У 2018 році «Зальцбург» програв фінал кубку «Штурму» (Грац). На початку сезону 2017/18 років Марко Розе став новим головним тренером після того, як Оскар Гарсія залишив клуб. У Лізі Європи «Зальцбург» пройшов «Боруссію» (Дортмунд) та «Лаціо» й дійшов до півфіналу, в якому програв «Олімпіку» (Марсель) за підсумками додаткового часу з загальним рахунком 2:3.

Після одинадцяти невдалих спроб вийти в груповий етап, «Ред Булл» зумів безпосередньо пройти кваліфікацію до Ліги чемпіонів 2019–/20, оскільки переможець Ліги чемпіонів УЄФА 2018/19, «Ліверпуль», пройшов кваліфікацію до турніру через свій національний чемпіонат[20].

З 2013 по 2019 рік «Зальцбург» заробив 300 мільйонів євро на трансферах таких гравців, як Моанес Дабур, Ксавер Шлагер, Штефан Лайнер, Ганнес Вольф, Діаді Самассеку, Мінаміно Такумі, Ерлінг Голанд[21].

2020—наш час[ред. | ред. код]

У 2021 році «Зальцбург» мав трансферний баланс +218 млн євро за останні 5 сезонів і став третім серед учасників Ліги чемпіонів після «Бенфіки» (+335 млн євро) та «Аяксу» (+242 млн євро). Зальцбург щороку мав позитивне сальдо[22].

Партнерство з «РБ Лейпциг»[ред. | ред. код]

У 2009 році Red Bull придбав аматорський клуб у Лейпцигу, Німеччина, і перейменував його в нім. RasenBallsport Leipzig (так названий, щоб обійти місцеві правила корпоративних імен) з метою створення провідної фірмової команди в цій країні[23][24] в аналогічній формі з існуючими франшизами в Зальцбурзі та інших місцях. Протягом наступного десятиліття «Лейпциг» став головним футбольним проектом власників, і прикладом партнерських стосунки між командами була кількості гравців, які переходили від одного клубу до іншого (Георг Тейгль, Марсель Забітцер, Йорді Рейна та Штефан Ільзанкер перейшли із «Зальцбурга» до «Лейпцига»), дехто з австрійських вболівальників все більше дратується тим, що їхні найкращі гравці підписали контракт із клубом «зведеного брата» у своїй місії просуватися по рівням німецького футболу[25][26]. Існують також зв’язки між їх молодіжними академіями[27] і скаутськими мережами[28].

Зайнявши друге місце у своєму дебютному сезоні у вищому дивізіоні Німеччини, «РБ Лейпциг» вперше отримав право зіграти в континентальному футболі, зокрема в Лізі чемпіонів УЄФА 2017/18, у якій «Ред Булл» (Зальцбург) також кваліфікувався як чемпіон Австрії; це підняло питання про можливий конфлікт інтересів між клубами через рівень впливу компанії Red Bull на обидві команди та тісні спортивні стосунки між ними в різних сферах діяльності клубу[29][24][30]. Після вивчення операційних структур у червні 2017 року УЄФА заявив, що згідно зі своїми правилами, обидва клуби (зокрема, й Зальцбург) були належним чином незалежними від корпорації Red Bull і достатньо відрізнялися один від одного, щоб обидва бути допущені до своїх змагань[31][32]. У першому сезоні після вище вказаного рішення обидва клуби вийшли до чвертьфіналу Ліги Європи УЄФА 2017/18, але не зіграли один з одним, а «РБ Лейпциг» поступився «Олімпіку» (Марсель), який у півфіналі обіграв «Зальцбург». Однак у наступному розіграші вище вказаного турніру «РБ Лейпциг» і «Ред Булл Зальцбург» разом потрапили в групу B, щоб вперше зустрітися в офіційних турнірах[33][34]. «Зальцбург» переміг в обох матчах між клубами (3:2 у Німеччині, 1:0 в Австрії)[35][36], а також виграв усі інші свої матчі, щоб очолити групу, тоді як «Лейпциг» не зміг вийти з групи, втративши ще й очки проти «Селтіка» та «Русенборга»[37]. 17 грудня 2020 року Домінік Собослаї збирався стати другим гравцем «РБ Зальцбург», який перейшов у «РБ Лейпциг» за 6 місяців після того, як Хван Хі Чхан перебрався до команду влітку[38].

Досягнення[ред. | ред. код]

Гравці[ред. | ред. код]

Склад команди[ред. | ред. код]

Станом на 27 листопада 2022[39]

№ Поз. Нац. Гравець
1 ВР Німеччина Ніко Мантль
2 ЗХ Бельгія Ігнасі Ван дер Бремпт
3 ЗХ Швейцарія Браян Окоч
4 ЗХ Польща Каміль П'янтковський
6 ЗХ Австрія Самсон Байду
7 ПЗ Аргентина Ніколас Капальдо
8 ПЗ Австрія Дійон Камері
9 НП Австрія Чуквубуке Адаму
10 ПЗ Хорватія Лука Сучич
11 НП Бразилія Фернандо Педро
13 ПЗ Австрія Ніколас Зайвальд
14 ПЗ Данія Мауріц К'єргор
15 ПЗ Малі Мамаді Діамбу
17 ЗХ Австрія Андреас Ульмер
18 ВР Швейцарія Філіпп Кен
20 НП Малі Секу Койта
№ Поз. Нац. Гравець
21 ПЗ Хорватія Лука Сучич
22 ЗХ Франція Умар Соле
23 НП Хорватія Роко Шимич
24 ПЗ Малі Юба Діарра
27 ПЗ Франція Люка Гурна-Дуат
30 НП Словенія Беньямін Шешко
31 ЗХ Сербія Страхиня Павлович
32 ПЗ Гана Аманква Форсон
33 ВР Німеччина Александр Вальке
36 ПЗ Австрія Джастін Оморегі
39 ЗХ Австрія Максіміліан Вебер
40 ВР Чехія Адам Стейскал
44 ПЗ Нігерія Самсон Тіджані
70 ЗХ Боснія і Герцеговина Амар Дедіч
77 НП Швейцарія Ноа Окафор
95 ЗХ Бразилія Бернардо

Орендовані[ред. | ред. код]

Станом на 3 вересня 2021[40]
№ Поз. Нац. Гравець
— ВР Бразилія Карлос Мігел Коронел (США «Нью-Йорк Ред Буллз» до 31 грудня 2021)
ЗХ Швейцарія Яспер ван дер Верфф (Німеччина «Падерборном» до 30 червня 2022)
ЗХ Боснія і Герцеговина Амар Дедіч (Австрія «Вольфсбергером» до 30 червня 2022)
— ЗХ Боснія і Герцеговина Дарко Тодорович (Росія «Ахматом» до 30 червня 2022)
— ПЗ Малі Юба Діарра (США «Нью-Йорк Ред Буллз» до 31 грудня 2021)
№ Поз. Нац. Гравець
ПЗ Малі Усман Діакіте (Швейцарія «Санкт-Галленом» до 30 червня 2022)
ПЗ Малі Мамаду Сангаре (Австрія «Грацером» до 30 червня 2022)
ПЗ Гана Гідеон Менса (Франція «Бордо» до 30 червня 2022)
— НП Бразилія Луїс Феліпе (Швейцарія «Лугано» до 30 червня 2022)

Тренерський штаб[ред. | ред. код]

Позиція Ім'я
Головний тренер Німеччина Маттіас Яйссле
Помічник головного тренера Німеччина Флоренс Кох
Помічник головного тренера Австрія Александер Гаузер
Додатковий тренер Австрія Герберт Ільсанкер

Статистика виступів у єврокубках[ред. | ред. код]

По турнірах[ред. | ред. код]

Станом на 2 листопада 2021
Змагання Зіграні Перемоги Нічиї Поразки ЗМ ПМ РМ %Перемог
Ліга чемпіонів УЄФА 76 33 18 25 117 97 +20 43,42
Кубок володарів кубків 2 0 0 2 0 8 −8 &00.00
Кубок УЄФА / Ліга Європи УЄФА 120 62 17 41 196 144 +52 51,67
Кубок Інтертото 12 4 3 5 22 19 +3 33,33
Загалом


210 99 38 73 335 268 — 47,14

Легенда: ЗМ = Забиті м'ячі. ПМ = Пропущені м'ячі. ЗМ = Різниця м'ячів.

  • Кв = Кваліфікація
  • ПО = Плей-оф
  • ЧФ = 1/4 фіналу
  • ПФ = 1/2 фіналу

Матчі[ред. | ред. код]

Сезон Змагання Раунд Країна Клуб Вдома На виїзді Загалом
1971–72 Кубок УЄФА 1 Румунія УТ Арад 3–1 1–4 4–5
1976–77 Кубок УЄФА 1 Туреччина «Аданаспор» 5–0 0–2 5–2
2 Югославія «Црвена Звезда» (Белград) 2–1 0–1 2–2
1980–81 Кубок володарів кубків 1 Німеччина «Фортуна» (Дюссельдорф) 0–3 0–5 0–8
1992–93 Кубок УЄФА 1 Нідерланди «Аякс» 0–3 1–3 1–6
1993–94 Кубок УЄФА 1 Словаччина ДАК (Дунайська Стреда) 2–0 2–0 4–0
2 Бельгія «Антверпен» 1–0 1–0 2–0
3 Португалія «Спортінг» (Лісабон) 3–0 (д.ч.) 0–2 3–2
ЧФ Німеччина «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 1–0 0–1 1–1 (5–4 пен.)
ПФ Німеччина «Карлсруе» 0–0 1–1 1–1
Фінал Італія Інтернаціонале 0–1 0–1 0–2
1994–95 Ліга чемпіонів УЄФА
як «Казино» (Зальцбург) 		Кв1 Ізраїль «Маккабі» (Хайфа) 3–1 2–1 5–2
Група D Греція АЕК (Афіни) 0–0 3–1 3-тє місце
Італія «Мілан» 0–1 0–3
Нідерланди Аякс 0–0 1–1
1995–96 Ліга чемпіонів УЄФА Кв1 Румунія «Стяуа» (Бухарест) 0–0 0–1 0–1
1997–98 Ліга чемпіонів УЄФА Кв1 Чехія «Спарта» (Прага) 0–0 0–3 0–3
Кубок УЄФА 1 Бельгія «Андерлехт» 4–3 2–4 6–7
1998 Кубок Інтертото 2 Швейцарія «Санкт-Галлен» 3–1 0–1 3–2
3 Нідерланди «Твенте» 3–1 2–2 5–3
4 Нідерланди «Фортуна» (Сіттард) 3–1 1–2 4–3
5 Іспанія «Валенсія» 0–2 1–2 1–4
2000 Кубок Інтертото 2 Молдова «Ністру» (Атаки) 1–1 6–2 7–3
3 Бельгія «Стандард» (Льєж) 1–1 1–3 2–4
2003–04 Кубок УЄФА 1 Італія «Удінезе» 0–1 2–1 2–2
2 Італія «Парма» 0–4 0–5 0–9
2006–07 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2 Швейцарія «Цюрих» 2–0 1–2 3–2
Кв3 Іспанія «Валенсія» 1–0 0–3 1–3
UEFA Cup 1 Англія «Блекберн Роверз» 2–2 0–2 2–4
2007–08 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2 Латвія «Вентспілс» 4–0 3–0 7–0
Кв3 Україна «Шахтар» (Донецьк) 1–0 1–3 2–3
Кубок УЄФА 1 Греція АЕК (Афіни) 1–0 0–3 1–3
2008–09 Кубок УЄФА Кв1 Вірменія «Бананц» 7–0 3–0 10–0
Кв2 Литва «Судува» (Маріямполь) 0–1 4–1 4–2
1 Іспанія «Севілья» 0–2 0–2 0–4
2009–10 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2 Ірландія «Богеміан» 1–1 1–0 2–1
Кв3 Хорватія «Динамо» (Загреб) 1–1 2–1 3–2
ПО Ізраїль «Маккабі» (Хайфа) 1–2 0–3 1–5
Ліга Європи УЄФА Група G Італія «Лаціо» 2–1 2–1 1-ше місце
Іспанія «Вільярреал» 2–0 1–0
Болгарія «Левські» (Софія) 1–0 1–0
1/16 фіналу Бельгія «Стандард» (Льєж) 0–0 2–3 2–3
2010–11 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2 Фарерські острови «ГБ Торсгавн» 5–0 0–1 5–1
Кв3 Кіпр «Омонія» 4–1 1–1 5–2
ПО Ізраїль «Хапоель» (Тель-Авів) 2–3 1–1 3–4
Ліга Європи УЄФА Група A Англія «Манчестер Сіті» 0–2 0–3 4th Place
Польща «Лех» (Познань) 0–1 0–2
Італія «Ювентус» 1–1 0–0
2011–12 Ліга Європи УЄФА Кв2 Латвія «Металургс» (Лієпая) 4–1 0–0 4–1
Кв3 Словаччина «Сениця» 1–0 3–0 4–0
ПО Кіпр «Омонія» 1–0 1–2 2–2
Група F Словаччина «Слован» (Братислава) 3–0 3–2 2-ге місце
Іспанія «Атлетік» (Більбао) 0–1 2–2
Франція «Парі Сен-Жермен» 2–0 1–3
1/16 фіналу Україна «Металіст» (Харків) 0–4 1–4 1–8
2012–13 Ліга чемпіонів УЄФА Кв2 Люксембург «Ф91 Дюделанж» 4–3 0–1 4–4
2013–14 Ліга чемпіонів УЄФА Кв3 Туреччина Фенербахче 1–1 1–3 2–4
Ліга Європи УЄФА ПО Литва «Жальгіріс» (Вільнюс) 5–0 2–0 7–0
Група C Швеція «Ельфсборг» 4–0 1–0 1-ше місце
Данія Есб'єрг 3–0 2–1
Бельгія «Стандард» (Льєж) 2–1 3–1
1/16 фіналу Нідерланди «Аякс» 3–1 3–0 6–1
1/8 фіналу Швейцарія «Базель» 1–2 0–0 1–2
2014–15 Ліга чемпіонів УЄФА 3кв. Азербайджан «Карабах» 2–0 1–2 3–2
ПО Швеція «Мальме» 2–1 0–3 2–4
Ліга Європи УЄФА Група D Шотландія «Селтік» 2–2 3–1 1-ше місце
Румунія «Астра» (Джурджу) 5–1 2–1
Хорватія «Динамо» (Загреб) 4–2 5–1
1/16 фіналу Іспанія «Вільярреал» 1–3 1–2 2–5
2015–16 Ліга чемпіонів УЄФА 3Кв. Швеція «Мальме» 2–0 0–3 2–3
Ліга Європи УЄФА ПО Білорусь «Динамо» (Мінськ) 2–0 0–2 2–2 (2–3 пен.)
2016–17 Ліга чемпіонів УЄФА 2Кв. Латвія «Лієпая» 1–0 2–0 3–0
3Кв. Албанія «Партизані» 2–0 1–0 3–0
ПО Хорватія «Динамо» (Загреб) 1–2 д.ч. 1–1 2–3
Ліга Європи УЄФА Група I Німеччина «Шальке 04» 2–0 1–3 3-тє місце
Росія «Краснодар» 0–1 1–1
Франція «Ніцца» 0–1 2–0
2017–18 Ліга чемпіонів УЄФА 2Кв. Мальта «Гіберніанс» 3–0 3–0 6–0
3Кв. Хорватія «Рієка» 1–1 0–0 1–1 (в.г.)
Ліга Європи УЄФА ПО Румунія «Віїторул» (Констанца) 4–0 3–1 7–1
Група I Франція «Марсель» 1–0 0–0 1-ше місце
Португалія «Віторія» (Гімарайнш) 3–0 1–1
Туреччина «Коньяспор» 0–0 2–0
1/16 фіналу Іспанія «Реал Сосьєдад» 2–1 2–2 4–3
1/8 фіналу Німеччина «Боруссія» (Дортмунд) 0–0 2–1 2–1
ЧФ Італія «Лаціо» 4–1 2–4 6–5
ПФ Франція «Марсель» 2–1 д.ч. 0–2 2–3
2018–19 Ліга чемпіонів УЄФА 3Кв. Північна Македонія «Шкендія» 3–0 1–0 4–0
ПО Сербія «Црвена Звезда» (Белград) 2–2 0–0 2–2 (в.г.)
Ліга Європи УЄФА Група B Норвегія «Русенборг» 3–0 5–2 1-ше місце
Шотландія «Селтік» 3–1 2–1
Німеччина «РБ Лейпциг» 1–0 3–2
1/16 фіналу Бельгія «Брюгге» 4–0 1–2 5–2
1/8 фіналу Італія «Наполі» 3–1 0–3 3–4
2019–20 Ліга чемпіонів УЄФА Група E Бельгія «Генк» 6–2 4–1 3-тє місце
Італія «Наполі» 2–3 1–1
Англія «Ліверпуль» 0–2 3–4
Ліга Європи УЄФА 1/16 фіналу Німеччина «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні) 2–2 1–4 3–6
2020–21 Ліга чемпіонів УЄФА ПО Ізраїль «Маккабі» (Тель-Авів) 3–1 2–1 5–2
Група A Німеччина «Баварія» (Мюнхен) 2–6 1–3 3-тє місце
Іспанія «Атлетіко (Мадрид)» 0–2 2–3
Росія «Локомотив» (Москва) 2–2 3–1
Ліга Європи УЄФА 1/16 фіналу Іспанія «Вільярреал» 0–2 1–2 1–4
2021–22 Ліга чемпіонів УЄФА ПО Данія «Брондбю» 2–1 2–1 4–2
Група G Іспанія «Севілья» 1–1
Франція «Лілль» 2–1
Німеччина «Вольфсбург» 3–1 1–2

«Ліферінг»[ред. | ред. код]

Докладніше: Ліферінг (футбольний клуб)

З 2012 року «Ліферінг», який зараз виступає у Другій лізі Австрії, є фарм-клубом «Ред Булл» (Зальцбург)[41].

Відомі гравці[ред. | ред. код]

У списку подані гравці, що виступали за свої національні збірні

Клубний коефіцієнт УЄФА[ред. | ред. код]

Станом на 16 вересня 2021[42]
Місце країна Команда Очки
21 Австрія «Зальцбург» 59.000

Відомі тренери[ред. | ред. код]

  • Німеччина К. Бауер (1933–1939)
  • Німеччина Вахе (1945)
  • Австрія Антон Янда (1946–1947)
  • Австрія Ернст Шенфельд (1952)
  • Австрія Макс Брейтенфельдер (1953)
  • Австрія Карл Сеста (1954–55)
  • Австрія Йозеф Граф (1955)
  • Австрія Дюла Шоморай (1956–57)
  • Австрія Гюнтер Прасщак (1957)
  • Австрія Франц Фельдінгер (1958)
  • Австрія Карл Гуменбергер (1959)
  • Австрія Еріх Пробст (1959–60)
  • Австрія Карл Веттер (1960–61)
  • Австрія Ігнац Молнар (1962–63)
  • Австрія Гюнтер Прасщак (1965–69)
  • Австрія Карл Шелехта (1969–71)
  • Австрія Еріх Гоф (1 липня 1971 – 31 грудня 1971)
  • Німеччина Міхаель Пфейффер (1972)
  • Югославія Йосип Шикич (1972–73)
  • Австрія Гюнтер Прасщак (1973–75)
  • Австрія Альфред Гютнер (1975)
  • Німеччина Ганс Рейх (1976)
  • Австрія Гюнтер Прасщак (1977)
  • Австрія Альфред Гютнер (1977–80)
  • Австрія Руді Штріттіх (1980)
  • Австрія Август Старек (5 жовтня 1980 – 30 червня 1981)
  • Австрія Йожеф Оберт (1 липня 1981 – 11 травня 1984)
  • Австрія Ганнес Вінкльбауер (13 травня 1984 – 2 листопада 1985)
  • Австрія Адольф Блютч (6 листопада 1985 – 30 червня 1986)
  • Австрія Ганнес Вінкльбауер (1 липня 1986 – 16 квітня 1988)
  • Німеччина Курт Вебах (18 квітня 1988 – 30 червня 1991)
  • Хорватія Отто Барич (11 липня 1991 – 29 серпня 1995)
  • Австрія Германн Штессль (29 серпня 1995 – 2 березня 1996)
  • Австрія Геріберт Вебер (7 березня 1996 – 31 березня 1998)
  • Австрія Ганс Кранкль (2 квітня 1998 – 9 січня 2000)
  • Сербія та Чорногорія Мирослав полак (10 січня 2000 – 30 червня 2000)
  • Швеція Ганс Бакке (1 липня 2000 – 10 вересня 2001)
  • Данія Ларс Сонденгаард (11 вересня 2001 – 29 жовтня 2003)
  • Німеччина Петер Ассіон (в.о.) (1 листопада 2003 – 31 грудня 2003)
  • Австрія Вальтер Горманн (в.о.) (1 січня 2004 – 15 березня 2004)
  • Німеччина Петер Ассіон (16 березня 2004 – 31 березня 2005)
  • Хорватія Никола Юрчевич (7 березня 2005 – 18 квітня 2005)
  • Австрія Манфред Лінцмаєр (в.о.) (18 квітня 2005 – 30 червня 2005)
  • Австрія Курт Яра (1 липня 2005 – 31 травня 2006)
  • Італія Джованні Трапаттоні (1 червня 2006 – 30 квітня 2008)
  • Нідерланди Ко Адріансе (1 липня 2008 – 15 червня 2009)
  • Нідерланди Губ Стевенс (15 червня 2009 – 8 квітня 2011)
  • Нідерланди Рікардо Моніз (8 квітня 2011 – 12 червня 2012)
  • Австрія Роджер Шмідт (1 липня 2012 – 31 травня 2014)
  • Австрія Адольф Гюттер (1 червня 2014 – 15 червня 2015)
  • Німеччина Петер Цідлер (22 червня 2015 – 3 грудня 2015)
  • Німеччина Томас Летщ (в.о.) (3 грудня 2015 – 28 грудня 2015)
  • Іспанія Оскар Гарсія Хунієнт (28 грудня 2015 – 15 червня 2017)
  • Німеччина Марко Розе (23 червня 2017 – 20 червня 2019)
  • США Джессі Марш (20 червня 2019 – 30 червня 2021)
  • Німеччина Маттіас Яйссле (1 липня 2021 – теп. час)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.bundesliga.at/de/daten/team/6428/
  2. ↑ FC Salzburg. Uefa.com. Процитовано 10 квітня 2021.
  3. ↑ FC Red Bull Salzburg – Club History. Redbulls.com. Архів оригіналу за 28 April 2015. Процитовано 11 травня 2016.
  4. ↑ Fussball in Österreich. Austriasoccer.at. Процитовано 11 травня 2016.
  5. ↑ Erich Probst – national football team player. Eu-football.info. Процитовано 11 травня 2016.
  6. ↑ Adolf Macek – national football team player. Eu-football.info. 20 липня 1993. Процитовано 11 травня 2016.
  7. ↑ Austria – Full Cup History 1958–2000. Rsssf.com. Процитовано 11 травня 2016.
  8. ↑ Austria 1993/94. Rsssf.com. 31 жовтня 2004. Процитовано 11 травня 2016.
  9. ↑ Austria 1994/95. Rsssf.com. 31 жовтня 2004. Процитовано 11 травня 2016.
  10. ↑ Austria 1995/96. Rsssf.com. Процитовано 11 травня 2016.
  11. ↑ Austria 1996/97. Rsssf.com. 16 січня 2003. Процитовано 11 травня 2016.
  12. ↑ Austria Salzburg, SV Austria Salzburg, Fußball Salzburg, Fußball Österreich. Violett-Weiss.At. Процитовано 11 травня 2016.
  13. ↑ Austria hope to make purple reign in Salzburg. reuters.com. Reuters. 26 травня 2011. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
  14. ↑ Club History. redbullsalzburg.at. Процитовано 5 березня 2017.
  15. ↑ Red Bull Salzburg vs Shakhtar Donetsk – 15 Aug 2007, Europe (UEFA): Champions League – Third Qualifying Round Livescore. Scorespro.com. 15 серпня 2007. Процитовано 11 травня 2016.
  16. ↑ Shakhtar Donetsk vs Red Bull Salzburg – 29 Aug 2007, Europe (UEFA): Champions League – Third Qulifying Round Livescore. Scorespro.com. 29 серпня 2007. Процитовано 11 травня 2016.
  17. ↑ Fussball in Österreich ™1 (Bundesliga) 2007/08. Austriasoccer.at. Процитовано 11 травня 2016.
  18. ↑ FC Red Bull Salzburg – Home. Redbulls.com. 26 квітня 2016. Архів оригіналу за 21 October 2013. Процитовано 11 травня 2016.
  19. ↑ Fussball in Österreich ™1 (Bundesliga) 2010/11. Austriasoccer.at. Процитовано 11 травня 2016.
  20. ↑ Red Bull Salzburg erstmals in Champions League!. krone.at (нім.). Kronen Zeitung. 12 травня 2019.
  21. ↑ Haaland wechselt von Salzburg zu Dortmund. sport.orf.at (нім.). Sport Orf. 29 грудня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.
  22. ↑ Salzburg spielt auch bei Transfers vorne mit, orf.at, 2021-11-02.
  23. ↑ Flohr, Sven (13 червня 2009). Red Bull reißt Leipzig aus dem Fußballschlaf [Red Bull rips Leipzig out of its football sleep]. Die Welt (нім.). Berlin: WeltN24 GmbH. Процитовано 1 вересня 2018.
  24. ↑ а б Red Bull and the fight for football's soul. Financial Times. 5 травня 2017. Процитовано 1 вересня 2018.
  25. ↑ Red Bull Salzburg Fans singen gegen RB Leipzig. Faszination Fankurve (нім.). Brühl: Faszination Fankurve, Sole trader: Johannes Mäling. 30 квітня 2015. Процитовано 1 вересня 2018.
  26. ↑ Fritz, Thomas (27 червня 2015). Wenn Red-Bull-Fans "Scheiß RB Leipzig" singen [When Red Bull fans sing "shit RB Leipzig"]. Zeit Online (нім.). Hamburg: Zeit Online GmbH. Процитовано 1 вересня 2018.
  27. ↑ Schmeckel, Maximilian (30 березня 2015). RB-Nachwuchsleiter Schrof: "Wir werden neue Maßstäbe setzen". Goal (нім.). Munich: PERFORM Media Deutschland GmbH. Процитовано 1 вересня 2018.
  28. ↑ So funktioniert das "System Red Bull". Inside 11 (нім.). Bubenheim: Inside 11, Sole trader:Julian Beck. 17 серпня 2014. Процитовано 1 вересня 2018.
  29. ↑ UEFA rules threaten to disqualify RB Leipzig or Red Bull Salzburg from Champions League. Goal. 22 лютого 2017. Процитовано 1 вересня 2018.
  30. ↑ Richard Williams (12 травня 2017). Red Bull will need all its energy to overcome Uefa ownership rules. The Guardian. Процитовано 1 вересня 2018.
  31. ↑ German clubs won't appeal after Uefa clear RB Leipzig and FC Salzburg for Champions League despite Red Bull link. The Independent. 20 червня 2017. Процитовано 1 вересня 2018.
  32. ↑ Champions League: RB Leipzig and Red Bull Salzburg both allowed to compete. BBC Sport. 20 червня 2017. Процитовано 1 вересня 2018.
  33. ↑ Europa League Draw: Leipzig drawn with 'sister' club Salzburg, Frankfurt have it tough. Deutsche Welle. 31 серпня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  34. ↑ Red-Bull-clubs: Leipzig encounters Salzburg. Allinfo. 31 серпня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  35. ↑ RB Leipzig 2–3 Red Bull Salzburg. BBC Sport. 20 вересня 2018. Процитовано 15 грудня 2018.
  36. ↑ Europa League: RB Leipzig hanging by a thread after Salzburg loss. Deutsche Welle. 29 листопада 2018. Процитовано 15 грудня 2018.
  37. ↑ Watch: The Unlikely Rosenborg Goal That Saved Celtic's Blushes. Balls. 14 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018.
  38. ↑ Dominik Szoboszlai Set to Join RB Leipzig. footballexpress.in. 17 грудня 2020. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021.
  39. ↑ Гравці. Ред Булл. Процитовано 27 листопада 2022.
  40. ↑ Team. FC Red Bull Salzburg. Процитовано 6 березня 2019.
  41. ↑ FC Liefering Homepage. Архів оригіналу за 15 October 2013. Процитовано 18 березня 2017.
  42. ↑ Uefa current ranking. uefa.com. Процитовано 16 вересня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

«Ред Булл Зальцбург» — поточний склад

3 Терзич · 4 Бланк · 5 Окоч · 6 Байду · 7 Капальдо · 10 Сучич · 11 Фернандо · 13 Горн (в) · 14 К'єргор · 15 Діамбу · 17 Ульмер  · 18 Бідструп · 19 Конате · 20 Койта · 21 Ратков · 22 Соле · 23 Шимич · 24 Шлагер (в) · 25 Данилюк · 27 Гурна-Дуат · 29 Гіндо · 30 Глух · 31 Павлович · 32 Форсон · 36 Оморегі · 39 Моргалла · 41 Крумрей (в) · 45 Нене · 49 Єо · 55 Валльнер · 70 Дедіч · Тренер: Герхард Штрубер

Бахер (1952) · Шенфельд (1952) · Брайтенфельдер (1953) · Сеста (1954–1955) · Граф (1955) · Сомораї (1956–1957) · Прашак (1957) · Фельдінгер (1958–1959) · Гуменбергер (1959) · Пробст (1960) · Феттер (1960–1961) · Молнар (1962–1963) · Прашак (1965–1969) · Шлехта (1969–1971) · Гоф (1971) · Пфайффер (1972) · Шикич (1972–1973) · Прашак (1973–1975) · Гюнтнер (1975) · Райх (1976) · Прашак (1977) · Гюнтнер (1977–1980) · Штріттіх (1980) · Старек (1980–1981) · Оберт (1981–1984) · Вінкльбауер (1984–1985) · Блуч (1985–1986) · Вінкльбауер (1986–1987) · Вібах (1988–1991) · Барич (1991–1995) · Штессль (1995–1996) · Вебер (1996–1998) · Кранкль (1998–2000) · Полак (2000) · Бакке (2000–2001) · Сеннергор (2001–2003) · Герман (2004) · Ассіон (2004–2005) · Юрчевич (2005) · Лінцмаєр (2005) · Яра (2005–2006) · Трапаттоні (2006–2008) · Адріансе (2008–2009) · Стевенс (2009–2011) · Моніз (2011–2012) · Шмідт (2012–2014) · Гюттер (2014–2015) · Цайдлер (2015) · Леч (2015) · Оскар (2015–2017) · Розе (2017–2019) · Марш (2019–2021) · Яйссле (2021–)

Instagram · Facebook · Google+ · TikTok · Twitter · Twitter (англ.)
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Fandom (англ.)
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ред_Булл_(футбольний_клуб,_Зальцбург)&oldid=42546433