Рукомийник
Рукомийник, рукоми́я[1] — невелика, різної форми висяча посудина, пристосована для вмивання[2]. Рукомийником також називають акваманіл («водолій») — настільну посудину для миття рук[3].
Конструкція[ред. | ред. код]
На підвісі[ред. | ред. код]
Найпростіший рукомийник має дужку для підвішування, носик для виливу води і зовнішньо нагадує чайник. Вода виливається з носика при нахилянні посудини. На відміну від чайника, такі рукомийники зазвичай мають два носики-«рильця», часто прикрашені головами тварин, по одному з кожного боку від дужки. Висячий рукомийник з носиком і трьома ручками називався «носатка»[4].
З клапаном[ред. | ред. код]
Оскільки порівняно невеликий об'єм рукомийника робить використовування водопровідного крана непрактичним, то він часто споряджається пристроєм, що дозує кількість випусканої води. Типовим є конічний клапан, який відкривається натисканням знизу на прикріплений до нього стрижень, а закривається сам під дією сили ваги і тиску води. Ця конструкція зазнавала численних удосконалень, включаючи використовування клапана, який можна нагвинчувати на горлечко пластикової пляшки: для облаштування похідного рукомийника в неї відрізають дно і підвішують її горлечком донизу[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рукомия // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Рукомийник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Е. Ю. Басаргина, О. В. Иодко, М. В. Поникаровская, И. М. Щедрова. Архив Кунсткамеры. Из истории первых археологических коллекций: собрание акваманилов [Архівовано 2018-11-28 у Wayback Machine.].
- ↑ Носатка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Патент РФ № 2236811 [Архівовано 28 листопада 2018 у Wayback Machine.].
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рукомийник
|
