Рожанковський Маркел Лонгинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маркел Рожанковський
Морський старший штабний лікар 1-го класу (полковник)
Загальна інформація
Народження 10 січня 1871(1871-01-10)
м. Броди, Бродівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Львівська область
Смерть 15 червня 1954(1954-06-15) (83 роки)
м. Калуш, Калуський район, Станіславська область
Військова служба
Приналежність Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
II Польська Республіка
Рід військ Військово-морські сили Австро-Угорщини
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди та відзнаки
Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Ювілейний хрест
Ювілейний хрест
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Почесний знак Австрійського Червоного Хреста
Почесний знак Австрійського Червоного Хреста

Маркел Лонгинович Рожанкóвський (10 січня 1871, м. Броди, Бродівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 15 червня 1954, м. Калуш, Калуський район, Станіславська область, УРСР, СРСР) — український лікар-офіцер флоту Австро-Угорщини, морський старший штабний лікар 1-го класу (полковник).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 січня 1871 у місті Броди на Львівщині. Батько — д-р Лонгин Рожанковський, мати — Осипа (1841—1929, донька о. Осипа Шухевича).

Закінчив Золочівську гімназію. Закінчив Краківський університет у 1895 р.

Разом з однокурсником Володимиром Вербенцем за прикладом відомого в Галичині морського лікаря і письменника д-ра Ярослава Окуневського обрав медичну службу у флоті Австро-Угорщини. Пройшов шлях від корветного лікаря (лейтенанта) до морського старшого штабного лікаря 1-го класу (полковника). Побував у багатьох морях і країнах. Два роки ніс службу на крейсері «Кайзерін Елізабет» у районі бойових дій російсько-японської війни 1904—1905 р.р. Наполегливо працював над підвищенням свого фахового рівня й очолював важливі структурні підрозділи санітарної служби флоту. В 1918 році в Одесі надавав допомогу у формуванні служби охорони здоров'я флоту новоствореної Української Держави. Удостоєний багатьох орденів і медалей Австро-Угорщини, а кайзер Німецької імперії Вільгельм ІІ за лікарські заслуги особисто нагородив його «Залізним Хрестом» 2-го класу.

За часів ЗУНР очолював санітарну службу і лікарню Калуського повіту.

За Польщі — лікар у Калуші, продовжував працювати під час Другої світової війни та після неї аж до смерті в 1954 р. Допомагав підпіллю ОУН, зокрема забезпечив хлороформом операцію пораненого Василя Андрусяка «Різуна».[1]

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружився в 1906 р. з Амалією (1878—1926) — донькою хотінського пароха Гната Рожанського. Проживали в м. Пула (сучасна Хорватія), тут народилися доньки Марія, Меланія і Дарія та син Ярослав. Після розпаду Австро-Угорщини переїхали до Калуша.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. С Лесів, Л. Прокопів. Олесь Зеленяк — повстанський лікар «Пастер».//Калущина в національно-визвольній боротьбі. — Калуш, 2017—304 с.

Джерела та література[ред. | ред. код]