Рудольф Йордан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудольф Йордан
нім. Rudolf Jordan
Народився 21 червня 1902(1902-06-21)[1][2][3]
Гросенлюдер, Гессен-Нассау, Німецька імперія[1]
Помер 27 жовтня 1988(1988-10-27)[1][2][3] (86 років)
Гаар, Мюнхен, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна  Німецька імперія
 Третій Рейх
 ФРН
Діяльність політик
Знання мов німецька
Членство СА і Freikorps Oberlandd
Посада депутат рейхстагу Третього рейхуd і член Ландтагу Пруссіїd
Військове звання Обергруппенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців

Рудольф Йордан (нім. Rudolf Jordan; 21 червня 1902, Гросенлюдер — 27 жовтня 1988, Мюнхен) — партійний діяч НСДАП, гауляйтер Галле-Мерзебург і Магдебург-Ангальт, обергруппенфюрер СА.

Біографія[ред. | ред. код]

Рудольф Йордан народився 21 червня 1902 року в сім'ї торговця. Після закінчення народної школи працював між 1916 і 1918 року на оборонному виробництві. Після Першої світової війни почав навчання на вчителя в Фульде. З 1920 по 1922 рік служив у рейхсвері. У 1921 році вступив у фрайкор Оберланд. У 1924 році отримав диплом вчителя навмисне школи. У зв'язку з безробіттям він не працював за фахом і до 1927 року працював робітником, цивільним службовцям і дрібним підприємцем у сфері видавництв і на підприємствах рекламної індустрії.

У 1924 році виступав оратором для народно-соціального блокаrude і німецької народної імперської партііrude. У травні 1925 року вступив у НСДАП (квиток №4 871). З 1927 року викладав у військово-ремісничій школі економіки і управління в Фульді. У 1929 році заснував партійну газету «Фульдський оглядач». У 1930 році був призначений редактором тижневика «Штурм» в Касселі.

У листопаді 1929 року обраний член провінційного ландтагу Гессен-Нассау, а в грудні того ж року став членом міських зборів в Фульді. 19 січня 1931 року став гауляйтером Галле-Мерзебурга. З квітня 1932 по жовтень 1933 був членом прусського ландтагу. У 1933 році був обраний в прусську державну рада і став группенфюрером СА. Під його керівництвом 12 лютого 1933 року відбулася Айслебенська кривава неділя.

10 квітня 1933 року стало уповноваженим уряду Саксонії в парламент. 20 квітня 1937 Гітлер особисто призначив його рейхсштатгальтером Брауншвейгу і Ангальта і гауляйтером Магдебург-Ангальта. У тому ж році отримав звання обергруппенфюрера СА. З 1939 року був рейхсштатгальтером, главою земельного уряду Анхальта і імперським комісаром оборони 11-го військового округу. У 1944 році став оберпрезидентом провінції Магдебург.

Після закінчення війни разом з сім'єю переховувався під чужим ім'ям, але був заарештований британцями 30 травня 1945 року. У липні 1946 року був переданий СРСР. Радянський військовий трибунал засудив його до 25 років трудових таборів. 13 жовтня 1955 року Йордан був переданий ФРН і звільнений. Потім працював торговим представником і консультантом на авіабудівному заводі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • 1925: Der wissenschaftliche Sozialismus
  • 1925: Deutschland als Kolonie der Wallstreet
  • 1932: Das demaskierte Zentrum
  • 1941: Vom Sinn dieses Krieges, Zentralverlag der NSDAP, Franz Eher Nachf. GmbH, Schriftenreihe der NSDAP
  • 1971: Erlebt und erlitten. Weg eines Gauleiters von München nach Moskau, Druffel Verlag, ISBN 3806105405
  • 1974: Im Zeugenstand der Geschichte. Antworten zum Thema Hitler
  • 1984: Der 30. Juni 1934. Die sog. "Röhm-Revolte" und ihre Folgen aus der Sicht eines Erlebniszeugen

Література[ред. | ред. код]

  • Willy Schilling. Sachsen-Anhalt 1933 - 1945: der historische Reiseführer. — Berlin: Christoph Links Verlag, 2013. — ISBN 978-3-86153-716-8.
  • Hermann-Josef Rupieper, Alexander Sperk. Die Lageberichte der Geheimen Staatspolizei zur Provinz Sachsen 1933 bis 1936. — Halle an der Salle: Mitteldeutscher Verlag, 2004. — Bd. 2. — ISBN 9783898122146.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — 2. Auflage. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.
  • Henrik Eberle. Die Martin-Luther-Universität in der Zeit des Nationalsozialismus. — Halle: Mitteldeutscher Verlag, 2002. — S. 454f. — ISBN 3-89812-150-X.
  • Dieter Lent. Jordan, Rudolf // Braunschweigisches Biographisches Lexikon: 19. und 20. Jahrhundert / Horst-Rüdiger Jarck, Günter Scheel. — Hannover: Verlag Hahnsche Buchhandlung, 1996. — S. 306. — ISBN 3-7752-5838-8.
  • Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934
  • Miller, Michael (2017). Gauleiter Volume 2. California: R James Bender Publishing. ISBN 1-932970-32-0.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118825534 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Magdeburger Biographisches Lexikon — 2002.
  3. ↑ а б в Munzinger Personen
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудольф_Йордан&oldid=34211356