Рижевський Василь
| Василь Рижевський | |||
|---|---|---|---|
 Поручник (обер-лейтенант) Сотник | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
16 березня 1886 с. Струсів, Теребовлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | ||
| Смерть |
4 березня 1965 (78 років) м. Маямі,  США | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 ЗУНР | ||
| Вид ЗС |
 УСС,  УГА | ||
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Василь Рижевський (16 березня 1886, с. Струсів, Теребовлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 4 березня 1965, м. Маямі, США) — інженер, будівельник, промисловець, технічний референт Начальної Команди Української Галицької армії
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 16 березня 1886 в селі Струсів (тепер Микулинецька селищна громада, Тернопільська область).
Навчався у вищій реальній школі в Тернополі, яку закінчив у 1905 році та вступив до Львівської політехніки на відділ інженерії та будівництва. У 1907 році відбув однорічний військовий вишкіл при залізничному полку в місті Корнойбург (нині Австрія). Після повернення продовжив навчання і у 1912 році отримав диплом. Працював державним спеціалістом у будівельному відділі Галицького намісництва в Львові.
Під час Першої світової війни командант сотні в залізничному полку Австрійської армії, учасник будівництва тунелю в Карпатах (Буковина).
На службі Україні[ред. | ред. код]
З листопада 1918 в УГА, обіймає посаду начальник технічних частин Начальної команди Української Галицької армії. З 1 березня 1919 сотник. У липні 1919 року в складі армії перейшов на Наддніпрянщину. Організував у місті Жмеринка (нині Вінницька область) вишкіл новобранців для залізничних формацій на 350 осіб. У серпні 1919 року під час Спільний похід Армій УНР і УГА на Київ та Одесу займав посаду команданта залізничного куреня НКГА.
Перебував у Чотирикутнику смерті наприкінці 1919 року. У березні 1920 пробився зі своїм підрозділом через більшовицький фронт і приєднався до 3-ї Залізної дивізії Армії УНР під командою генерала Олександра Удовиченка в Могилеві-Подільському. До листопада 1920 командант технічного полку Армії УНР.
Промисловець[ред. | ред. код]
У міжвоєнний період був активним учасником Українського технічного товариства у Львові, а протягом 1935-1937 очолював його.[1][2][3] Був також головою товариства Українських промисловців.
В цей період також був власником будівельної фірми, співвласником шляхово-будівельного підприємства Кінель-Рижевський, фабрики картонових виробів «Декоро» у Львові та інших, один з піонерів української промисловості в Галичині.
В еміграції[ред. | ред. код]
На еміграції в Німеччині з 1944 року, а з 1950 у США. Голова і почесний член Товариства українських інженерів Америки. Автор спогадів.
Помер 4 березня 1965 у Маямі (Флорида). Похований на цвинтарі святого Йосифа.
Праці[ред. | ред. код]
- Рижевський В. Технічні формації // Українська Галицька Армія / ред. Д. Микитюк. Т. 1. Вінніпег, 1958. С. 246-248
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Помер інженер Василь Рижевський // Свобода. — 6 березня 1965. — № 43. — С. 1, 8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Паска Б. Рижевський Василь // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 326-327. ISBN 978-966-2067-65-1.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |