Ресурсний цикл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ресурсний цикл (РЦ) — це обмін речовин між природою та суспільством, що включає вилучення природних багатств із природи, залучення їх у господарський оборот і повернення після утилізації в навколишнє середовище (у трансформованому вигляді). РЦ організується за принципом маловідходного виробництва, яке у міру розвитку суспільства все більше має наближатися до безвідходного.

Таким чином, під ресурсним циклом розуміється сукупність перетворень і просторових переміщень речовини природи в процесі її освоєння, видобутку, переробки, споживання і кінцевого повернення в природу після використання. Заснована концепція ресурсних циклів на ідеї кругообігу речовин у природі, коли в ході природних перетворень природні елементи переходять із одного стану в інший, від одного компонента природи до іншого, за принципом замкнутого природного циклу. Такий кругообіг здійснює вода від випадання опадів на землю й на водойми, збору її в морях і океанах, у рослинах і тваринних організмах, подальшого випаровування і збору в атмосфері у вигляді опадів. Аналогічні круговороти здійснюють мінеральні речовини між ґрунтом, рослинами і тваринами, і повертаються назад у ґрунт після смерті живого організму. Всі ці круговороти живляться енергетичним джерелом у вигляді сонячної енергії і практично не мають відходів.

Про те, що РЦ наближається до замкнутого, природному циклу, свідчить практика введення у другій половині XX століття утилізації промислових і побутових відходів в ряді розвинених країн. Потужна екологічна пропаганда серед населення, економічне стимулювання, жорсткі правові санкції (штрафи тощо) призвели до того, що значна частина відходів перетворилася у вторинні ресурси, що дають додаткову продукцію. Дуже наочний в цьому відношенні приклад Німеччини, яка мала в 2005 році переробляти 100 % своїх відходів. На противагу цьому в Україні справа щодо утилізації відходів просувається вкрай повільно, більш того, є кроки регресу: якщо раніше макулатура здавалася в приймальні пункти, то зараз мережа їх згорнута, а папір та картон викидаються на звалище або спалюються. В деяких містах проблема сміття вирішується застарілим і нецивілізованим методом: воно вивозиться на звалище, а це значить, забруднювач просто переміщається в просторі з одного місця на інше, отруюючи природне середовище.

Щоб краще побачити необхідність введення даного поняття, розглянемо як відбувається рух речовини та енергії в біосфері і техносфері. У біосфері він організований у вигляді сукупності природних циклів. Візьмемо, наприклад, кругообіг води в природі або ті процеси, коли в екосистемах продукти життєдіяльності одних живих істот служать їжею для інших. При цьому потік енергії та кругообіг речовин має характер нескінченного замкненого циклу.

На відміну від природи, процеси, що протікають у техносфері, мають зовсім інший характер. Будь-який технологічний процес починається з вилучення з навколишнього середовища природного ресурсу і закінчується поверненням в природу різноманітних відходів, а також виробів, що відслужили свій термін. Це процес лінійний, незамкнутий, такий що має початок і кінець. Кардинальні відмінності між першим і другим процесами і породжують в сучасному суспільстві суперечності, які все більше загострюються, коли, з одного боку, спостерігається брак ресурсів, а з іншого, — збільшення потреби в них, зумовлені стрімким зростанням населення (наслідки демографічного вибуху) і невгамовним бажанням людей жити з більшим комфортом (наприклад, мати в одній сім'ї вже не один, а два автомобілі).

У зв'язку з цим загострилося питання необхідності знайти шлях узгодженого і гармонійного розвитку цих процесів. Саме на цьому шляху стоїть теорія ресурсних циклів, розроблена Комаром І. В. Розроблена ним концепція ресурсних циклів є науковою основою для визначення шляхів раціоналізації природокористування як в рамках окремих галузей господарства, так і для територій різного рівня — від локальних промислових вузлів до окремих регіонів і країн і аж до глобального рівня. Але найбільш ефективне застосування цієї концепції на мезорівні — рівні ресурсного або промислового району, частини території великої країни, тобто там, де достатньо повно представлений цикл видобутку, переробки, споживання та розміщення відходів, пов'язаний з тим чи іншим природним ресурсом.

З виникненням людства стала складатися суспільна (господарська) ланка круговороту речовин, яке взаємодіє з природним кругообігом, впливаючи на нього. Дія цієї ланки полягала в тому, що з природного обороту вилучалася природна речовина, а назад в нього поверталася маса відходів, які після технічної переробки не могли асимілюватися природою, поступово забруднюючи її і порушуючи природний кругообіг речовин. Ресурсні цикли близькі до природних, являючи собою одну з частин єдиного природноресурсного циклу, який протікає в різних середовищах: природному та соціально-економічному. Однак відмінною рисою ресурсного циклу є незамкнутий характер, тобто утворення маси відходів на всіх етапах — від видобутку до кінцевого використання природного речовини. Так, за оцінками, наприкінці XX ст. з кожної тонни видобутого природного ресурсу до готового продукту в середньому доходило лише від 5 до 15 %, інша частина ресурсу переходила у відходи.

Спочатку було розроблено шість основних видів ресурсних циклів, в кожному з яких виділені окремі фази — від освоєння і видобутку до переробки і споживання, — які характеризуються особливим типом впливу на ландшафт, способом обробки, нормами витрат сировини, палива, енергії, води та виходу готової продукції, типом відходів (табл.).

Таблиця. Основні ресурсні цикли

Ресурсні цикли на основі використання відновлюваних природних багатств Ресурсні цикли на основі використання корисних копалин
1. Цикл ґрунто-кліматичних ресурсів і сільськогосподарської сировини Цикл енергоресурсів і енергії з підциклами гідроенергетичним і енергохімічним
2. Цикл лісових ресурсів і лісоматеріалів Цикл металорудних ресурсів і металів з коксохімічним підциклом
3. Цикл ресурсів флори і фауни Цикл неметалевої викопної сировини з підциклами гірськохімічних і мінеральних будівельних матеріалів

З цих прикладів видно, на яких етапах використання та отримання ресурсу або енергії утворюється основна маса відходів, які види відходів потрапляють в навколишнє середовище без утилізації та очищення; у яких частинах циклу потрібно прийняття першочергових заходів, щоб зробити цикл більш замкнутим і зменшити загальну масу відходів, що утворюються. Крім того, ресурсні цикли допомагають визначити, на якій стадії суспільного кругообігу первинно здобуті речовини природи можуть бути знову повернуті в активний кругообіг з меншими затратами праці і засобів, чим при вилученні їх з навколишнього середовища. При цьому обчислення економічної ефективності зворотного повернення використаних речовин у виробничий або природний цикл ведеться з урахуванням зменшення витрат на відновлення навколишнього середовища. Таким чином, при належній увазі до розвитку «внутрішньосуспільного» обороту речовин залучення нових ресурсів буде вимагатися тільки для задоволення зростаючих потреб людства і покриття неминучих втрат (хімічне розсіювання, випаровування і безповоротне водоспоживання тощо).

Література[ред. | ред. код]

  • Бакланов И. Я. Динамика природноресурсного потенциала и методы ее оценки // География и природ. ресурсы. — 2000. — № 3. — С. 10-11.
  • Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.
  • Горленко Й. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблеми комплексного развития территории. — К. : Наукова думка, 1994. — 296 с.
  • Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. — С. 178–215.
  • Поповкін В. Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К.: Наук. думка, 1993. — 210 с.
  • Руденко В. П. Природно-ресурсний потенціал України. — К.: Либідь, 1994.— 150 с.
  • Трегобчук В. Ресурсно-екологічна складова національної безпеки // Економіка України. — 1999. — № 2. — С. 4-15.
  • Переход к устойчивому развитию: глобальный, региональный и локальный уровни. Зарубежный опыт и проблемы России. — М: КМК, 2002.
  • Рупова Г. Г. Природопользование: Учебное пособие для студентов заочной (дистанционной) формы обучения. — М.: ГИНФО, 2001.
  • Титенберг Г. Экономика природопользования и охрана окружающей среды / Пер. с англ. К. В. Папенова / Под ред. А. Д. Думного и И. М. Потравного.;— М.: ОЛ МЛ-Пресс, 2001.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Замкнений цикл виробничий // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 93.