Річище (рукав Дніпра)
Річище | |
---|---|
Витік | Дніпро |
Гирло | Дніпро |
Країни: | Україна |
Довжина | 7 км |
Притоки: | невеликі безіменні потоки |
Річище (застаріла назва Козарка[1]) — лівобережний рукав річки Дніпро, формально відноситься до Кременчуцького водосховища. На його березі розташовані села Келеберда та Прохорівка. Від основного русла відділяється островами Шелестів та Круглик.
Опис[ред. | ред. код]
Як окремий географічний об'єкт під назвою Козарка згадується Михайлом Максимовичем в творі "Бубнівська сотня":[1]
Побережна рівнина Бубнівської сотні починається під селом Келеберда гладенькою Прохорівською толокою, яка прилягає до великого річища (рукава), що має назву Козарка. Це річище виходить з Дніпра проти Келеберди (там воно приймає в себе кінець річища Ковержина, з'єднаний з гирлом побережної річки Циблі). Під селом Прохорівкою Козарка вливається в Дніпро, складаючи своїм гирлом вельми зручну пристань Прохорівську. |
Також автор пояснює походження назви "Козарка":[1]
Назва Козарка ведеться, без сумніву, здавна - від наших давніх «гвалтівників» хозар, яким було вигідно мати своє становище біля місцевої пристані, проти знатного міста Родні, що знаходилось над гирлом Росі. Помічу, що Дніпро ще і в минулому столітті підступав до самої Прохорівки, і пристань була на ньому при гирлі річища. Таким чином, можна припускати тут хозарське становище - як перше історичне заселення того місця, в якому згодом з'явились Прохори (так називались по-старому Прохорівка). Згадаємо до того ж древніше урочище Козари під Старим Києвом, над гирлом Почайни, що так довго слугувала пристанню дніпровською. |
Проте на топографічних картах місцевості рукав з'являється уже під назвою Річище (рос. "Речище").[2][3][4] Відгалужується від основного русла Дніпра біля острова Круглик, впадає в нього ж біля південного берега острова Шелестів, напроти північного берега острова Просеред. На рукаві на лівому березі розташовуються колишні пристані "Келеберда" та "Прохорівка", декілька турбаз та пляж.[4] Острови Шелестів та Круглик, що утворюють протилежний берег Річища, входять до складу Канівського природного заповідника.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
Станом на 2020 рік Річище стрімко міліє. Напроти бази "Прохорівка" з'явився новий острів, що вже займає далеко більше половини зі 150-250 м ширини рукава. Особливо це помітно взимку, коли рівень води в пов’язаному з Річищем Кременчуцьким водосховищем падає на 1-2 метри.
На круглому столі 28 лютого в Києві цю ситуацію обговорювали представники Державного агентства водних ресурсів, ПрАТ «Укргідроенерго», Національного екологічного центру України та його Канівського підрозділу, двох асоціацій («Борисфен» та АППАУ), Інституту гідробіології, а також незалежні експерти, інженери-гідрологи, представники громадськості та Прохорівської громади.
Учасники дійшли висновку, що в основі цієї негативної тенденції є два головні чинники:
- Мала водність, яка в свою чергу спричинена кліматичними змінами, а також деградацією басейнів Дніпра, як наслідок функціонування каскаду ГЕС. Очевидно, що ця тенденція буде тільки зростати й в частині кліматичних змін має загальнонаціональні масштаби. «Укргідроенерго» та Державне агентство водних ресурсів наводили конкретні цифри щодо зростання цієї тенденції (зменшення рівнів водосховищ, транзиту води тощо).
- Мала водність, а також зміна режимів роботи ГЕС, інші фактори спричинюють зменшення швидкості течії й транзиту води через Річище. Коли течія мала, чи вода взагалі стоїть, дно росте швидше. Після поглиблення фарватеру (в головному руслі з правого берегу), цей перерозподіл став ще гіршим. Відповідно, процеси «підняття дна» в окремих місцях Річища прискорюються. З роками ці процеси міління тільки набирають швидкості, - адже водний потік вибирає той шлях який легший, тобто правим берегом.
Серед можливих рішень називають поглиблення рукава земснарядом, або ж системне рішення в контексті регіонального розвитку територій та розвитку національних програм збереження водних ресурсів. Це передбачає розгляд комплексу питань з точки зору рекреаційного, туристичного потенціалу лівобережної частини Канівського регіону, питань охорони довкілля та розвитку Канівського заповідника (а також в майбутньому Національного природного парку “Середньодніпровський”, створення якого передбачене стратегією розвитку області).[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Михайло Максимович. Вибрані твори / Упор, і вст. ст. В. Короткого. — Київ : Либідь, 2004. — 360 с. — с. 265-266
- ↑ Німецька топографічна карта XX століття, квадрат M-36-76-C. freemap.com.ua. Архів оригіналу за 13 вересня 2017.
- ↑ Карта США середини XX століття, квадрат NM-36-7. freemap.com.ua.
- ↑ а б Карта Генштабу УРСР 1989 року, квадрат М-36-076. freemap.com.ua.
- ↑ Деградація Дніпра – історія Прохорівки. energefficiency.in.ua. Архів оригіналу за 25 вересня 2020.
|