Ротов Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ротов Олександр Сергійович
Народився 1949
Маріуполь, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність будівельник, підприємець
Alma mater ДВНЗ ДонНТУ
Нагороди
Заслужений будівельник України

Олександр Сергійович Рóтов — потомствений будівельник, Заслужений будівельник України, громадський та політичний діяч, засновник і керівник Інвестиційно-будівельної Групи компаній «ГЕРЦ», Голова Ради директорів Конфедерації будівельників України, сенатор Європейського економічного Сенату, третєйський суддя, Почесний консул Республіки Хорватії в Україні.

Народився в 1949 році у місті Маріуполь Донецької області у родині Сергія Михайловича та Марини Лєонтьєвни.

Громадянин України. Мешкає у м. Києві з 2008 року.

Фах інженера-будівельника отримав у Донецькому політехнічному інституті на факультеті «Промислове та цивільне будівництво» у 1971 році.

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • Трудову діяльність розпочав у 1971 році. Пройшов шлях від майстра до директора заводу будівельних матеріалів.
  • З 1990 року по 2006 рік — генеральний директор сумісного українсько-хорватського підприємства "ГЕРЦ"інко.
  • З 2006 року по теперішній час — Президент Інвестиційно-будівельної Групи компаній «ГЕРЦ»[1],[2]

Громадська та політична діяльність[ред. | ред. код]

  • Депутат міської Ради м. Донецька XXIV скликання.
  • Член експертної групи комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування та житлового господарства.
  • Голова комітету Торгово-промислової Палати України з питань підприємництва в сфері будівництва[3]
  • У 2011 році обраний сенатором Європейського економічного Сенату від України. Напрямок дії: ахітектура та урбанізація міст[4].
  • У 2012 році на основі Консульского Патенту та Віденської Конвенції визнаний Почесним консулом Республіки Хорватії в Україні[5].
  • У 2012 році обраний головою Ради директорів Конфедерації будівельників України[6].
  • У 2014 році одержав статус третєйського судді при постійно діючому третєйському суді «Будівельний»[7]
  • Генерал-отаман, польовий гетьман Українського Козацтва.

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина Галина Вікторівна (нар.в 1947 р.) — засновник та директор Туристичної фірми «Роял Вояж», член президії Асоціації лідерів туристичного бізнесу України.
  • Донька Анастасія (нар.в 1971 р.) — лікар.
  • Син Олександр (нар.в 1975 р.) — будівельник, український бізнесмен.
  • Онуки: Олександр, Михайло, Єлизавета, Аліса, Клім.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Заслужений будівельник України[8]
  • Кавалер орденів Української Православної Церкви: Володимира I, II та III ступенів, Христа Спасителя, Козацького Хреста I та II ступенів.
  • Кавалер ордену Миколи Чудотворця за благодійність.
  • Кавалер нагороди Золотий Ягуар за бездоганну репутацію в бізнесі (січень 2008 р.).
  • 11 лютого 2008 р. благословенням Святійшого Патріарха України Філарета Олександру Ротову та його нашадкам стверджений титул Графа і право на родовий герб.
  • Кавалер нагороди Знак народної пошани «Золота зірка» героя українського народу від 17 грудня 2020 року N1220/7

Примітки[ред. | ред. код]

  1. /Група компаній «ГЕРЦ»/http://gerc.com.ua/ua/history/ [Архівовано 9 листопада 2015 у Wayback Machine.]
  2. /Почесні імена України-еліта держави/http://logos-ukraine.com.ua/project/index.php?project=piued2&id=995 [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.]
  3. /Торгово-промислова Палата України/http://ucci.org.ua/ua/committees.html [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.]
  4. /Європейський економічний Сенат/http://eu-wirtschaftssenat.eu/az343.html/az343.html/?senatorID=522/ [Архівовано 25 травня 2016 у Wayback Machine.]
  5. Посольство Республіки Хорватії в Україні/http://rsa.mfa.gov.ua/ua/abou/ukraine/missions-list/27/ [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.]
  6. /Конфедерація будівельників України/http://kbu.org.ua/users/2731/ [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
  7. /Новини Конфедерації будівельників України/http://kbu.org.ua/news/274/ [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
  8. /Указ Президента України № 584/2008 від 26.06.2008 р./http://zakon3.rada.gov.ua/laws.show/584/2008/ [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]