Розрядність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Розрядність числа в математиці — кількість числових розрядів, необхідних для запису цього числа в тій чи іншій системі числення. Розрядність числа іноді також називається його довжиною.

Розрядність (бітність) в інформатиці — кількість розрядів (бітів) електронного (зокрема, периферійного) пристрою або шини, які одночасно оброблюються цим пристроєм або передаються по цій шині.

Приклади[ред. | ред. код]

Максимальний об'єм оперативної пам'яті[ред. | ред. код]

32-бітна операційна система може адресувати (тобто може використовувати, «бачити») не більше 4 ГБ оперативної пам'яті. При реалізації в апаратурі мікропроцесора розширення фізичної адреси (англ. Physical Address Extension зовнішня шина адреси має ширину 36 біт, тому операційна система може використовувати до 64 ГБ фізичної оперативної пам'яті, але для кожного процесу при цьому доступно не більше 4 гігабайт віртуальної пам'яті.

64-бітна операційна система може працювати з набагато більшими обсягами пам'яті — до 192 ГБ (для Windows 7).[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]