Ресурси і запаси цинку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ресурси і запаси цинку (рос. ресурсы и запасы цинка, англ. zinc resources and reserves; нім. Ressourcen f pl und Vorräte m pl an Zink).

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Світові ресурси цинку до початку 1998 р., за оцінкою Гірничого бюро США, становили 1,9 млрд т. Вони зосереджені переважно в Канаді, США, Росії, Перу, Казахстані, Китаї, Індії, Іспанії, Польщі, Ірані, ПАР, Мексиці і Марокко. Загальні запаси цинку у світі на початок 2002 р. враховані у 72 країнах і становили 457,8 млн т (у 1998 р. — 493 млн т).

Табл. 1. Запаси цинку на межі ХХ–XXI ст. (тис. т)

Континенти

Запаси

підтв.

Частка в
світі, %

Запаси

загальні

Європа

 

40413

14,6

65839

Азія

 

99491

35,9

168642

Африка

 

17810

6,4

35264

Америка

 

63920

23,1

136333

Австр. і Ок.

 

38040

13,7

64040

Разом

 

276874

100

492818

Не менше 70 % світових загальних запасів цинку припадає на 11 країн: Австралію, Канаду, Росію, Китай, США, Казахстан, Ірландію, Індію, ПАР, Польщу і Північну Корею.

Підтверджені запаси цинку у світі на початок 2002 р. становили 249, 4 млн т (у 1998 р. — 277 млн т), з яких бл. 62 % зосереджено в 8 країнах: Росії, Австралії, Казахстані, Канаді, США, Китаї, Індії і ПАР; в кожній з цих країн запаси цинку перевищують 10 млн т. В Україні загальні запаси становлять 1,47 млн т, підтверджені — 0,694 млн т. За оцінкою Гірничого бюро США, запаси цинку (Reserves) на початок 2001 р. становили 190 млн т, а резервна база (Reserve base) — 430 млн т.

Родовища цинку, як і родовища свинцю, належать в основному до шести геолого-промислових типів: колчеданно-поліметалічного у вулканогенно-осадових породах, колчеданно-поліметалічного в теригенних і карбонатно-теригених породах, свинцево-цинкового «стратиформного» в карбонатних породах, залізо-марганець-барит-колчеданно-металічного у вуглисто-кременисто-карбонатних породах, скарново-поліметалічного в карбонатних породах і поліметалічного жильного в різних за складом породах.

У родовищах першого типу сконцентровано 63 % світових запасів цинку; з них добувається бл. 48 % металу. У значних кількостях цинк добувається попутно з руд мідноколчеданних родовищ.

У світі є не менше 40 великих свинцево-цинкових родовищ із запасами цинку понад 1 млн т у кожному. Коротка характеристика найбільших з них наведена в табл.

Табл. 2. Коротка характеристика найбільших родовищ цинку

Регіони і країни[ред. | ред. код]

Австралія за загальними і підтвердженими запасами цинку займає у світі перше місце (відповідно 64,04 та 38,04 млн т). Основні запаси цинкових руд країни знаходяться в колчеданно-поліметалічних родовищах, локалізованих переважно в докембрійських метаморфічних комплексах: Гілтон, Маунт-Айза, Сенчері в штаті Квінсленд, Брокен-Гілл — у шт. Новий Південний Уельс, МакАртур-Рівер — у Північній Території. Велика частина запасів свинцево-цинкових руд цих родовищ сьогодні вже відпрацьована, проектних потужностей на початку XXI ст. досягають нові рудники — Кеннінґтон, Сенчері, Капок, Піллара, Елюра та інші.

Казахстан займає друге місце у світі за підтвердженими запасами цинку (27,2 млн т) і п'яте — за загальними — 32,8 млн т (після Австралії, США, Канади і Китаю). Останніми десятиріччями в країні розвідані, розробляються або готуються до освоєння родовища Жайрем, Чекмарь, Бестюбе, Текелі, Карагайли, Акжал та ін.

У Росії загальні запаси становлять 22,7 млн т, підтверджені 17,2 млн т. Приблизно 82 % запасів знаходиться в родовищах Східно-Сибірського і Уральського регіонів, інших 18 % — в межах Західно-Сибірського, Далекосхідного і Північно-Кавказького регіонів. Найбільші родовища цинку в Росії: Холоднинське, Озерне, Корбаліхінське, Гайське, Узельгинське, Учалинське та Миколаївське.

Руди цинку в Україні не видобуваються. Державним балансом запасів к.к. України враховується 3 комплексних родовища свинцю та цинку: Мужіївське, Берегівське і 1-е комплексне Пержанське родовище цинку. Перспективними є рудопрояви в межах Донецької складчастої споруди та південно-західного схилу Воронезького кристалічного масиву.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]