Рене Аменгуаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рене Аменгуаль
Основна інформація
Дата народження 2 вересня 1911(1911-09-02)[1]
Місце народження Сантьяго, Чилі
Дата смерті 2 серпня 1954(1954-08-02)[1] (42 роки)
Місце смерті Сантьяго, Чилі
Громадянство Чилі
Професії композитор, піаніст
Інструменти фортепіано

Рене Аменгуаль Астабуруага (ісп. René Amengual Astaburuaga; 2 вересня 1911, Сантьяго — 2 серпня 1954, там само) — чилійський композитор, піаніст, педагог.

Навчався у Національній консерваторії Сантьяго у П. У. Альєнде (композиція) і Р. Ренар (фортепіано). З 1935 року викладав в «Експериментальному ліцеї Мануель де Салас», з 1942 року — у Національній консерваторії Сантьяго (з 1947 року — директор). Заснував товариство «Школа сучасної музики» (1940). З 1941 року — секретар Інституту розповсюдження музики, потім Союзу чилійських композиторів. Директор Товариства друзів мистецтва. Як композитор працював головним чином в області камерної музики. Його твори відзначені впливом французьких імпресіоністів.

Твори:

  • концерт для фортепіано з оркестром (1942);
  • 2 струнних квартети;
  • інтродукція і алегро для двох фортепіано (1939);
  • Ваза (для голосу і камерного оркестру, 1944);
  • фортепіанні п'єси, хори, романси.

Література[ред. | ред. код]

  • Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.