Рута Ванагайте
| Рута Ванагайте | |
|---|---|
| лит. Rūta Vanagaitė | |
| Народилася |
25 січня 1955 (69 років) або 1955[1] Шяуляй, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Країна |
 СРСР Литва |
| Діяльність | театрознавиця, журналістка, письменниця, політична діячка, театральна критикиня |
| Галузь | Голокост у Литві, culture of remembranced і Голокост[1] |
| Alma mater | Державний інститут театрального мистецтва (1978) |
| Знання мов | литовська, російська, англійська і фінська |
| Партія | Liberal Union of Lithuaniad |
| У шлюбі з | Vladas Bagdonasd |
Рута Ванага́йте (лит. Rūta Vanagaitė Rūta Vanagaitė; рід. 25 січня 1955 року, Шяуляй) — литовська театральна критикиня, письменниця, журналістка, громадська діячка з Вільнюса[2]. Володіє, окрім рідної литовської, також російською, англійською, фінською, польською та французькою мовами.
Біографія[ред. | ред. код]
Рута Ванагайте народилася 25 січня 1955 року в місті Шяуляй. З 1961 по 1972 рік навчалася у Вільнюській середній школі № 22.
У 1978 році закінчила Державний інститут театрального мистецтва імені А. В. Луначарського, де вивчала театральне мистецтво. Ще до закінчення навчання вона дебютувала як авторка статей про театр. У 1978 році стала керівником розділу театру, кіно і телебачення в щомісячнику „Kultūros barai“, а потім працювала в щотижневій газеті „Literatūra ir menas“.
З 1985 по 1989 рік жила в Гельсінкі, де працювала в бібліотеці Університету Гельсінкі і писала статті на соціально-культурні теми в газеті «Helsingin Sanomat».
У 1989 році повернулася в Литву і стала художнім керівником Національного молодіжного театру[3]. З 1991 року в Литві вона організовувала міжнародний театральний фестиваль LIFE. У 1999—2001 роках була радником з культури і комунікації прем'єр-міністра Роландаса Паксаса (якому згодом довічно заборонили обіймати державні посади через доведені проросійські зв'язки). У 2001 році заснувала агентство зв'язків з громадськістю «Acta Publica». З 2006 року керує агентством «Vilko valia».
У 2015 році, після спілкування з Ефраїмом Зуроффом, дізналася про знищення литовських євреїв під час Голокосту й почала роботу над книжкою «Свої. Подорож з ворогом»[4], яка вийшла через рік. У книзі вона оприлюднила масову добровільну участь литовців у вбивствах євреїв і привласненні їхнього майна, які до того вже були предметом професійних досліджень литовських істориків, але не виносилися на обговорення у публічний простір. Після виходу книги в світ, зі слів Ванагайте, від неї відвернулися багато рідних і друзів[5] .
У березні 2017 року Рута Ванагайте приїжджала до Білорусі на запрошення нобелівського лауреата Світлани Алексієвич[6], на лекцію в траурний день 2 березня (того самого дня 75 років тому знищили близько 5 тисяч в'язнів мінського гетто, на місці якого тепер меморіал «Яма»). У 2018 році Рута Ваганайте виступала в Ізраїлі[7] . Книга «Свої. Подорож з ворогом» вийшла в перекладі на іврит пі назвою "מסע עם האויב "[8], а також у російському, англійському та польському перекладах.
Рута Ванагайте співпрацює з німецьким істориком Крістофом Дікманом над новою книжкою про Голокост «Як це сталося?» (її планують видати 2020 року)[9].
Публікації[ред. | ред. код]
- «Pareigos metas». Vilnius: Alma littera, 2014. — 300 стор.
- «Ne bobų vasara». Vilnius: Alma littera, 2015. — 166 стор.
- «Ne bobų reikalai». Vilnius: Alma littera. — 107 стор.
- «Jis». Vilnius: Alma littera, 2016. — 240 стор.
- «Ne bobų vasara» (рос.) «Чи не бабине літо», Vilnius: Alma littera, 2013 (перше вид.), 168 стор. Перший бестселер: художня проза про сучасну Литві, світ жінок «за п'ятдесят»[10] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Рута Ванагайте: если бы Путина не было, то в Литве придумали бы другого. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 28 квітня 2020.
- ↑ Рута Ванагайте | Издательство Corpus. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 28 квітня 2020.
- ↑ Свои. Путешествие с врагом. Corpus. 20 серпня 2019. Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 28 квітня 2020.
- ↑ Из-за книги о геноциде евреев в Литве от автора отвернулись родные и друзья. Inosmi.ru, перевод с портала Delfi.lt. 27 січня 2016. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 28 квітня 2020.
- ↑ Писательница Рута Ванагайте: «Каждый литовец может доехать до места расстрела евреев за полчаса». Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 28 квітня 2020.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archive-url=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archive-date=(довідка) - ↑ Рута Ванагайте – в Израиле в феврале 2018 года. 20 серпня 2019. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 28 квітня 2020.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archive-url=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archive-date=(довідка) - ↑ מסע עם האויב. Yediot Sfarim. 20 серпня 2019. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
- ↑ Нет пророка в своём Отечестве. Интервью с Рутой Ванагайте. Сноб. 20 серпня 2019. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 28 квітня 2020.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archive-url=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archive-date=(довідка) - ↑ ISBN: 9786090117101. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 22 серпня 2017.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|url-архіву=та|archiveurl=(довідка); Вказано більш, ніж один|дата-архіву=та|archivedate=(довідка); Недійсний|deadlink=видозмінений(довідка)
Посилання[ред. | ред. код]
- Рута Ванагайте: один єврей, інший вбивця, а правда в тому, що обидва наші [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] // vaadua.org
- «Наші» [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.] в російському перекладі