Рудинський Орест Іванович

Рудинський Орест Іванович
Народився	3 березня 1816(1816-03-03) Сагуни, Острогозького повіту Воронезької губернії (Слобідська Україна)
Помер	18 квітня 1889(1889-04-18) (73 роки) Санкт-Петербург
Країна	Російська імперія
Діяльність	лікар
Alma mater	Воронезька духовна семінарія і Імператорський Московський університетd
Науковий ступінь	доктор медицини
Нагороди	Орден Святої Анни 1 ступеня , Орден Святої Анни II ступеня з імператорською короною , Орден Святого Станіслава 1 ступеня , Орден Святого Володимира 3 ступеня

Орест Рудинський (3 квітня 1816, Сагуни, Острогозького повіту Воронезької губернії (Слобідська Україна) — 18 квітня 1889, Санкт-Петербург) — лікар зі Слобідської України, головний начальник Військово-Медичного управління Російської імперії, доктор медицини, таємний радник. Брат українського вченого-медика Василя Рудинського.

Життєпис

Орест Рудинський народився 3 квітня 1816 в селі Сагуни, Острогозького повіту Воронезької губернії, Слобідська Україна. Його батько був настоятелем церкви. Старший брат доктора медицини Василя Рудинського .

Середню освіту здобув у Воронезькій духовній семінарії, після закінчення якої 1835 відправлений за казенний рахунок в Московський університет.

1840 закінчив медичний факультет університету зі званням лікаря з відзнакою і був призначений лікарем в Тульський єгерський полк, але вже наступного року переведений до Московського військово-сухопутного шпиталю, де прослужив вісім років.

1849 Рудинський отримав від Московського університету звання штаб-лікаря і, встигнувши зарекомендувати себе прекрасним хірургом, незабаром був відряджений в Головну квартиру діючої в Угорщині армії; був нагороджений в 1850 австрійським орденом Залізної корони 3-го ступеня.

Після придушення угорського повстання (1848 - 1849) Рудинський був призначений головним лікарем військового тимчасового шпиталю 3-го класу в Севастополі, а з початком військових дій в 1853 виконував обов'язки головного хірурга в 4-му і 5-му армійських корпусах, а потім - в південній армії.

Під час оборони Севастополя працював під керівництвом Миколи Пирогова. Умови, за яких ці хірурги надавали першу допомогу пораненим, були найважчі, - особливо в дні бомбардувань і після нічних вилазок, коли Миколі Пирогову і Оресту Рудинському доводилося робити по сто і більше серйозних операцій на день.

1855, коли Микола Пирогов тимчасово виїхав до Петербурга, Рудинський один залишився завідувачем хірургічної частини.

1854 нагороджений орденом Св. Анни 2-го ступеня з імператорською короною.

Після закінчення Кримської війни Рудинський був призначений помічником головного лікаря Московського військового шпиталю. З цього часу він став готувати дисертацію на ступінь доктора медицини і хірургії. Ще до війни написав дослідження: «Утворення носа зі шкіри чола з відновленням частини щоки, прилеглої до лівого крила носа» (Військово-медичний журнал . - 1854. - Ч. 63. - № 1).

1859 призначений головним лікарем Московського військового шпиталю, а 6 червня 1860 захистив докторську дисертацію: «De ratione qua vesica urinaria et urethra cum partibus viciscis in sexu virili conjunctae sunt». Отримавши ступінь доктора, того ж року Рудинський став професором-консультантом молодих лікарів в Московському військовому шпиталі і цю посаду обіймав протягом дев'яти років, присвячуючи весь свій час і сили керівництву практичними та науковими заняттями молодих лікарів-хірургів. В цей період часу ним була написана низка творів: «Про резекції трубчастої кістки людського тіла загалом», «Початкові поняття про влаштування людського тіла. Для фельдшерів (СПб. 1862), «Шість випадків meningitidis cerebro-spinalis, які зустрілися в Московському військовому шпиталі», «Два випадки вдалого вилущення великих членів: вилущення правого плеча і лівого стегна, зроблені в Московському військовому шпиталі» (Військово-медичний журнал. - 1870. - Ч. 107. - № 10).

Крім цих праць, Орест Рудинський написав ще кілька статей, опублікованих у різних медичних і загальних журналах. Отримав чин дійсного статського радника 6 вересня 1864. Був нагороджений орденами: Святого Володимира 3-го ступеня (1862), Святого Станіслава 1-го ступеня (1867).

З 1869 почалася адміністративна діяльність Рудинського: в цьому році він був призначений окружним медичним інспектором Московського військового округу, а в 1872 став, окрім цього, почесним членом Військово-медичного вченого комітету.

1870 отримав орден Святої Анни 1-го ступеня, а в 1872 — імператорську корону до цього ордену.

30 березня 1875 отримав чин таємного радника і за пропозицією головного начальника Військово-медичного управління Миколи Козлова зайняв посаду його помічника. Коли незабаром Козлов залишив свою посаду, то на його місце у 1878 був призначений Орест Рудинський, затверджений на посаді лише у 1884.

Рудинський часто хворів і у 1887 через хворобу залишив посаду головного начальника, але був призначений неодмінним членом Військово-медичного вченого комітету і членом медичної Ради Міністерства внутрішніх справ.

Помер в Санкт-Петербурзі 18 квітня 1889; похований на батьківщині.

Література

• Рудинський Орест Іванович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
• Рудинський Орест Іванович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
• Рудинский Орест Иванович // Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1-е июня 1878 года. — С. 495.
• Рудинский Орест Иванович // Список гражданским чинам IV класса. Исправлен по 4-е февраля 1869 г. — С. 557.