Романов Володимир Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Федорович Романов
Народження 8 березня 1913(1913-03-08)
Київ
Смерть 3 лютого 1985(1985-02-03) (71 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Берковецьке кладовище
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Авіація далекої дії
Роки служби 19351959
Партія КПРС
Звання  Підполковник авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки

Володимир Федорович Романов (8 березня 1913, Київ — 3 лютого 1985) — радянський військовий льотчик, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 березня 1913 року в Києві в родині робітника. Українець. Закінчив семирічну школу. Працював в Ростові-на-Дону і в Києві на заводі «Транссигнал».

У 1935 році призваний до лав Червоної Армії. Член ВКП(б) з 1941 року. У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Центральному, Західному та інших фронтах. На різних фронтах під Москвою, Ленінградом, Сталінградом, в боях за Київ штурман 18-го гвардійського авіаційного полку 2-ї гвардійської авіаційної дивізії 2-го гвардійського авіаційного корпусу авіації далекої дії, гвардії капітан В. Ф. Романов багато разів успішно літав, завдавав бомбових ударів по аеродромах противника, військово-промисловим об'єктам, великим залізничним вузлам і морським портам Балтійського і Чорного морів, літав і в глибокий тил ворога. За період війни зробив 272 бойових вильоти. З них 256 бойових вильотів вночі в складних метеорологічних умовах, в тому числі 8 бойових вильотів у глибокий тил ворога.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1944 року за 272 успішних бойових вильоти з проявом мужності і героїзму гвардії капітану Володимиру Федоровичу Романову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4067).

Могила Володимира Романова

Після закінчення війни продовжував служити в авіації далекої дії штурманом полку. У 1959 році гвардії підполковник В. Ф. Романов звільнився в запас. Працював інженером на механічному заводі. Жив у Києві. Помер 3 лютого 1985 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 93).

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Боевые звёзды киевлян. — Київ: Политиздат Украины, 1983;
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988ю