Риков Петро Сергійович
| Петро Риков | |
|---|---|
| Народився |
30 грудня 1981 (42 роки) Новогород, РРФСР, СРСР |
| Діяльність | кіноактор, актор театру |
| Заклад |
[[Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна |Московський драматичний театр ім. Пушкіна]] Московський театр Олега Табакова |
| IMDb | ID 5700138 |
Петро Сергійович Риков (нар.. 30 грудня 1981, Великий Новгород, СРСР) — російський та український актор театру і кіно, модель, телеведучий. Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Петро Риков народився 30 грудня 1981 року у Великому Новгороді. Дитинство провів у Смоленську, куди сім'я переїхала з Великого Новгорода. У Смоленську вступив до музичної школи, а після закінчення загальноосвітньої школи три роки (1998—2001) провчився в Смоленському музичному училищі імені М. І. Глінки по класу класичної гітари. Після третього курсу змінив напрям і вступив на факультет іноземних мов Смоленського гуманітарного університету (СДУ). Пізніше перевівся в Московський гуманітарний інститут (МГІ) імені Катерини Дашкової, який закінчив у 2006 році за спеціальністю «Лінгвістика та міжкультурна комунікація». Має диплом перекладача англійської та німецької мов.[1][2]
У 2006—2010 роках працював у фешн-бізнесі в Мілані, Парижі, Гамбурзі, Токіо, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі на такі бренди як Dolce & Gabbana, Armani, Neil Barrett, Esquire, Maison Bohemique[3][4], Henderson тощо[1][5][6]
У 2007 році був ведучим шоу талантів «СТС запалює суперзірку» на телеканалі СТС спільно з Тіною Канделакі та Артемом Душкіним.
У 2009—2010 роках навчався в Школі драми Германа Сідакова (базовий курс за фахом «Актор драматичного театру і кіно»).[1]
У 2010 році вступив до ВДІКУ імені С. А. Герасимова. У 2014 році закінчив акторський факультет ВДІКу за спеціальністю «Актор драматичного театру і кіно» (майстерня Ігоря Миколайовича Ясуловича)[7].
Активно знімається в кіно України та Росії. Працює в Московському драматичному театрі ім. [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.] Пушкіна [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.] і Московському театрі Олега Табакова. [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Захоплюється поезією і музикою. У 2019 році заснував гурт «Камінь»[8].
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
Дипломні[ред. | ред. код]
- «730 кроків» Ф. М. Достоєвського (реж. Г. Ліфанов) — Порфирій Петрович
- «Міщани» М. Горького (реж. К. Сбітнєв) — Тетерев
Школа драми Германа Сідакова[ред. | ред. код]
- А. П. Чехов «Чайка», уривок з п'єси (реж. Наталія Конюкова) — Тригорін
- Ф. М. Достоєвський «Ідіот» (монолог, реж. Вікторія Лобачова) — РогожинМ. А. Булгаков «Дні Турбіних», уривки з п'єси (реж. Ганна Носатова, Дмитро Барін) — Микола ТурбінА. П. Чехов «Іванов», уривок з п'єси (реж. Софія Іголкіна) — Львів
Московський драматичний театр імені Пушкіна[ред. | ред. код]
- 2012 — «Велика магія», Е. де Філіппо, реж. Євген Писарєв — епізод[9]
- 2013 — «Дама з камеліями», А. Дюма-син, режисер-хореограф Сергій Землянський — Варвіль-молодший[10]
- 2013 — «Міра за міру», В. Шекспір, реж. Деклан Доннеллан — Клавдіо[11][12]
- 2014 — «Різдво О. Генрі», мюзикл П. Екстрома, переклад і реж. Олексій Франдетті — Джим[13][14][15]
- 2016 — «Будинок, який побудував Свіфт», Григорій Горін, реж. Євген Писарєв — Вчений[16][17][18]
Московський театр Олега Табакова[ред. | ред. код]
2017 — «Кінастон», вистава за п'єсою Д.[en] Хетчера[en] Complete Female Stage Beauty, реж. Євген Писарєв — Віллерс, герцог Бекінгемський, аристократ[19]
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 2010 — Без слів (короткометражка, реж. І. Шахназаров) — німецький солдат
- 2011 — Натка (короткометражка) — Семен
- 2012 — Авторський метод (короткометражний) — кілер
- 2012 — Віра (короткометражка) — перший дуелянт
- 2012 — Гравці (короткометражка, реж. І. Шахназаров)
- 2012 — На заході нашого світанку (короткометражний)
- 2013 — Звичка розлучатися — Максим
- 2013 — Винищувачі (серіал) — Васильєв
- 2013 — Рок (Fate, короткометражка) — Шмон
- 2014 — Корабель (телесеріал) — Андрій
- 2015 — Пам'ятаю — не пам'ятаю! — Микита
- 2015 — Квест (серіал) — Грек
- 2015 — Погляд з минулого (міні-серіал) — Марк Сосновський
- 2015 — Матусі (телесеріал), 1-й сезон) — колишній чоловік Світлани
- 2015 — Дах світу (серіал, 2-й сезон) — Марк
- 2015 — Окрилені (серіал) — Дітер
- 2016 — Брехня на спасіння (міні-серіал) — журналіст Андрій Забродін
- 2016 — Шакал (телесеріал) — Клайд Берроу
- 2016 — Мисливці (історичний серіал) — фарцовщик Ілля
- 2017 — Максимальний удар — епізод
- 2017 — Ніщо не трапляється двічі (серіал) — Юрій Потєхін
- 2017 — Оптимісти (телесеріал)[20] — Ілля, музикант
- 2017 — Ходіння по муках (телесеріал) — офіцер Жуков
- 2017 — Собі на замітку (короткометражка)
- 2018 — Програне місце — хлопець з легенди
- 2018 — Берізка (телесеріал)[21][22][23] — Олексій Покровський, зірка «Берізки»
- 2018 — Кривава бариня (серіал)[24] — Сергій Салтиков, родич чоловіка Салтикової і перший фаворит імператриці Катерини
- 2019 — Годунов. Продовження (телесеріал)[25] — Василь Голіцин, боярин
- 2019 — Підсудний — Олексій Нестеров і його брат-близнюк Дмитро Нестеров[26]
- 2019 — Хованки (Hide and Seek) — Максим Шумов[27]
- 2019 — Жіночий лікар-4 (телесеріал) — доктор Олександр Родіонов[28]
- 2019 — Вир (серіал, у виробництві) — Руслан
- 2019 — Тримайся за хмари (телесеріал, у виробництві)
- 2019 — Окрилені (у виробництві)
- 2019 — Сонячне коло (у виробництві)
- 2019 — Вкрадена життя (серіал) — Олег (у виробництві)
- 2019 — Рикошет — Паша (у виробництві)
- 2020 — Проти течії — Руслан Калінін (головна роль)
Кліпи[ред. | ред. код]
- 2013 — «Не родись красивою» Група Фабрика.[29]
- 2013 — «Zolla» рекламний ролик[30]
- 2014 — «Maison Bohemique» видеолукбук весняної колекції[31]
- 2014 — «Супергерой» Баста (Саундтрек до фільму: Нова Людина Павук. Висока Напруга)[32]
- 2015 — «Золотыми рыбками» МакЅим[33]
- 2017 — «Мосты» Анна Ряпасова[34]
- 2017 — «Я одна» Христина Орса[35]
- 2017 — «Экстремальная поездочка по России» відеоролик ТинькоффБанк[36]
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
25 квітня 2017 для Ok-magazin.ru [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.][37]
9 листопада 2018 для WomanHit [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.][38]
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
2011 — Лауреат фестивалю «Свята Анна» за акторську роботу в короткометражному фільмі «Без слів» режисера І. Шахназарова.[39]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Кто там...Эфир от 21.12.2014. Петр Рыков на телеканале «Россия – Культура» (рос.). tvkultura.ru. 21.12.2014. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Видео визитка. Петр Рыков (рос.). VK. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Музыку громче. Аня Чиповская и Петр Рыков в видеолукбуке весенней коллекции Maison Bohemique. 11 Марта 2014. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 25 лютого 2020.
- ↑ Лукбук Maison Bohemique SS 14-15. sproduction.org. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Рыков Пётр | Модельное агентство RF Models (ru-RU) . Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Модельное агентство | Modus VivendiS Москва Россия | Modus VivendiS — model management Moscow Russia | Модельные агентства Москвы (брит.). Modus. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Наблюдатель. Игорь Ясулович, Петр Рыков, Андрей Эшпай и Альфия Хабибуллина. Эфир от 10.12.2014 (рос.). tvkultura.ru. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ КАМЕНЬ (@stoned.81) • Фото и видео в Instagram (рос.). www.instagram.com. Процитовано 4 вересня 2019.
- ↑ Великая магия. teatrpushkin.ru. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Дама с камелиями. teatrpushkin.ru. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Ольга Галахова, Рабкор.ру (02.12.2013). Всегда ли суровый закон справедлив?. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 25 лютого 2020.
- ↑ Юлия Чечикова (28.11.2013). По Шекспиру не болит душа. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 25 лютого 2020.
- ↑ Алиса Никольская, Городские развлечения. (23.12.2014). Премьера мюзикла «Рождество О’Генри» в Театре им. Пушкина. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.
- ↑ Ассоль Овсянникова. (№4-174/2014). Говорят, под Новый год всё всегда сбывается / "Рождество О'Генри" в Театре им. А. С. Пушкина. Страстной бульвар,10. www.strast10.ru. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 29 березня 2019.
- ↑ Елена Левинская. Сюрприз под Рождество. // ЗАО «Редакция издательства «Театральная афиша». — 2015. — № No 1 (165) 2015 (январь). — С. 7-8. — ISSN http://tafisha.ru/PDF/TA_01_2015_big.pdf.
- ↑ Дом, который построил Свифт. teatrpushkin.ru. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ by. Дом, который построил Свифт – localdramaqueen.moscow (амер.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Мир, который построил Писарев / "Дом, который построил Свифт" в Московском драмтеатре им. А.С.Пушкина | Страстной бульвар, 10. www.strast10.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Московский театр О. Табакова | Спектакли — Кинастон. www.tabakov.ru. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Оптимисты / Телеканал «Россия 1» (рос.). russia.tv. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ ВИДЕО. Многосерийный художественный фильм «Берёзка» (Россия, 2018 год). О проекте, анонсы, фотографии, новости. / Телеканал «Россия 1» (рос.). russia.tv. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 29 березня 2019.
- ↑ Прямой эфир (20 квітня 2018). «Берёзка»: всё, что осталось за кадром. Андрей Малахов. Прямой эфир от 20.04.18. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Россия 1 (20 квітня 2018). Берёзка: всё, что осталось за кадром! Андрей Малахов. Прямой эфир от 20.04.18. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ "Кровавая барыня": история легендарной Салтычихи (рос.). russia.tv. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Сериал "Годунов". Страница сериала на сайте телеканала «Россия-1». godunov.russia.tv. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 29 березня 2019.
- ↑ Премьера. Остросюжетный сериал "Подсудимый" (рос.). www.ntv.ru. Процитовано 27 квітня 2019.
- ↑ Прятки — 1 серия. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Женский доктор 4 сезон: дата выхода сериала, трейлер, фото, видео. kp.ru. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 8 червня 2019.
- ↑ Matvey Music (14 жовтня 2013). ФАБРИКА - Не родись красивой. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Рустам Вагапов (22 вересня 2013). Zolla 2013 long video. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 4 квітня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 25 лютого 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ ТО "Gazgolder" (15 квітня 2014). Баста - Супергерой (OST: Новый Человек Паук. высокое Напряжение). Архів оригіналу за 5 березня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ ELLO (10 вересня 2015). МакSим - Золотыми Рыбками. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Анна Ряпасова (1 червня 2017). Анна Ряпасова - Мосты. Премьера клипа!. Архів оригіналу за 5 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ StarPro (25 квітня 2017). Кристина Орса - Я одна. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Тинькофф Банк (2 вересня 2017). Экстремальная поездочка по России. Архів оригіналу за 8 лютого 2020. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Пётр Рыков: «Я по-прежнему не готов к созданию семьи» | Интервью (амер.). Журнал OK!. 25 квітня 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ Петр Рыков: «Мы с мамой моральную помощь оказывать не умеем». www.womanhit.ru. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
- ↑ XVIII Открытый Фестиваль студенческих и дебютных фильмов на соискание премии «Святая Анна». www.centerfest.ru. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 29 березня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Петро Риков в Instagram
- Петро Риков. Офіційне співтовариство ВКонтакте [Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Петро Риков на сайті Московського драматичного театру імені Пушкіна [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Петро Риков на сайті Московського театру Олега Табакова [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Петро Риков (англ.) на сайті Internet Movie Database
|
