Рибарук Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Рибарук
Іван Васильович Рибарук
Народився 16 квітня 1966(1966-04-16) (58 років)
Кривопілля, Верховинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Діяльність священник, письменник, редактор, ведучий
Alma mater Українська сільськогосподарська академія, Івано-Франківська духовна семінарія УПЦ КП, Київська духовна семінарія

Іван Васильович Рибарук (нар. 16 квітня 1966, с. Кривопілля, Івано-Франківська область) — український священник, протоієрей, отець-митрат, письменник, редактор, ведучий. Популяризатор імені гуцулки Параски Плитки-Горицвіт[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Рибарук народився 16 квітня 1966 року в селі Кривопіллі, нині Верховинської громади Верховинського району Івано-Франківської области України[2][3].

Освіта[ред. | ред. код]

Навчався в Українській сільськогосподарській академії (1988, спеціальність — зооінженерія), Івано-Франківській духовній семінарії УПЦ КП (1994), Київській духовній академії (1998). Працював у колгоспі ім. Коцюбинського та райвиконкомі в смт Верховині[2][4].

Служіння[ред. | ред. код]

18 червня 1995 року митрополитом Галицьким Андрієм Абрамчуком рукоположений в сан диякона, а 2 липня того ж року — у сан священника[5].

9 липня 1995 року призначений настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Криворівні Верховинського району[5]. 2011 року ініціював відновлення ґонтового даху згаданої дерев'яної святині[6].

У 1997—2014 роках був керівником інформаційно-видавничого відділу Коломийської єпархії ПЦУ. Нині є редактором православного часопису Гуцульщини і Покуття «Лоза виноградна»; входить до складу редакційної колегії всеукраїнської православної газети «Наша віра»[7]; в ефірі районного радіо веде радіопередачу «Зустріч з Богом». Учасник всеукраїнських, міжнародних та регіональних релігійно-наукових конференцій[2][5].

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, разом дружиною Оксаною мають чотирьох дітей[5].

Доробок[ред. | ред. код]

Автор книг «Це дуже важливо» (2010)[3], «Невіста Господня» (2013)[8], «Жити з Христом» (2015)[9].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Людмила Стражник (10 листопада 2020). П'ятикілограмова книжка «на помацанє». Голос України.
  2. а б в Анна-Лілія Кокора (31 липня 2019). «Найкращі ліки — любов і турбота. Якщо не допомагають, треба збільшувати дозу». Gazeta.ua.
  3. а б Ярослава Музиченко (20 листопада 2014). Протоієрей Іван Рибарук: Небо подарувало нам Майдан «На виріст». Україна молода.
  4. Ярослава Музиченко (15 лютого 2008). Стрітення щодня. Україна молода.
  5. а б в г д е Храм Різдва Пресвятої Богородиці села Криворівня. Коломийська єпархія ПЦУ.
  6. Ірина Пустиннікова (23 червня 2020). Без бляхи. Три історії про те, як українські дерев'яні храми відновили історичний вигляд. Texty.org.ua.
  7. Наша віра. — 2018. — № 12 (грудень).
  8. Гуцульський священик Іван Рибарук видав книгу. Репортер. 1 листопада 2013.
  9. Отець Рибарук із Криворівні презентував свою книгу «Жити з Христом». Вікна. 28 лютого 2015.
  10. Священник з Криворівні Іван Рибарук став лауреатом премії Андрея Шептицького. Репортер. 31 липня 2015.
  11. На Прикарпатті священик став лауреатом літературного фестивалю. Подарунок — сирний коник. Відео. Вікна. 16 жовтня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Іван Рибарук на YouTube // Living by art. — 2021. — 21 квітня.
Антитеза з Іваном Рибаруком на YouTube // Souspilnist Foundation. — 2022. — 12 грудня.
Коляда для Параски. Отець Іван Рибарук про Параску Плитка-Горицвіт на YouTube // About the traditions of the Church in Ukraine. — 2018. — 22 грудня.
Отець Іван Рибарук з села з Криворівня: Григорій Сковорода та пізнання Ісуса Христа, війна та Майдан на YouTube // Дивіться, митець!. — 2022. — 29 червня.
Відверто: Іван Рибарук — отець та настоятель церкви в Криворівні на YouTube // Прикарпатська інформаційна корпорація. — 2024. — 10 березня.
Іван Рибарук «Сповідь» авторська програма Олега Володарського 9.04.2019 на YouTube // Spadschyna.ua. — 2019. — 9 квітня.