Рогочий Георгій Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рогочий Георгій Антонович
Народився 6 травня 1913(1913-05-06)
Калинове, Бахмутський повіт
Помер 19 січня 1970(1970-01-19) (56 років)
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Країна  СРСР
Діяльність функціонер, педагог
Alma mater Національний університет фізичного виховання і спорту України
Заклад Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Будапешта» медаль «За взяття Відня» ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Георгій Антонович Рогочий (6 травня 1913, Калинове, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 19 січня 1970, Львів) — радянський науковець, ректор Львівського державного інституту фізичної культури у 1959—1967 роках. Кандидат педагогічних наук, доцент (1965). Учасник німецько-радянської війни, серед нагород: орден Червоної Зірки, орден «Знак Пошани», численні медалі.

Закінчив Горлівський гірничий технікум (1938). 1946 року переїхав до Львова. Працював директором спорткомбінату Львівської облради товариства «Спартак», спорткомбінату обласного комітету у справах фізичної культури і спорту при Львівському облвиконкомі, заступником завідувача Львівського обласного відділу охорони здоров'я з фізичної культури і спорту, головою обласної ради Союзу спортивних товариств і організацій УРСР. 1957 року заочно закінчив Київський державний інститут фізичної культури.

У Львівському державному інституті фізичної культури працював з вересня 1957 року. 16 листопада 1959 року постановою Президії ради Союзу спортивних товариств і організацій УРСР призначений ректором ЛДІФК.

За роки його керування інститутом значно розширилася матеріально-технічна база: були побудовані спортивні майданчики, гуртожиток № 2 ЛДІФК на вул. Таджицькій, 19 у Львові на 250 місць, розширився стадіон, збудована лижна база у селищі Ворохта Івано-Франківської області. Уперше введено заочну та вечірню форми навчання. У цей період розпочали спорудження ще одного гуртожитку ЛДІФК на вул. Пасічній, 64а.

На посаді ректора працював до січня 1967 року. Від січня 1967 року – доцент катедри теорії, методики та історії і організації фізичної культури і спорту.

Помер 19 січня 1970 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]